17 січня 2012 року м. Київ К-22105/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009
у справі № 2а-354/08
за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5,
Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноспец”
про визнання недійсним договору
Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю „Техноспец” про визнання недійсним договору.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2008 скасовано, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 26 від 14.05.2004, укладеного між ТОВ „Техноспец” та ФОП ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 215, 234 ЦК України, визнання недійсним господарських зобов'язань ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Техноспец”, які виникли на підставі договору купівлі-продажу №26 від 14.05.2004 та в цій частині провадження у справі закрито. в іншій частині постанову залишити без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, 14.05.2004 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ „Техноспец” укладено договір купівлі - продажу соняшника № 26, за яким, ТОВ „Техноспец” продало, а ФОП ОСОБА_5 прийняла та сплатила грошові суми за соняшник, що підтверджується податковою накладною № 31 від 14.05.2004 на суму 404598 грн., прибутковим касовим ордером № 31 від 14.05.2004.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни; в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.
Несплата податків є порушенням податкового законодавства і також не є безумовним доказом укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, якщо із змісту цього договору не випливає інше.
Визнання спірної угоди недійсною передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.
Судом апеляційної інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.
Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, факт укладення та виконання цього договору купівлі-продажу сторонами за договором підтверджується видатковою накладною, оплата за цим договором здійснена у повному обсязі та продавцем було видано відповідні прибуткові касові ордери.
На момент виписки накладних та податкових накладних ТОВ „Техноспец” мав свідоцтво платника ПДВ, подавав податкову звітність та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 18 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено, наявність умислу ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Техноспец”, щодо укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання.
Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № 2а-354/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № 2а-354/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.О. Федоров
СуддіГ.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О. Рибченко
Т.М. Шипуліна
Суддя М.О. Федоров