18 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, за касаційною скаргою Мельника Миколи Івановича, який діє від імені Михайлівської сільської ради, на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 27 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року,
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом. Зазначав, що 23 січня 2009 року між ним та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даної угоди, ОСОБА_3 відповідачам було передано 10 000 гривень, про що вони видали йому розписку і зобов'язались протягом двох місяців переоформити даний будинок на нього та передали всі документи на вказане майно. Після цього ОСОБА_3 неодноразово звертався до відповідачів з проханням нотаріально посвідчити вказаний договір. Так як, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухиляються від оформлення даного договору купівлі-продажу будинку, просив задовольнити позов.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 27 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року, позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку, з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений 23 січня 2009 року в простій формі між - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_3 право власності на вказаний будинок дійсною вартістю 13500 грн.
У касаційній скарзі Мельник М.І., який діє від імені Михайлівської сільської ради, просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами, виконали його, однак відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору, тому укладений договір може бути визнаний дійсним із підстав, передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Судами встановлено, що між сторонами було укладено угоду у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації про купівлю-продаж будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: Вінницька область, Ямпільський район, с. Михайлівка, вул. Будьонного, 25.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Згідно з вимогами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Виходячи з цих положень закону, норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією. До такої реєстрації вони не є укладеними та не створюють прав і обов'язків для сторін.
Оскільки договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, у суду не було підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, коли судами неправильно застосовані норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Мельника Миколи Івановича, який діє від імені Михайлівської сільської ради, задовольнити.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 27 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук
Д.О. Остапчук