25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В. О.,
суддів: Ізмайлової Т. Л., Мартинюка В. І.,
Наумчука М. І., Остапчука Д.О.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2011 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій іпотекодержателя в частині збільшення процентної ставки за договором,
У квітні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом, у якому, посилаючись на неналежне виконання кредитного договору, просило стягнути з відповідачів заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: вул. Інтернаціональна, б. 20 в м. Тернівка Дніпропетровської області шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року. Також просить виселити відповідачів із зазначеного будинку із зняттям з реєстраційного обліку.
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій іпотекодержателя в частині збільшення процентної ставки за кредитним договором.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2011 року в задоволенні первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2011 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 скасовано.
Визнано неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо одностороннього підвищення розміру процентної ставки за кредитним договором № PVT0GK00000186 від 06 липня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі свого представника Шуліки А. В., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Зазначає, що суд, відмовляючи в задоволенні позову банку та задовольняючи зустрічний позов відповідача, не звернув уваги, що зміна відсоткової ставки відбулася відповідно до умов кредитного договору та діючого законодавства України, а відповідач не належним чином виконує зобов'язання по кредитному договору.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів виникнення заборгованості по кредиту із вини відповідача, а підвищення процентної ставки за користування кредитом банком було здійснено відповідно до закону.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та визнаючи незаконними дії банку щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у банку були відсутні передбачені кредитним договором підстави для одностороннього підвищення процентної ставки, зміну якої, крім того, банк не погодив із позичальником.
Такі висновки не у повній мірі відповідають фактичним обставинам та суперечать закону.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 06 липня 2007 року було укладено кредитний договір № PVT0GK00000186 , згідно з умовами яких банк надав відповідачеві кредит у розмірі 55 045 грн. на придбання житлового будинку та оплату страхових внесків, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 06 липня 2017 року та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 16,08 % річних. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 06 липня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки № PVT0GK00000186 , відповідно до умов якого відповідач надав у іпотеку банку будинок № 20 по вул. Інтернаціональна, в м. Тернівка Дніпропетровської області.
31 грудня 2008 року банк листом № 20.1.3.2/6-42112 повідомив ОСОБА_3 про підвищення з 01 лютого 2009 року процентної ставки за укладеним 06 липня 2007 року з ним кредитним договором, з 16,08 % до 26,93 % річних та повідомив про те, що у разі незгоди з такою пропозицією ОСОБА_3 повинен в строк до 20 січня 2009 року погасити заборгованість по договору.
Відповідно до п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2005 № 168, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.
Апеляційний суд, задовольняючи зустрічний позов та визнаючи незаконними дії банку по підвищенню процентної ставки за кредитним договором, виходив з того, що банк не погодив таку зміну із позичальником, а станом на 01 лютого 2009 року уже діяв закон, який забороняв банкам в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку.
В той же час, рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» про підвищення відсоткової ставки за кредитними договорами та повідомлення ОСОБА_3 про зміну процентної ставки за укладеним з ним кредитним договором відбулось до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким така заборона впроваджувалась.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не врахував та не звернув уваги, що відповідач, отримавши повідомлення банку про підвищення процентної ставки по кредитному договору, фактично погодився з такими змінами договору, на підтвердження чого ним були здійснені платежі за новою відсотковою ставкою.
Таке узгоджується і з приписами ч.2 ст.642 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору ( сплатила певну суму грошей), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції, у порушення ст.ст. 303, 309 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення про задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в цій частині, відповідно до приписів ст.339 ЦПК України, підлягає скасуванню з залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідачів заборгованості по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суди, у порушення ст. 212 ЦПК України, не дали належної оцінки розрахункам заборгованості відповідача по сплаті кредиту та не врахували, що ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки у разі наявності заборгованості за договором кредиту.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Обґрунтовуючи підставність позову, банк посилався на те, що ОСОБА_3 зобов'язання по кредитному договору виконував не належним чином, внаслідок чого станом на 11 березня 2010 року виникла загальна заборгованість в сумі 55 879 грн. 19 коп., яку банк і просив стягнути на свою користь шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Закону України «Про іпотеку». Розмір заборгованості підтверджується наведеними банком розрахунками, на спростування яких ОСОБА_3 будь-яких доказів не надав.
У порушення приписів ст. 214 ЦПК України, суд першої інстанції, не визначившись у достатній мірі з характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню до них та не застосував правові наслідки несвоєчасної сплати відповідачем щомісячних внесків на погашення заборгованості по кредиту, порушення ним умов договору та не вирішив у цій частині спір по суті з урахуванням встановленого.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», у порушення приписів ст. 303 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув і апеляційний суд.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 339 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2011 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 скасувати, залишивши в силі в цій частині рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2011 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді: Т. Л. Ізмайлова
В. І. Мартинюк
М. І. Наумчук
Д. О. Остапчук