"17" січня 2012 р. м. Київ К-18292/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - Смоковича М.І,
суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання нечинними окремих положень рішення Харківської міської ради, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року,
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради про визнання нечинними окремих положень рішення Харківської міської ради.
Вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Харківської міської ради за № 222/06 від 27 грудня 2006 року був затверджений проект відведення земельної ділянки загальною площею 0,0087 га по вулиці Іванова, 33 в місті Харкові для будівництва магазину непродовольчих товарів та реконструкції квартири № 3 з розширенням під житло, який передано в оренду ОСОБА_1
Рішенням від 21 листопада 2007 року № 232/07 Харківська міська рада скасувала пункт 21 додатку рішення від 27 грудня 2006 року № 222/06, яким земельна ділянка по вулиці Іванова, 33 в місті Харкові була передана в оренду ОСОБА_1, мотивуючи це порушеннями з боку позивача норм статті 22 Закону України «Про основи містобудування», пункту 2.14 «Тимчасового положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у місті Харкові», затвердженого рішенням 18 сесії Харківської міської ради від 24 грудня 2003 року № 280/03, статей 15, 16 Закону України «Про оренду землі», статей 632, 638 Цивільного кодексу України та статей 6, 10 Закону України «Про пожежну безпеку».
Вважає, що чинним законодавством до повноважень міських рад право скасування рішень, прийнятих попередніх сесій відповідних рад, не віднесено, а відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»незаконними акти місцевих рад можуть бути визнані лише у судовому порядку.
Просила визнати нечинним рішення Харківської міської ради № 232/07 від 21 листопада 2007 року в частині скасування пункт 21 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради № 222/06 від 27 грудня 2006 року «Про надання гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0087 га (в тому числі: земельна ділянка 1 - площею 0,0035 га, ділянка 2 - площею 0,0052 га) по вулиці Іванова, 33 в місті Харкові для будівництва магазину непродовольчих товарів та реконструкції квартири № 3 з розширенням під житло до 31 грудня 2008 року (але не пізніше передачі об'єкту до експлуатації).
Постановою Київського районного суду міста Харкова від 23 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року, позов задоволено в повному обсязі.
У касаційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В своїх запереченнях ОСОБА_1 зазначає на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов Київський районний суд міста Харкова виходив з того, що відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції місцевих рад віднесено лише право скасувати акти її виконавчих органів, які не відповідають Конституції чи Законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятих у межах її повноважень, і відсутнє право скасовувати рішення самих рад, прийнятих відповідними сесіями.
Таку ж позицію зайняв і Харківський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції.
Цілком погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного рішення Харківської міської ради та його скасування, суд касаційної інстанції в певній мірі не згідний з мотивувальною частиною судових рішень.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на що також вказав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).
В той же час, у пункті п'ятому мотивувальній частині свого рішення Конституційний Суд України зауважив на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Враховуючи те, що рішення Харківської міської ради за № 222/06 від 27 грудня 2006 року про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки загальною площею 0,0087 га по вулиці Іванова,33 в місті Харкові для будівництва магазину непродовольчих товарів та реконструкції квартири № 3 з розширенням під житло є індивідуальним ненормативним актом, та після його прийняття у позивача виникли певні правовідносини, пов'язані з реалізацією її суб'єктивних прав та інтересів, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення № 232/07 від 21 листопада 2007 року.
Доводи касаційної скарги зробленого судами попередніх інстанцій висновку про задоволення позову не спростовують.
Щодо заявлених у касаційній скарзі Харківської міської ради вимог про закриття провадження у справі у зв'язку із її непідсудністю судам адміністративної юрисдикції, колегія суддів наголошує на наступне.
Згідно із частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
З системного аналізу положень Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“ (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) вбачається, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Отже, положення частини першої статті 143 Конституції України стосуються вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, і в галузі земельних відносин.
Відповідно до пунктів „а“, „б“, „в“, „г“ статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Ці повноваження також охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям „інші питання місцевого значення“, а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції.
За Конституцією і законами України публічно-правові спори в Україні розглядають і вирішують Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції в порядку кримінального та адміністративного судочинства.
З наведеного випливає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таку правову позицію висловив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 1 квітня 2010 року у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а“, „б“, „в“, „г“ статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
За огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини між сторонами є публічно-правовими, оскільки позивач оскаржує рішення щодо фактичної відмови у користуванні земельною ділянкою, прийняте відповідачем у сфері земельних відносин як суб'єктом владних повноважень. Тому підстави для закриття провадження у справі в порядку адміністративного судочинства відсутні.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні по своїй суті рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді С.А. Горбатюк
О.В. Мироненко
Л.Л. Мороз
Т.А. Чумаченко
Суддя М.І. Смокович