36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.01.2012 р. Справа № 18/3420/11
За позовом приватного підприємства "Агросервіс"
до дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 1399036 грн. 90 коп.
Суддя Тимошенко К.В.
Представники:
від позивача: Биченко І.Я.
від відповідача: Лісіченко О.В.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 1399036 грн. 90 коп., в тому числі основного боргу - 1210375,01 грн., інфляційних - 133269,41 грн. та 55392,48 грн. річних.
Відповідач у відзиві від 04.01.2012р. позов заперечує, посилаючись на те, що на станом на дати поставок договір купівлі-продажу був припинений і оскільки відповідач не отримував жодних вимог щодо оплати спірної продукції, то строк оплати продукції є таким, що не настав і що позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування позову. (т. 2, а.с. 101-105).
27.01.2012р. від позивача надійшла заява, в якій він відмовився від позову в частині стягнення річних в сумі 55392,48 грн. та інфляційних в сумі 133269,41 грн.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Позивач у позові просить стягнути з відповідача 1399036 грн. 90 коп., в тому числі основного боргу - 1210375,01 грн., інфляційних - 133269,41 грн. та 55392,48 грн. річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу від 23.01.2006р. (далі - договір, копія договору - т. 2, а.с. 2).
Згідно умов п. 1.1. договору, продавець - ПП "Агросервіс" зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - філія "Автодорсервіс" ДП "Полтавський облавтодор" зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 1.2. договору визначено найменування (асортимент) та кількість товару, який передається по договору.
20 квітня 2011 року між позивачем та філією "Полтавський райавтодор", було укладено угоду про зміну сторони в зобов'язанні №1 в зв'язку із закриттям відокремленого підрозділу ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - філії "Автодорсервіс" шляхом приєднання її до іншого відокремленого підрозділу ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - філії "Полтавський райавтодор" (копія угоди - а.с. 3). З моменту підписання вказаної угоди покупця (замовника) по договору купівлі-продажу від 23.01.2006р. замінено на філію "Полтавський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Підпунктом 6.1 договору купівлі-продажу встановлено обов'язок покупця провести розрахунок за отриманий товар не пізніше 30 банківських днів з дня отримання товару. Згідно п.7.2 договору всі витрати, пов'язані з доставкою товару несе покупець (відповідач).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору він поставляв відповідачу товар, передбачений договором. На момент подання позову за розрахунком позивача борг відповідача по договору склав 1210375,01 грн. На підтвердження факту отримання відповідачем товару позивачем надано копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), квитанцій про приймання вантажу залізницею та рахунків-фактур (т. 2, а.с. 4-83). Всього за розрахунком позивача останнім передано відповідачу товару та надано послуг з перевезення товару на суму 2460375,01 грн., а відповідачем оплачено лише 1250000,00 грн. Відповідач факт отримання вказаного в позові товару не заперечує.
На підтвердження боргу відповідача по договору в сумі 1270375,02 грн. позивачем також надано копії актів звірки взаєморозрахунків від 06.04.2011р. та від 07.10.2011р., які підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін. (т. 2, а.с. 84-85).
Відповідач у відзиві від 04.01.2012р. позов заперечує, стверджує, що станом на дати поставок договір купівлі-продажу був припинений і оскільки відповідач не отримував жодних вимог щодо оплати спірної продукції, то строк оплати продукції є таким, що не настав (т. 2, а.с. 101-105).
Згідно п. 10.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Поставка продукції, вартість якої стягується за даним позовом, здійснювалась у 2010 році, тобто в період дії договору.
Відповідач не надав доказів вчинення сторонами дій, які б свідчили про розірвання (припинення) даного договору. Посилання відповідача на ст.267 Цивільного кодексу України не може бути враховане, оскільки стаття 267 Господарського кодексу України регулює відносини по договорах поставки, тоді як між сторонами укладено договір купівлі-продажу (т.2, а.с.2). В зв'язку з цим твердження відповідача про те, що на момент здійснення поставок договір купівлі-продажу був припинений судом до уваги не приймається як безпідставне та не обґрунтоване.
Посилання відповідача на те, що в жодному первинному документі немає посилання на договір, не може бути враховане, оскільки діючим законодавством не передбачено зазначення договору, його номеру і дати в накладних та актах приймання-передачі товарів (робіт, послуг). Відповідачем не наведено нормативного акту, яким би передбачалось зазначення таких реквізитів в документах, за якими здійснюється поставка чи передача товарів (робіт, послуг). В документах на часткову оплату отриманої відповідачем продукції міститься посилання на договір від 23.01.2006р., на підставі якого подано позов, отже посилання відповідача на те, що в жодному первинному документі немає посилання на договір спростовується наданими у справі доказами. Крім того, пославшись в платіжних дорученнях на договір, відповідач підтвердив факт отримання продукції саме по цьому договору, що також спростовує твердження відповідача про поставку без договору (т.3, а.с. 177-183, 185-188).
