Справа № 2-91/11
іменем України
09 лютого 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. при секретарі Михайловій Н.І., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Балакшиєва І.А., представників третіх осіб Пономаренко В.Л., Хамаза К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Павлоградвугілля», треті особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, Територіальне управління Держгірпромнагляду по Донецькій області Павлоградської Державної гірничої інспекції у вугільній промисловості про визнання недійсними актів про нещасний випадок невиробничого характеру та про зобов'язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві
Позивач звернулась до суду з позовом посилаючись на те, що під час роботи в ВАТ «Павлоградвугілля»31 травня 2007 року вона, під час виконання трудових обов'язків на території шахти «Павлоградська», впала зі сходинки на бетонне покриття та одержала травму лівого коліна. Представники адміністрації шахти змусили її сказати у лікарні, що травма сталася з нею 30 травня 2007 року у побуті. 25 червня 2007 року відповідачем було складено акт №168 про нещасний випадок невиробничого характеру, 29 січня 2008 року акт Спеціального розслідування нещасного випадку.
У зв'язку з тим, що травма не пройшла безслідно, у досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини виявилось неможливим, тому позивач уточнила позовні вимоги, та просила суд визнати недійсними: акт про нещасний випадок невиробничого характеру №168 від 25 червня 2007 року, акти спеціального розслідування нещасного випадку від 29 січня 2008 року та від 24 липня 2009 року, складені у зв'язку з отриманням нею травми. Встановити факт нещасного випадку, який стався з нею 31 травня 2007 року під час виконання нею трудових обов'язків та зобов'язати адміністрацію ВАТ «Павлоградвугілля», скласти у зв'язку з цим акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1.
В судовому засіданні позивач позов підтримала пояснив, що 31 травня 2007 року вона перебуваючи на роботі, спільно з ОСОБА_6. та ОСОБА_7, йшла на автобусну зупинку шахти «Павлоградська»для здійснення поїздки до міської лікарні. Спускаючись сходами, вона перечепилась за нестандартну сходинку та впала на бетонне покриття, одержавши травму лівого коліна. Однак у зв'язку з тим, що заступник директора шахти з охорони праці ОСОБА_6. попросив її попередньо сказати, що травма з нею сталася в побуті, щоб підприємство змогло уникнути фінансових санкцій за травматизм, вона, приїхавши 31 травня 2007 року об 11.00 год. до лікарні, повідомила лікаря про те, що травма сталася з нею у побуті 30 травня 2007 року у зв'язку з падінням зі сходинок. Враховуючи те, що травма її постійно турбувала і фінансові санкції можливо було накласти на підприємство лише протягом шести місяців з моменту нещасного випадку, 27 грудня 2007 року вона звернулась до директора шахти з проханням провести розслідування нещасного випадку від 30 травня 2007 року, враховуючи що керівнику підприємства відомо його дійсні обставини. Однак до теперішнього часу її прохання відповідачем не задоволено. Її звернення до територіального управління госпромнадзора (органу державного нагляду за охороною праці) з проханням скласти акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 залишилися без задоволення.
Представник позивача пояснив, що зазначене є наслідком політики керівництва шахти «Павлоградська»щодо приховування фактів травматизму на підприємстві. Він вважає, що травма з його довірителем сталася саме 31.05.2007 року на території шахти «Павлоградська»і тому вона пов'язана з виробництвом. Позовні вимоги позивача він підтримав повністю.
Представник відповідача, Публічного акціонерного товариства «Павлоградвугілля», позов не визнав, пояснив, що позивач отримала травму не на виробництві, а в побуті. Вона неодноразово надавала різні пояснення з приводу дати та місця отримання травми. Позивач отримала травму внаслідок нещасного випадку, що стався з нею 30 травня 2007 року о 15 год. 40 хв. на автобусній зупинці в м. Тернівка. ОСОБА_6. не може бути свідком нещасного випадку який стався з позивачкою, так як починаючи з 10.00 години 31 травня 2007 року він перебував у шахті.
Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому що ні позивачем ні його представником в судовому засіданні не доведено позовних вимог, крім того діючим законодавством встановлений спеціальний порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
Представник третьої особи Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області Павлоградської Державної гірничої інспекції у вугільній промисловості у вирішенні даного питання покладався на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_6., якій в 2007 році працював заступником директора шахти з охорони праці пояснив, що був свідком травмування ОСОБА_5 31.05.2007 року на території шахти Павлоградська і що він дійсно просив ОСОБА_5 скрити факт її травмуванні на виробництві з метою уникнення фінансових санкцій за травматизм.
Свідок ОСОБА_7, якій в 2007 році працював цеховим терапевтом, пояснив, що він також був свідком падіння ОСОБА_5 на сходах на території шахти «Павлоградська».
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач починаючі 05 серпня 1996 року працювала в ВАТ "Павлоградвугілля" на шахті «Павлоградська»завідуючою здравпункту (а.с.3, 4-6).
Згідно графіка роботи здравпункту позивач 30 та 31 травня 2007 року знаходилася на роботі і пропрацювала в ці дні повний робочий день (а.с.10,11 т.1). Раніше закінчення робочого дня (робочої зміни), вона своє робоче місто не залишала.
