23 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Ткачука О.С.,
суддів: Колодійчука В.М., Матвєєвої О.А., Ступак О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1, подану через представника ОСОБА_2, про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр-СТБ» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 13 грудня 2011 року надійшла подана через представника заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року, у якій він вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних й тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також клопотання про поновлення строку на подання зазначеної заяви.
Згідно з ч.1 ст. 356 ЦПК України в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали, щодо якої подано заяву про перегляд, заява про перегляд судових рішень подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Оскільки наведені у клопотанні причини пропуску строку є поважними, строк для подання заяви про перегляд судових рішень підлягає поновленню.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 18 травня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року, щодо якої подано заяву про перегляд, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вказані судові рішення відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю доводів скарги та відсутністю необхідності перевірки матеріалів справи.
Порушуючи питання про перегляд та скасування даної ухвали, заявник долучає копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 жовтня 2010 року, копію ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 серпня 2011 року та копію ухвали колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року.
Вважає наведені ухвали прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до ч.3 ст. 41 зазначеного Закону звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Рішенням Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року №11-рп2000, яким положення ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов'язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моменту її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28 березня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 18 травня 2011 року, установлено, що ОСОБА_1 є керівником легалізованої професійної спілки працівників ЗМІ «Медіафронт», яка має статус місцевої професійної спілки та не діє на Закритому акціонерному товаристві «Міжнародний Медіа Центр -СТБ», що є відповідачем у справі.
Виходячи з того, що первинна профспілкова організація професійної спілки працівників ЗМІ «Медіафронт» не легалізована на ЗАТ «ММЦ-СТБ» у порядку ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суди прийшли до висновку, що звільняючи позивача, відповідач не повинен був запитувати її згоду на його звільнення.
Застосовуючи вищезазначені норми матеріального права у подібних правовідносинах у справі за позовом працівника до Державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи ухвалою від 23 листопада 2011 року рішення апеляційного суду Хмельницької області від 07 грудня 2010 року та залишаючи в силі рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2010 року, виходила з того, що апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач не повинен був отримувати згоду профспілкового органу, оскільки на день звільнення позивача первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ДП «Довжоцький спиртовий завод» не була легалізована.
Такі висновки суд касаційної інстанції зробив, виходячи з рішення Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року №11-рп2000 та статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», викладеній у новій редакції на виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України.
Із наведених ухвал вбачається неоднакове застосування норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У пункті 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» зазначено, що постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й не відбулося застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.
Як вбачається, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 жовтня 2010 року, на яку здійснюється посилання, скасовано ухвалені у справі рішення та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Окрім того, заявник посилається на ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 серпня 2011 року. Цією ухвалою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду м.Києва від 24 травня 2011 року, якою питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилання на зазначені ухвали не може бути підставою для задоволення заяви, яка є предметом розгляду.
Керуючись ст.ст. 73, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року.
Допустити справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр-СТБ» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року до провадження Верховного Суду України.
Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Копію ухвали про допуск справи разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.С. Ткачук
Судді : В.М. Колодійчук
О.А. Матвєєва
О.В. Ступак
І.М. Фаловська