справа № 0414/236/2012
провадження № 2/0414/329/2012
06 лютого 2012 р. Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ЗАВІЗІОН Т.В., розглянувши матеріали за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -
Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” звернулося до Жовтоводського міського суду із позовом та просить постановити судове рішення, яким в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, який укладено між ним та відповідачкою ОСОБА_1, в розмірі 98 631 грн. 25 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Окрім того, позивач просить висилити відповідача та інших осіб, який зареєстровані і проживають у квартирі розташованій за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Жовті Води.
Подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а тому позивачеві необхідно запропонувати усунути в ній наступні недоліки.
Так, ч.ч. 3 -6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України передбачили, що позовна заява повинна містити у собі зміст позовних вимог, виклад обставин, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Як вбачається із згаданої позовної заяви позивач ставить питання про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, його реалізацію та задоволення своїх майнових вимог за рахунок отриманих від реалізації коштів.
У той же самий час, вимоги, що їх сформулював позивач, викладені ним без урахування положень ст.. 39 Закону України „Про іпотеку”, що робить їх не конкретними, а також такими, що унеможливлюють в подальшому виконання судового рішення.
Так, зазначена вище норма закону передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішення суду повинні бути зазначені у тому числі:
- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки ;
- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні;
- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього ж Закону;
- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Таким чином, у позовній заяві позивачу необхідно зазначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, як це і передбачено в законі.
Окрім того, ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачила, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Як вбачається із додатків до позовної заяви, позивач, на підтвердження сплати судового збору додав копію платіжного доручення від 20.12.2011 року про сплату 986 грн. 31 коп. судового збору.
На обороті зазначеного платіжного доручення зазначене одне прізвище посадової особи, яка скріпили своїм підписом напис про зарахування судового збору у державний бюджет.
Усуваючи зазначений недолік в частині надання суду належного підтвердження сплати позивачем судового збору, останньому слід мати на увазі, що у відповідності до п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, що затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року №15 при сплаті державного мита з рахунку платника на останньому примірнику платіжного доручення, що подається до суду, кредитною установою повинна бути здійснена помітка „Зараховано в доход бюджету _____ грн.. дата”. Цей підпис повинен бути скріплений першим а другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою про виконання платіжного доручення.
За відсутності в платіжному дорученні прізвищ двох посадових осіб, що підтвердили зарахування судового збору до державного бюджету, вважати, що позивач виконав вимоги процесуального закону в частині їх сплати не має.
Окрім того, із платіжного доручення вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 986 грн. 31 коп. тобто оплатив вимоги матеріального характеру, які у відповідності до п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» дорівнюють 1 відсотку ціни позову.
У той же час, як вбачається із позовної заяви, що її подав банк, ним заявлені вимоги не тільки майнового характеру, а й вимоги не матеріального характеру -про виселення, але судовим збором ці вимоги позивач не оплатив.
У відповідності до п.10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог визначається загальною сумою всіх вимог.
Як встановив п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подачу позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору дорівнює 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»він справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі
Заява подана банком 30.01. 2012 року.
Мінімальної заробітної плата у зазначеному місяці становить 1073 грн. 00 коп., а тому 0,1 розміру мінімальної заробітної плати складає 107 грн. 30 коп., які і необхідно доплатити позивачеві..
За таких обставин, вважати, що позивач належним чином виконав вимоги закону, щодо сплати належної суми судового збору по справі не має.
У відповідності із ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст. 119 ЦПК, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу та надає позивачеві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п»яти днів, з дня отримання ухвали.
Керуючись ст. 119, ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 до про стягнення боргу по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення -залишити без руху, надавши позивачу строк, який складає п»ять днів, з часу отримання копії ухвали, для усунення недоліків у позовній заяві та роз”яснивши йому, що у разі не виконання вимог ухвали позовна заява буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.