Згідно листа непрацездатності від 31.05.2007 року позивач перебувала на лікарняному у зв'язку з травмою отриманою в побуті (а.с.13 т.1).
Згідно листа непрацездатності від 22.06.2007 року позивач перебувала на лікарняному у зв'язку з травмою отриманою в побуті (а.с.12 т.1).
Згідно виписки з амбулаторної карти, ОСОБА_5 знаходилася на амбулаторному лікуванні у лікаря травматолога міської лікарні №4 м. Павлограда з 31.05.2007 по 25.07.2007 року. Діагноз: гемартроз, розрив внутрішньої бокової зв'язки, внутрішнього меніска лівого колінного суглобу (а.с.14 т.1).
Згідно довідки головного лікаря міської лікарні №4 м. Павлограда №1030 від 14.06.2008 року «ОСОБА_5 звернулася у травмпункт міської лікарні №4 31.05.2008 року об 11.30 год. з приводу травми 30.05.2008 року об 11.00 -в побуті -впала зі сходів, діагноз гемартроз, розрив внутрішньої бокової зв'язки, внутрішнього меніска лівого колінного суглобу»(а.с.15 т.1).
Згідно записів в амбулаторному журналі, журналі маніпуляцій та журналі виробничого травматизму травмпункту шахти «Павлоградська», ОСОБА_5 не зверталася до травмпункту за медичною допомогою (а.с.45, 46 т.1).
24.12.2007 року ОСОБА_5 звернулася до директора шахти «Павлоградська»з заявою, в якій просить розслідувати нещасний випадок, якій трапився з нею 30.05.2007 року в 15.40 год., листок непрацездатності з 31.05.2007 року (а.с.49 т.1). В цій заяві, яка написана через сім місяців після нещасного випадку, позивач власноруч зазначає, що нещасний випадок з нею трапився саме 30.05.2007 року в 15.40 годин, а не 31.05.2007 року в ранковий час на території шахти «Павлоградська».
Згідно письмових пояснень ОСОБА_5, які вона надала директору шахти «Павлоградська», 30.05.2007 року вона поверталася з роботи на автобусі на 15.25 год. Приїхав у Тернівку на автостанцію, при виході з автобуса вона оступилася та впала на бетонне покриття, пошкодивши ліве коліно (а.с.39 т.1).
В інших письмових поясненнях ОСОБА_5 також зазначає що, була травмована 30.05.2007 року, а не 31.05.2007 року (а.с.52 т.1).
Вперше, позивач звернулася до адміністрації шахти «Павлоградська»з заявою про розслідування нещасного випадку від 31.05.2007 року, лише 16.05.2008 року, тобто через рік після того як отримала травму, що спростовує її свідчення про те, що вона раніше не зверталася з такою заявою на протязі шести місяців, щоб шахті уникнути штрафних санкцій за виробничій травматизм (а.с.32 т.1).
На підставі заяв ОСОБА_5 шахтою «Павлоградська»проводилися відповідні розслідування та складалися акти.
Так, 25.06.2007 року було затверджено акт №168 про нещасний випадок невиробничого характеру (а.с.7 т.1).
29.01.2008 року було затверджено акт спеціально розслідування нещасного випадку (а.с.8).
24.07.2009 року було затверджено акт спеціального розслідування нещасного випадку (а.с.156-157 т.1).
Згідно висновків проведеного комісіями розслідування та спеціального розслідування, факту травми ОСОБА_5 на виробництві не встановлено.
Зазначені розслідування проводилися з дотриманням вимог діючого законодавства і порушень при їх проведенні не встановлено. Самі акти також відповідають вимогам, які пред'являються до них діючим законодавством, а саме ст.22 Законом України Про охорону праці»та Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1112.
Аналізуючи висновки судово-медичної експертизи №42, яка була проведена з 03.03.2008 по 31.03.2008 року, суд дійшов висновку про те, що експертами не дано відповіді на питання відносно обставин спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, тому що зазначене питання не входить до компетенції судово-медичної експертизи, а вирішуються шляхом слідства (а.с.108 т.1).
Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_6. про те що він був свідком нещасного випадку, якій стався з позивачем. Так, згідно графіка спусків в шахту за травень 2007 року, ОСОБА_6. 31.05.2007 року з 10.00 до 12.15 годин знаходився в шахті і таким чином не міг знаходитися на поверхні шахти (а.с.31 т.1).
Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_7, тому що в своїх письмових поясненнях ОСОБА_8 зазначала, що саме 30.05.2007 року з нею стався нещасний випадок і ОСОБА_7 допоміг їй добратися до її місця проживання, а ні до лікарні (а.с.52). Зазначені обставини викликають у суду достовірність пояснень свідка.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем та його представником не доведено заявлених ними позовних вимог.
Суд вважає, що 31.05.2007 року з ОСОБА_8 не траплялося нещасного випадку на території шахти «Павлоградська»пов'язаного з виробництвом, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.10, 60, 212 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Павлоградвугілля», треті особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, Територіальне управління Держгірпромнагляду по Донецькій області Павлоградської Державної гірничої інспекції у вугільній промисловості про визнання недійсними актів про нещасний випадок невиробничого характеру та про зобов'язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві -відмовити.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя