17 січня 2012 року м. Київ К-20683/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.,
Мороз Л.Л.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління ОСОБА_5 на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області , Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області про скасування актів,-
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про скасування рішення виконавчого комітету Жовтневої селищної ради від 10.06.2009 року № 64 про визнання недійсним актувід 31.07.2008 року; скасувати рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жовтневої селищної ради від 19.06.2009 року про відміну попереднього рішення від 12.09.2008 року; стягнути з відповідачів в солідарному порядку за рахунок коштів місцевого бюджету понесені позивачем судові витрати.
Виконавчого комітету Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області, Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області.
Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року, закрито провадження у справі за адміністративними позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області та адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області про скасування рішень від 10 червня 2009 року та 19 червня 2009 року. ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні вимог стосовно стягнення судових витрат у сумі 5000 грн. з виконавчого комітету Жовтневої селищної та з адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жовтневої селищної ради.
Не погоджуючись з даними ухвалами у справі, ОСОБА_5 області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в частині розподілу судових витрат та стягнути з відповідачів за рахунок відповідного місцевого бюджету на мою користь 5000 грн. як витрат на правову допомогу та 6,80 грн. як сплаченого судового збору, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи представник позивача відмовився від позову в частині скасування рішення виконавчого комітету Жовтневої селищної ради від 10.06.2009 року № 64 про визнання недійсним акту від 31.07.2008 року; скасування рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жовтневої селищної ради від 19.06.2009 року про відміну попереднього рішення від 12.09.2008 року та підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку судові витрати у сумі 5000 грн.
Закриваючи провадження у справі та відмовляючи позивачеві у стягненні витрат у сумі 500 грн., суди мотивували рішення тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження здіснення витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, наданої фахівцем в галузі права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.
Згідно ст. 95 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Правову допомогу в адміністративному процесі може надавати адвокат чи інша особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Відповідно до статей 90-95 та пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ. Компенсація витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, у цивільних і адміністративних справах не повинна перевищувати суму, яка обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, якщо компенсація сплачується іншою особою; і не повинна перевищувати суму, яка обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави.
Матеріально вимога щодо оплати праці адвоката чи іншої особи, яка є фахівцем у галузі права, має бути аргументована, тобто з зазначенням від чого залежить вартість юридичної допомоги - складність самої адміністративної справи, кількість матеріалів у справі, розрахунок виконаної роботи, що підлягає оплаті, тощо.
Позивачем до суду першої і апеляційної інстанції не було надано належних розрахунків та доказів на понесені ним витрати, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні вимог.
Що стосується судового збору, то відповідно до ст. 95 КАС України, суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним витрати у справі із відповідача. Оскільки позивач не заявляв про стягнення з відповідача витрат на оплату в сумі 3,40 грн. та 1,70 грн., то судами це питання не вирішено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Питання про відшкодування судового збору не є підставою для скасування судового рішення і може бути вирішено судом першої інстанції за заявою особи, шляхом постановлення додаткового рішення.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну ОСОБА_5 відхилити, ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Л.Л. Мороз