05.01.2012 < копія >
12 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/11965/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Маковської О.В.
при секретарі судового засідання Кравці Є.С.
за участю представників сторін згідно журналу судового засідання від 12.12.2011 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління МВС України в. Дніпропетровській області про визнання незаконними дій, зобов'язання утриматися від будь-яких дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати незаконними дії начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області стосовно висловлених 21 січня 2011 року погроз і образ для умисного перешкоджання здійсненню в Дніпропетровській області прав на пересування і мирне зібрання;
- зобов'язати начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області утриматися від будь-яких дій щодо перешкоджання здійсненню в Дніпропетровській області прав на пересування і мирні зібрання та всіх інших конституційних прав громадян України.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем порушено його права, оскільки останній погрожував і ображав мешканців міста Дніпропетровська та області, які бажали здійснити свої конституційні права, зокрема на пересування і мирне зібрання, що було заплановано в м. Києві на 22.01.2011 з приводу відзначення Дня соборності України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав надав письмові заперечення, в яких просив адміністративний позов залишити без задоволення, мотивуючи тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а доводи необґрунтованими (в матеріалах справи).
Дослідивши матеріали справи, чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію»від 20.12.1990 року № 565 XII (зі змінами та доповненнями) одним з основних завдань міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення.
Статтею 7 Закону України «Про міліцію»на міліцію покладено функцію профілактики злочинів та правопорушень.
Крім того, п.п. 2, 6 ст. 10 «Основні обов'язки міліції»Розділу ІІ «Обов'язки і права міліції»Закону України «Про міліцію»передбачено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана: виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством, та виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 21.01.2011 о 10.00 в приміщенні Дніпропетровської обласної державної адміністрації відбулась нарада з питань взаємодії органів внутрішніх справ з місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування з питання створення та функціонування місцевої міліції, на яку було запрошено представників засобів масової інформації. По завершенню наради начальник ГУМВС в Дніпропетровській області звернувся до присутніх в залі щодо важливості роз'яснення на місцях необхідності утримання по можливості участі громадян Дніпропетровщини в масових заходах, які відбудуться в м. Київ 22.01.2011 у зв'язку з ускладнення оперативної обстановки пов'язаної з вибухами в м. Макіївка та переведенням особового складу міліції на посилений режим несення служби. Крім того, начальник ГУМВС зауважив, що співробітники міліції та керівники органів місцевого самоврядування мають вести роз'яснювально-профілактичну роботу серед населення з метою усунення загрози для життя та здоров'я громадян під час проведення масових заходів.
Судом також встановлено, що на офіційному сайті Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в мережі Інтернет розміщено офіційне звернення до засобів масової інформації, яке відповідає дійсним обставинам події, тому надана позивачем стаття, як доказ погроз і образ мешканців міста Дніпропетровська та області, що була розміщена в мережі Інтернет і містить посилання на звернення начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області генерал-майора міліції Бабенка В.М. відносно охорони громадського порядку під час проведення святкування Дня соборності в м.Києві 22 січня 2011 року судом до увагу не береться.
Аналіз викладено дає підстави для висновку про те,що відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, виконуючи покладену на міліцію функцію профілактики правопорушень та злочинів у своєму зверненні лише вжив заходів щодо усунення загрози для життя та здоров'я громадян під час проведення масових заходів, а не обмежував права ані позивача, ані інших осіб, що мешкають на території Дніпропетровської області передбачені ст.ст. 33, 39, 68 Конституції України.
Інших доказів протиправних дій начальника ГУМВС щодо обмеження конституційних прав позивача, ОСОБА_1 не надано, не доведено жодної обставини на яку він посилається в позові, а викладення фактів на яких ґрунтуються вимоги позивача не відповідають дійсним обставинам подій, які відбувались 21.01.2011 у Дніпропетровській обласній державній адміністрації під час проведення наради з питань взаємодії органів внутрішніх справ з місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування з питання створення та функціонування місцевої міліції, на якій позивач, як він пояснив в судовому засіданні, навіть не був присутній.
Крім того, позивач в судовому засіданні не зміг пояснити суду в чому конкретно полягала заборона поїздок до Києва з Дніпропетровська 21 і 22 січня 2011 року, як і не зміг дати відповідь на запитання відносно того, що люди, які дійсно мали намір достатися міста Києва не попали в Місто-Герой через дії відповідача. При цьому позивач зазначив, що особисто він в ці дні не виїздив з Дніпропетровської області через обставини ніякім чином з діями відповідача не пов'язаними.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області утриматися від будь-яких дій щодо перешкоджання здійсненню в Дніпропетровській області прав на пересування і мирні зібрання та всіх інших конституційних прав громадян України, то Дніпропетровський окружний адміністративний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Законодавством передбачений захист прав, свобод та інтересів осіб, як такий, що передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
За таких обставин відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідача у майбутньому.
Отже, зазначена вимога, щодо заборони відповідачу вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню в Дніпропетровській області прав на пересування і мирні зібрання та всіх інших конституційних прав громадян України на майбутнє задоволенню не підлягає.
Також слід зазначити, що одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання даної статті Закону, відповідачем надано суду достатньо доказів на підтвердження правомірності своїх дій, як таких, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, враховуючи доводи сторін та оцінивши їх у сукупності, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника Головного управління МВС України в. Дніпропетровській області про визнання незаконними дій, зобов'язання утриматися від будь-яких дій - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.В. Маковська
< Текст >