Посилання відповідача на неподання позивачем довіреностей на отримання товару також не може бути враховане виходячи з наступного:
- позивачем надані довіреності на отримання продукції (т.2, а.с. 14, 65, 72 -копії довіреностей, т.3, а.с. 25, 101,162 -оригінали довіреностей); відповідачем не вказано які саме партії продукції, вартість яких включена до ціни позову, поставлені без довіреностей, та яка сума боргу по таким поставкам; витребуваний судом контррозрахунок боргу відповідачем не наданий;
- значна частина продукції поставлялась залізницею і відповідач не навів будь-якого обґрунтування необхідності видачі покупцем (відповідачем) продавцю (позивачу) довіреностей на отримання продукції, відвантаженої залізничним транспортом;
- надані позивачем видаткові накладні та акти здачі-прийняття засвідчені печатками філії відповідача, що підтверджує факт отримання продукції саме відповідачем (філією відповідача). Пунктом 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року №17, чинної на час оформлення видаткових накладних та актів здачі-прийняття, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток, а також законністю користування ними покладалась на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Доказів втрати печатки та незаконного використання печатки філії відповідача відповідач не навів та не надав і на наявність таких обставин відповідач не посилався.
Посилання відповідача на те, що в наданих позивачем довіреностях на отримання товару проставлено підпис не директора та не бухгалтера відповідача документально не підтверджено та суперечить наданим позивачем довіреностям (т.2 а.с. 14, 65, 72, т.3 а.с. 26, 101, 162), а тому не може бути враховане.
Посилання відповідача на те, що стороною договору є філія "Автодорсервіс" а тому поставка продукції іншим філіям відповідача є неправомірною, також не може бути враховано, оскільки відповідач не обґрунтував можливість структурного підрозділу бути покупцем (стороною) по договору. Згідно наданої позивачем копії договору керівник філії відповідача діяв на підставі доручення №01-15/55а від 23.01.2006р.; доказів відсутності у вказаного представника та у зазначеному в договорі дорученні повноважень на укладення договору від імені відповідача (юридичної особи) відповідач не навів та не надав; договором поставка продукції виключно філії "Автодорсервіс" не обумовлена; доказів у спростування наданих позивачем копій листів відповідача (юридичної особи) про відвантаження продукції іншим його філіям відповідач не навів та не надав.
Посилання відповідача на те, що надані позивачем акти звірки не є доказом наявності боргу також не може бути враховане, оскільки акт звірки є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін та свідчить про визнання відповідачем заборгованості; доказів у спростування зазначених в актах звірки відомостей, доказів невідповідності цих відомостей первинним бухгалтерським документам відповідач не навів та не надав. (Судом врахована позиція Вищого господарського суду України та Харківського апеляційного господарського суду щодо актів звірки, викладена в постановах №08/95-10 від 05.04.2011р. та від 28.04.2011р. у справі №22/76 відповідно).
Крім цього, в заяві від 27.01.2012р. відповідач повністю підтвердив розмір заборгованості за поставлений товар, яка стягується за даним позовом та підтвердив, що поставка товару позивачем відбувалася саме по договору купівлі-продажу від 23.01.2006р.
Таким чином, наявними у справі доказами в сукупності підтверджено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманої продукції та вказана в позові сума заборгованості.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
В поясненні від 27.01.2012р. відповідач повідомив, що після порушення провадження у даній справі відповідачем погашено борг перед позивачем на суму 300000,00 грн., що підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень № 64 від 20.01.2012р. на суму 200000,00 грн. та № 71 від 23.01.2012р. на суму 100000,00 грн. та підтверджено поясненням представника позивача в судовому засіданні 27.01.2012р.
В зв'язку з вищевикладеним, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 300000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
В частині стягнення основного боргу в сумі 910375,01 грн. позов обґрунтований та підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім цього, позивач у позові просив стягнути з відповідача інфляційні в сумі 133269,41 грн. та 55392,48 грн. річних.
27.01.2012р. від позивача надійшла заява, в якій він відмовився від позову в частині стягнення річних в сумі 55392,48 грн. та інфляційних в сумі 133269,41 грн.
Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позову.
Відмова позивача від позову в частині стягнення річних та інфляційних не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. В зв'язку з цим суд приймає часткову відмову позивача від позову.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення річних в сумі 55392,48 грн. та інфляційних в сумі 133269,41 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 80 (11, 4), 82-85 ГПК України, суд, -
1. Прийняти часткову відмову від позову.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 300000 грн. боргу, 133269 грн. 41 коп. інфляційних, 55392 грн. 48 коп. річних.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 32017261, 36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-а) на користь приватного підприємства "Агросервіс" (ідентифікаційний код 30829259, р/р 26007028100017 в АТ "Піреус Банк МКБ" в м. Києві, МФО 300658; 18030, м. Черкаси, вул. Зелінського, 12/1) 910375 грн. 01 коп. основного боргу, 18207 грн. 50 коп. судового збору.
5. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя К.В. Тимошенко
Повне рішення складено 01.02.2012р.