36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.01.2012 р. Справа №18/3715/11
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Миргород
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Миргород
про стягнення 11 107,00 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_3
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором №01/12 у розмірі 11 107, 00 грн., з них 7 600 грн. основного боргу, 2 382 грн. пені, 860 грн. інфляційних нарахувань та 265 грн. 3% річних.
В судове засідання позивач через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача суму основного боргу та судові витрати (вх. № 1038д від 24.01.2012р.).
Суд приймає до уваги, що відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, у зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Відповідач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать додані до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду направлялися відповідачеві за адресами, що вказана у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
12.01.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі за текстом - відповідач, експедитор) був укладений договір на 01/12 (далі за текстом - договір).
Згідно з цим договором (п.1.2, 3.1-3.4) позивач зобов'язався здійснювати перевезення вантажів, належних вантажовідправнику, а відповідач зобов'язався подати заявку на подачу автомобіля.
Порядок розрахунків між сторонами договору передбачений розділом 4 договору, відповідно до якого оплата проводиться платіжним дорученням чи готівкою по факту наданих послуг у відповідності до затверджених графіків і маршрутних перевезень через 15 днів, але не пізніше 30-ти календарних днів з дня надання рахунку на оплату, правильно оформлених акта виконаних робіт з комплектом товарно-транспортних і видаткових накладних, податкової накладної, а також довіреностей і накладних з печатками і підписами вантажоотримувача.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору надав транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 26 700 грн. Факт надання позивачем транспортних послуг на вказану суму підтверджується актом виконаних робіт, що підписаний сторонами 01.05.2010р.
Позивач вказує, що відповідач за надані послуги частково сплатив йому кошти у сумі 19 100 грн. та заборгував 7 600 грн., що відображено у акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2011 року, який підписаний обома сторонами.
13.08.2011р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити борг за надані послуги у розмірі 7 600 грн.
Згідно відмітки пошти на повідомленні про вручення поштового відправлення претензія відповідачем отримана була 18.08.2011р., проте, як зазначає позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач доказів сплати вартості отриманих ним послуг у повному обсязі суду не надав, обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, не спростував.
За даних обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 7 600 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про покладення на відповідача судових витрат суд керується наступним.
Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір та суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру", а згідно зі ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Позивачем надані належні і допустимі докази на підтвердження надання йому по даній справі правової допомоги адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 137 від 27.07.1993р.) за договором на юридично-правове обслуговування від 09.10.2011р., зокрема, акт приймання-передачі послуг від 29.11.2011р. на суму 3 158 грн. Позивачем також надані докази фактичної сплати 3 000 грн. адвокату ОСОБА_3 -квитанція № 35634 від 29.11.2011р. Відповідач вказані докази не спростував.
Як зазначено у п.11 Листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".
Враховуючи обставини даної справи та ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на правову допомогу адвоката, що покладаються на відповідача, сумою у 1 000 грн.
Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (376000, АДРЕСА_1; юр. адреса: АДРЕСА_2) на користь фізичної-особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (37600, АДРЕСА_3) 7600 грн. боргу, 1000 грн. витрат з оплати послуг адвоката, 1411 грн.50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ на його виконання.
Суддя Киричук О.А.