07.12.2011
копія
07 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/15058/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
14 листопада 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області, в якому просить:
- визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Павлоград Дніпропетровської області по відмові в неприйнятті до заліку відшкодування суми допомоги на поховання та витрат на її доставку стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 неправомірними;
- зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Павлоград Дніпропетровської області прийняти до заліку відшкодування допомоги на поховання та витрат на її доставку стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на загальну суму 4 975 грн. 39 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді відмовилось прийняти до заліку допомогу на поховання та витрати на її доставку за червень 2011 р. на ОСОБА_4, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 p., допомогу на поховання та витрати на її доставку за липень 2011 р. на ОСОБА_5, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р., допомогу на поховання та витрати на її доставку за серпень 2011 р. на ОСОБА_6, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 р., та на ОСОБА_7, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 p. Відповідач порушує вимоги п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління ПФУ, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003р. №5-4/4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003р. за № 376/7697.
Ухвалою суду, за клопотанням позивача, допущено процесуальне правонаступництво Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у клопотанні просить розглянути справу за відсутності представника. До матеріалів справи надав письмові запереченнях, в яких стверджує, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з порядком, визначеним КМУ та відповідно до частини 8 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання несе витрати на його поховання. Між тим, зазначив, що обов'язковою умовою здійснення відповідачем відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, повинен бути підтверджений висновками відповідних медичних закладів причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Причинним зв'язком смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, у розумінні Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом є зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті. Відповідач зазначив, що одним з видів соціальних послуг та матеріального забезпечення за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - є допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Саме це обумовлює необхідність наявності причинного зв'язку із смертю потерпілого та його трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, для виникнення у відповідача обов'язку по відшкодуванню спірних сум.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998р. (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття, інші види страхування, передбачені законами України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надається такий вид соціальної послуги та матеріального забезпечення, як допомога на поховання пенсіонерів.
Пунктом 4 статті 25 вищеназваних Основ зазначено, що за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
відновлення здоров"я та працездатності потерпілого;
допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 №1105-XIV (далі Закон № 1105). Страховиком є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Згідно із ст. 21 Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; (...) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов...
Відповідно до ст. 13 Закону № 1105-XIV, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психологічну травму за обставин зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
За нормами ст. 14 вказаного Закону, нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що стались в процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини 4 статті 26 Закону № 16/98-ВР, частини 2 статті 24 Закону № 1105-XIV вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Виходячи із зазначених вище норм, слід дійти висновку, що до сфери соціального страхування, яке здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відноситься виключно допомога на поховання осіб, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до довідки позивача, сума допомоги на поховання ОСОБА_4 виплачена Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області, складає 551 грн. 60 коп.; сума допомоги на поховання ОСОБА_5, виплачена Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області становить 1 528 грн. 00 коп.; сума допомоги на поховання ОСОБА_6 виплачена Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області становить 1 428 грн. 40 коп.; сума допомоги на поховання ОСОБА_7 становить 1 428 грн. 40 коп.
На звернення позивача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області відмовилося включити в щомісячний акт звірки суму витрат на допомогу на поховання та витрат на її доставку для відшкодування цієї суми.
У відповідності до підпункту "з" пункту 1.1 розділу 1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, який затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 року № 212, на МСЕК покладено обов'язок встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням.
У відповідності до п. 1.8. вищезазначеного Порядку, на запит підприємства, установи, організації МСЕК на підставі даних медекспертної справи, довідки про причину смерті або даних патолого-анатомічного розтину видають висновки про причинний зв'язок смерті інваліда з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання.
На підставі довідок МСЕК, що смерть наступила внаслідок раніше отриманого каліцтва або профзахворювання, відділення ФСНВ проводить відшкодування виплачених пенсій на поховання потерпілого Пенсійному фонду.
Суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність причинного зв'язку смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з одержанням каліцтва або іншим ушкодженням здоров'я, який має бути підтверджено висновками відповідних медичних закладів.
Слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року № 376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105-XIV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
Приймаючи рішення по справі, суд також бере до уваги, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема, шляхом зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки вищевказані витрати, не відповідає положенням чинного законодавства України. Оскільки Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003р., що регулює спірні правовідносини, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р. (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.
В той же час, суд позбавлений можливості провести заміну неналежної сторони, зокрема місцевих органів відповідних фондів на їх центральні органи, оскільки відповідно до статті 19 КАС України це потягне зміну підсудності адміністративної справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області.
Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя
Постанова не набрала законної сили
07 грудня 2011 року.
СуддяВ.М. Олійник
В.М. Олійник
В.М. Олійник