"07" лютого 2012 р.Справа № 5016/2801/2011(17/109)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Мишкіної М.А
Суддів : Бєляновського В.В.
Будішевської Л.О.
(Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови суду №688 від 16.11.2011р., №728 від 19.12.2011р., №59 від 18.01.2012р.)
при секретарі судового засідання Громовій А.О.
за участю представників сторін :
від позивача -не з'явився;
від відповідача -ОСОБА_1. -по довіреності
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 жовтня 2011 року
по справі № 5016/2801/2011 (17/109)
за позовом Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОРПРОМ”
про визнання недійсним договору поставки №16-5/10/08 від 16.10.2008р.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 07.02.2012р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У серпні 2011р. Дочірнє підприємство „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (надалі -позивач, ДП) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОРПРОМ” (надалі -відповідач, ТОВ) про визнання договору поставки №16-5/10/08 від 16.10.2008р. недійсним, посилаючись на те, що на момент укладення спірного договору керівник філії не мав довіреності та повноважень на укладання договору у сумі, вказаній у договорі, тобто правочин вчинений особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що не відповідає вимогам ч.2 ст.203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсним за ст.215 ЦК України.
Свої вимоги позивач обґрунтовував посиланнями на положення ст.ст. 4, 173-175, ч.1 ст. 193 ,ч.4 ст. 64,, ч.1 ст.107 ГК України, ст.ст. 16, 95, 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.1 ст.207, ч.1 ст. 217, ч.1 ст.241 ЦК України, п.п. 3.1 Положення про філію Варварівська ДЕД ДП „Миколаївський облавтодор” та вмотивував тим, що у керівника філії при укладенні договору поставки був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки при вчиненні правочину керівником філії було перевищено надані йому повноваження. ДП „Миколаївський облавтодор” не було вчинено жодних дій, які б могли свідчити про схвалення правочину, а саме укладання договору поставки, а відповідно правочин не створює цивільних прав та обов'язків. Позивач вважає, що спірний договір має бути визнаний судом недійсним, адже він суперечить вимогам ЦК України, так як при укладенні сторонами не дотримано вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.10.2011р. (суддя Коваль С.М.) в позові відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано посиланнями на положення ст.ст. 11, 92, 203, 215, 241, 246, 627, 628 ЦК України, ст.ст. 179, 180 ГК України та вмотивовано тим, що спірний договір було підписано без протоколу розбіжностей, заперечень про невідповідність умов договору не наведено, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору; спірний договір з боку позивача був підписаний начальником філії „Варварівська ДЕД” ОСОБА_2. на підставі довіреності №01/1836-19 від 15.10.2008р. та Положення, але відповідач стверджував, що довіреність була пред'явлена при підписанні договору, а копія у відповідача не збереглася, тому встановити факт, що відповідач укладаючи спірну угоду діяв в межах наданих йому повноважень суд першої інстанції не може; спірний договір виконувався сторонами, що підтверджується наданими відповідачем, наразі наявними в матеріалах справи, первинними документами (специфікаціями на постачання товару, видатковими накладними, довіреностями, товаро-транспортними накладними, актами прийому-передачі документів за договором) та довідкою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №1066/23-300/337350 від 06.07.2010р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Дорпром” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП „Миколаївський облавтодор” за квітень 2010року”.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 20.10.2011р., ДП „Миколаївський облавтодор” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким визнати договір поставки №16-5/10/08 від 16.10.2008р. недійсним, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні є невірними та такими, що не відповідають обставинам та матеріалам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та мотивуючи свої вимоги наступним: виходячи з приписів ст. 241 ЦК України схвалити спірний договір має лише безпосередньо довіритель -юридична особа ДП „Миколаївський облавтодор”, але суд першої інстанції визнав факт схвалення виходячи лише з дій філії (а не довірителя); в матеріалах справи відсутні будь-які докази про прийняття товару, оплати товару, тощо, ДП „Миколаївський облавтодор”, що свідчить про те, що особа, яку представляє з перевищенням повноважень філія, не вчиняла жодних дій зі схвалення спірного договору; судом не прийнято