03.01.2012 < копія >
22 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/14192/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіШлай А. В. < Текст >
при секретаріГрищенко І.В.,
за участю:
позивачів
представників
позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_3 та ОСОБА_4. звернулись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно - АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначили про те, що отримавши свідоцтво про право власності на зазначене житло, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 10.12.2008 року, позивачі звернулись у встановленому законом порядку до відповідача із заявою про реєстрацію права власності. Рішенням реєстратора від 27 листопада 2009 року позивачам було відмовлено у здійсненні реєстрації та запропоновано звернутися до суду для визнання права власності на самочинно збудовані сіні та тамбур. Позивачі звернулись до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, проте ухвалою від 28 вересня 2011 року суд закрив провадження по справі, зазначивши про відсутність спору про право та роз'яснивши позивачам про наявність публічно-правового спору між ними та КП «ДМБТІ» з приводу відмови у здійсненні реєстрації прав власності на нерухоме майно. Ухвала суду набрала чинності 04.10.2011 року, після чого позивачі 27.10.2011 року і звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
У судовому засіданні позивачі підтримали позов, просили його задовольнити.
Представник позивачів просив суд застосувати статтю 11 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою повного захисту прав позивачів вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним рішення відповідача від 27.11.2009 року, яким і було відмовлено у здійсненні реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Відповідач до суду уповноваженого представника не направив, просив справу розглядати за його відсутність. У поданій до суду заяві просив залишити адміністративний позов без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровська міська рада, належним чином повідомлена про день, місце і час судового засідання, до суду уповноваженого представника не направила, про причини неприбуття не повідомила.
Справа розглянута за відсутності представників відповідача та третьої особи відповідно до приписів статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 22 грудня 2011 року задоволена заява позивачів про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Суд, заслухавши пояснення позивачів, їх представника, дослідивши письмові докази, встановив, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 10 грудня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 67/100 частин квартири АДРЕСА_1. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2011 року, яка набрала чинності 04.10.2011 року, встановлена обставина зміни прізвища позивача ОСОБА_3 на ОСОБА_4. у зв'язку із укладанням шлюбу. Рішенням реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 27 листопада 2009 року позивачам було відмовлено у здійсненні реєстрації та запропоновано звернутися до суду для визнання права власності на самочинно збудовані сіні та тамбур. Позивачі звернулись до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, проте ухвалою від 28 вересня 2011 року суд закрив провадження по справі, зазначивши про відсутність спору про право та роз'яснивши позивачам про наявність публічно-правового спору між ними та КП «ДМБТІ» з приводу відмови у здійсненні реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з положень частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом, відповідач відмовив у здійсненні реєстрації прав власності на підставі п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, у зв'язку з тим, що заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації у зв'язку із наявністю самочинного переобладнання квартири та самочинно побудованих сіней і тамбуру.
У пункті 3.3. Положення наведений перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у реєстрації прав власності на нерухоме майно, саме: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; не проведено первинної реєстрації прав власності; при укладені угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.
У судовому засіданні позивачі пояснили суду, що перепланування квартири було здійснено Житлово-експлуатаційним підприємством № 7 у 1980 році, що підтверджено відповідною довідкою № 714 від 22.08.08 р. Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради № 309 від 18 квітня 2008 року переобладнана квартира введена в експлуатацію, доказом чого є відповідний Акт державної приймальної комісії. В матеріали інвентаризаційної справи № 1379 відомості щодо узаконення переобладнання внесені.
Таким чином, позивачі отримали у власність квартиру із здійсненими у 1980 році переобладнанням та добудови (сіней та тамбуру), що не було враховано відповідачем при розгляді заяви про реєстрацію прав власності на вказане нерухоме майно.
З метою по повного захисту прав позивачів, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, застосувавши статтю 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Поновлення порушених прав позивачів має відбуватись шляхом визнання протиправним та скасування рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 27 листопада 2009 року та зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - 67/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 10.12.2008 року.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.
Визнати протиправним рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 27 листопада 2009 року по відмові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у реєстрації права власності на на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 10.12.2008 року.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів апеляційної скарги.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >А.В. Шлай
< Текст >