17 січня 2012 року м. Київ К/9991/20716/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.,
Мороз Л.Л.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії,-
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області щодо нездійснення перерахунку пенсії, відповідно до ст. 54 Закону України «П Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 28 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_5 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
Рішення судів попередніх інстанцій, про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивовані тим, що позивач отримує пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується в висновками судів, зважаючи на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 1293, з метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій було прийнято рішення про збільшення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону № 796.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -540 гривень, II групи -500 гривень, III групи -467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -440 гривень, II групи -400 гривень, III групи -370 гривень. Згідно п. 4 постанова № 1293 набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Відповідно до рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року, яке набрало законної сили, позивачеві виплачується пенсія у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 1 грудня 2007 року і розмір основної державної пенсії станом на 01.12.2007 розрахований як кратна величина восьми мінімальним пенсіям за віком, надалі розмір основної державної пенсії, призначеної позивачеві, збільшувався у зв'язку із збільшенням величини прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для громадян, які втратили працездатність, який відповідає розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком була встановлена позивачеві з 1 грудня 2007 року, а постанова № 1293 передбачала збільшення пенсій, які були призначені та виплачувались станом на 1 січня 2006 року, за своїм правовим змістом щодо застосування має одноразовий характер і фактично відносно позивача у 2006 році виконана. Зміст постанови № 1293 не передбачає повторного збільшення пенсії після призначення її нового розміру.
Крім того, згідно п. 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, постанову Кіровського міського суду Луганської області від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Л.Л. Мороз