до уваги доводи позивача про те, що ним не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення правочину, у жодному з наданих відповідачем первинних документів, не було відомостей, які б підтверджували про схвалення правочину юридичною особою, повноваження на підписання цих документів представником філії відповідачем також недоведені; довідка ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №1066/23-300/337350 від 06.07.2010р. не може бути доказом схвалення правочину, так як у довідці немає відомостей, які б вказували на виконання саме оспорюваного договору; оскаржуваним рішенням не обґрунтовано, яким чином довідка ДПІ свідчить про прийняття до виконання позивачем договору; судом безпідставно не враховані доводи позивача про те, що на укладення спірного договору позивачем не видавалися довіреності та безпідставно прийнято до уваги твердження відповідача, що довіреність ніби була, але її копія у відповідача не збереглася.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Дорпром” зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, та просить залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 20.10.2011р. без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2012р. зобов'язано позивача надати довіреність №01/1836-19 від 15.10.2008р., на підставі якої філією „Варварівська ДЕД ДП „Миколаївський облавтодор” було підписано договір поставки №16-5/10/08 від 16.10.2008р. та журнал обліку видачі довіреностей за 2008р.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив. Ухвалу апеляційного суду від 19.01.2012р. не виконав, довіреність №01/1836-19 від 15.10.2008р., на підставі якої філією „Варварівська ДЕД ДП „Миколаївський облавтодор” було підписано договір поставки №16-5/10/08 від 16.10.2008р. та журнал обліку видачі довіреностей за 2008р. ДП „Миколаївський облавтодор” не надав, письмових пояснень стосовно причин невиконання вимог апеляційного господарського суду не направив.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника ТОВ „Дорпром”, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 16 жовтня 2008р. між ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” в особі начальника філії “Варварівська ДЕД” та ТОВ “Дорпром” було укладено договір поставки № 16-5/10/08 , відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, марка і кількість якого вказується в додатках, які є невід'ємними частинами договору, на умовах що викладені в цьому договорі. Товаром за даним договором вважається: бензин -76 (А-80), паливо пічне (п.1 договору).
З боку позивача договір підписано начальником Філії “Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” ОСОБА_2., який діяв на підставі довіреності № 01/1836-19 від 15.10.2008р. та Положення про філію.
Відповідно до п. 2.1 договору, ціна на товар, який поставляється за цим договором, встановлюється в гривнях для кожної партії окремо і вказується в додатках до договору.
За умовами пункту 2.2 договору, загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма додатковими угодами до договору на загальну суму 800 000,00 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві на товар, що постачається наступні документи: рахунок -фактуру, товаротранспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну, паспорт якості товару (копія), сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання (копія, належним чином завірену постачальником).
Згідно п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, та одночасного надання постачальником покупцю документів, що вказані в п. 3.3 цього договору, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до умов розділу 6 договору постачальник протягом 10-ти робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяцем, надає покупцю товарну накладну на цей товар і податкову накладну, копії паспорту якості товару, товаротранспортну накладну. Покупець, при виконанні постачальником пункту 6.1 цього договору, здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника. Порядок і термін оплати за постачений за договором товар обговорюються для кожної партії окремо і вказуються в додатку. Датою оплати вважається дата отримання коштів банком постачальника. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами протягом дії цього договору.
Судом встановлено, що сторонами на підставі договору № 16-5/10/08 та додатків №1 від 10.07.2009р., №2 від 13.07.2009р., №3 від 23.10.2009р., №4 від 18.12.2009р., №5 від 21.12.2009р., №6 від 05.02.2010р., №7 від 15.05.2010р. (специфікації на постачання товару) до договору узгоджено найменування товару, кількість, ціну і загальну вартість поставки.
Специфікації підписані представниками сторін, підписи яких завірені печатками філії “Варварівська ДЕД” та ТОВ “Дорпром”.
