29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"13" лютого 2012 р.Справа № 3/5025/2218/11
За позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький
про стягнення 25790,64 грн. заборгованості, з яких: 22485,41 грн. основного боргу, 1195,26 грн. інфляційних втрат, 757,61 грн. - 3% річних, 1352,36 грн. пені
Суддя Вибодовський О.Д.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №2/09 від 03.01.2012р.
від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 28.12.2011р.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25790,64 грн. заборгованості, з яких: 22485,41 грн. основного боргу, 1195,26 грн. інфляційних втрат, 757,61 грн. - 3% річних, 1352,36 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2076/74 на постачання теплової енергії від 08.12.2008р., укладеного між сторонами, щодо оплати за спожиту теплову енергію.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у письмовому відзиві від 28.12.2011р. на позовну заяву вказав, що згідно п. 10.1 договору, він набуває чинності з 8.12.2008р. та діє до 8.12.2009р. Пунктом 10.4 передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. У відповідності до п. 10.4 договору відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про припинення дії договору № 201611А від 08.12.2008р. з 08 грудня 2010 р. Проте, позивач в своїх листах № 557 від 19.10.2010р. та № 2986/01 від 23.11.2010р. повідомив про свою незгоду з пропозицією припинити дію договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Умовами укладеного між сторонами договору від 08.12.2008 року, не передбачена будь-яка згода сторони на заяву іншої сторони про припинення дії даного договору. Укладеним між сторонами договором не передбачено також необхідності обґрунтування причин припинення договору у разі закінчення терміну його дії. Таким чином, враховуючи звернення відповідача до позивача із заявами про припинення дії договору, строк дії договору закінчився 08 грудня 2010р. І у відповідності до ст. 631 ЦК України, ч. 2 ст. 275 ГК України, починаючи з 09.12.2010р. у позивача не було правових підстав для постачання відповідачу теплової енергії та для пред'явлення вимог про проведення оплати відпущеної енергії. Тому просить відмовити МКП "Теплокомуненерго" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на їх користь заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 09.12.2010р. по 01.12.2011р. в розмірі 13 687,02 грн., нарахувань за встановленим індексом інфляції в сумі 1195,26 грн., 3% річних в сумі 757,61 грн., пені в сумі 1352,36 грн.
У судовому засіданні 13.02.2012р. представник відповідача подав заяву у якій вказав що визнає позовні вимоги про стягнення боргу за період дії договору (включно до 08.12.2010р.) у розмірі 9590,46 грн., а також 932,87 грн. інфляційних втрат, 564,52 грн. - 3% річних, 192,98 грн. пені.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.
08.12.2008р. між МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений договір на постачання теплової енергії №2076/74, згідно з яким Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).
Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в Додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача тощо (п. 2.1. договору).
Споживач теплової енергії зобов'язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.2. договору).
Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором. Повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (п. 4.2.1., п. 4.2.2 договору).
Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п., п. 6.1, 6.2, 6.3 договору).
За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (п. 7.2.3 договору).
Договір набуває чинності з 08.12.2008р. та діє до 08.12.2009р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 договору).
Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.
Щомісячно відповідачу направлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів з жовтня 2009 року по листопад 2011 року.
Відповідач свої зобов'язання згідно договору належним чином не виконав, частково оплативши надані послуги.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору, позивач нарахував 1352,36 грн. пені за період з 10.12.2010р. по 01.12.2011р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 1195,26 грн. - інфляційних втрат за період з листопада 2009р. по листопад 2011р., 757,61 грн. - 3% річних за період з 10.11.2009р. по 01.12.2011р.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як передбачено приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п.п. 1, 2, 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань по договору №2076/74 на постачання теплової енергії від 08.12.2008р. належним чином не виконав.
Відповідно до п.,п. 10.1., 10.4. договору, останній набуває чинності з 08.12.2008р. та діє до 08.12.2009р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Керуючись даним положенням договору відповідач звертався до позивача з листами про припинення дії договору від 28.09.2010р. та від 08.12.2008р. з 08 грудня 2010 р.
Оскільки договір сторонами не пролонговано, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача борг у розмірі 9590,46 грн., лише за період дії договору, а саме з жовтня 2009р. по грудень 2010р.
Згідно ст.230 ГК України передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, сторонами в договорі на постачання теплової енергії передбачено нарахування пені (п. 7.2.3 договору).
Нарахування пені здійснено з врахуванням обмежень встановлених п.6 ст. 231 Господарського кодексу України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Проте, при здійсненні перерахунку суми пені, враховуючи строк дії договору, суд вважає що правомірним є нарахування 192,98 грн. пені за період з 10.12.2010р. по 10.07.2011р.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, прийшов до висновку, що правомірними є нарахування інфляційних втрат у розмірі 932,87 грн. за період з листопада 2009р. по листопад 2011р. та 564,52 грн. з 10.11.2009р. по 01.12.2011р., які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 9590,46 грн. основного боргу, 932,87 грн. інфляційних втрат, 564,52 грн. - 3% річних, 192,98 грн. пені відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.
В решті позову необхідно відмовити за безпідставністю заявлених позовних вимог.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 83, 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” (м. Хмельницький, Пересипкіна, 5, код 03356571) -9590,46 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 46 коп.) основного боргу, 932,87 грн. (дев'ятсот тридцять дві гривні 87 коп.) інфляційних втрат, 564,52 грн. (п'ятсот шістдесят чотири гривні 52 коп.) - 3% річних, 192,98 грн. (сто дев'яносто дві гривні 98 коп.) пені, 617,39 грн. (шістсот сімнадцять гривень 39 коп.) судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Суддя О.Д. Вибодовський
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.02.2012р.