17 січня 2012 року м. Київ К/9991/29024/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.,
Мороз Л.Л.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області про стягнення підвищення до пенсії, -
ОСОБА_5 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області з вимогою виплати допомогу відповідно до ст. Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 2006 по 2008 роки.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 червня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано пенсійний орган нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням проведених виплат.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення, яким зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дрогобпиькому районі Львівської області провести нарахування і виплату ОСОБА_5 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.05.2008 до 31.12.2008 включно, із урахуванням вимог сг.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та проведених виплат за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та у скасованій частині постановити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що бездіяльність Управління Пенсійного фонду щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Отже, в період з 01.01.2007 до 09.07.2007 позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 до 22.05.2008 -таке право у неї було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
В той же час, з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України є протиправною.
Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, у відповідності до ст. 99 КАС України, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення лише за 2008 рік.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області відхилити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Л.Л. Мороз