В силу пункту 11.2 договору №16-5/10/08 від 16.10.2008р. він вступає в дію з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору поставки №16-5/10/08 від 16.10.2008р. з тих підстав, що начальник “Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” не мав повноважень на укладання договору у сумі, вказаній в договорі, довіреність юридичною особою не видавалася.
Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд, виходив з того, що правові підстави для визнання недійсним спірного договору відсутні.
Аналізуючи докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Договір, що оспорюється позивачем, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ч.ч. 1- 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. (ч. 2, 3 ст. 244 ЦК України).
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК України).
У відповідності до п. 3.3 Положення філії “Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, - філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності філії і підприємства.
Як вбачається з договору №16-5/10/08 від 16.10.2008р., він був підписаний зі сторони позивача начальником філії “Варварівська ДЕД” ОСОБА_2. на підставі довіреності № 01/1836-19 від 15.10.2008р. та Положення про філію, але відповідач вказує, що довіреність № 01/1836-19 від 15.10.2008р. пред'являлась начальником філії “Варварівська ДЕД” Дорошенко Борисом Павловичем під час укладання спірного договору, що і відображено в преамбулі договору, при цьому зазначає, що її копія у відповідача не збереглась.
Між тим, скаржник стверджує, що на укладання спірного договору ним не видавалась довіреність, вважає, що це свідчить про відсутність повноважень у керівника філії.
Однак таке твердження не є належним доказом відсутності повноважень у начальника філії щодо укладання спірного договору, оскільки спростовується безпосередньо змістом самого договору.
Наголошуючи на відсутності довіреності, посилання на номер та дату видачі якої містить оспорюваний договір, позивач мав довести згідно з приписами ст.ст.33, 34 ГПК України цю обставину, проте цей обов'язок не виконав та незважаючи на вимоги апеляційного господарського суду не надав журнал обліку виданих ДП „Миколаївський облавтодор” довіреностей за 2008р.
Між тим, жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що сторона за договором поряд з перевіркою наявності у особи, яка підписує договір з боку контрагента, повноважень на його укладення має опікуватись зберіганням документа (довіреності), яким ці повноваження підтверджуються. Натомість, оспорюючи договір з подібних підстав, саме особа, яка ініціює спір в суді, повинна довести відсутність повноважень на підписання договору або їх перевищення певною особою.
З цих підстав та беручи до уваги недоведеність тверджень про відсутність факту видачі довіреності № 01/1836-19 від 15.10.2008р. юридичною особою позивача на ім'я начальника філії “Варварівська ДЕД”, колегія суддів дійшла до висновку, що оспорюваний договір поставки був укладений начальником філії на підставі довіреності № 01/1836-19 від 15.10.2008р. та Положення філії “Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський облавтодор”.
Відповідно до п. 5.8. Положення філії відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень Підприємства.
В ході апеляційного розгляду справи до її матеріалів залучена за клопотанням відповідача податкова декларація з ПДВ з додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентов) за лютий 2010р. ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”.
Дані цієї податкової декларації за лютий 2010р. (з додактом 5) свідчать, що юридична особа ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” включила до складу податкового кредиту у лютому 2010р. суму ПДВ 109630,08грн. по операціям з контрагентом індивідуальний податковий номер 337300514038, який належить ТОВ “Дорпром”.
ТОВ “Дорпром” у відзиві на апеляційну скаргу наводить грунтовні пояснення та розрахунки, що усувають будь-які сумніви стосовно прийняття позивачем до виконння оспореного договору поставки, обізнаності щодо змісту та обсягу проведених філією господарських операцій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що керівник філії не мав довіреності та необхідних повноважень на укладання договору, тобто не доведено обставину, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дав належну юридичну оцінку обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 20.10.2011 року по справі №5016/2801/2011(17/109) - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 20.10.2011 р. по справі №5016/2801/2011(17/109) залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя Л.О. Будішевська