"10" лютого 2012 р.
Справа № 5017/110/2012
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ”;
до відповідача: фермерського господарства „ОЛЕКСАНДР”;
про стягнення 158 770,30 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ” (далі по тексту - ТОВ „ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства „ОЛЕКСАНДР” (далі по тексту -ФГ „ОЛЕКСАНДР”) 124 200 грн. -суми основного боргу, 2 511,25 грн. -пені, 7 094,85 грн. - 30% річних, 124,20 грн. - індексу інфляції, 24 800 грн. -штрафу, що разом становить 158 770,30 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 5017/110/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак в судове засідання не з'явився.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.02.2012р, про що свідчать поштове повернення повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. В процесі розгляду справи представниками сторін надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
11.02.2011р. між ТОВ „ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" (Продавець) та ФГ „ОЛЕКСАНДР” (Покупець) було укладено договір №ОД/4-00007 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (Договір). Даним Договором визначалися умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару. Згідно із п. 2.2. даного Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що загальна сума даного Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного Договору.
Пункт 3.1. Договору вказує, що Товар може передаватися Покупцю партіями.
Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до Покупця після передачі Товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом Покупцем Товару (п. 4.7. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього Договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного Договору.
Пунктом 5.5.Договору, сторони погодили, що оплата Товару проводиться наступним чином: 30% від вартості Товару оплачується Покупцем в строк до 01 березня 2011 року, 70% від вартості Товару оплачується Покупцем в строк до 15 жовтня 2011 року. На виконання умов Договору, Позивач продав Покупцю партію Товару 31.03.2011р., яка була прийнята Покупцем, про що свідчать відповідна видаткова накладна № ОД/4-00021 від 31.03.2011р. Товар було прийнято уповноваженим представником відповідача про що свідчить, наявна в матеріалах справи, довіреність №39 від 31.03.2011р. Загальна вартість партії Товару, що продав Відповідачу Позивач становить -256 000 грн.
Таким чином, свої зобов'язання за Договором позивач виконував перед відповідачем в повному обсязі.
Свої зобов'язання щодо розрахунку відповідач здійснив лише частково, оплативши Товар у розмірі 131 800 грн., що підтверджується банківські виписки від 02.03.2011р. на суму 76 800 грн., від 18.11.2011 р. на суму 35 000 грн., від 24.11.2011 року на суму 20 000 грн., зокрема у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 124 200 грн.
Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупецьзобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.4. Договору за несплату або несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару.
Пункт 8.6. Договору передбачає, що Сторони згідно п 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Як зазначає позивач, внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, за відповідачем на час подачі позову утворився борг у розмірі 158 770,30 грн., який складається з 124 200 грн. -суми основного боргу, 2 511,25 грн. -пені, 7 094,85 грн. - 30% річних, 124,20 грн. - індексу інфляції, 24 800 грн. -штрафу, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З пункту 8.6 Договору вбачається, що сторони скориставшись своїм правом, передбаченим ст.6 ЦК України, встановили інший розмір процентів за користування коштами і встановили її у розмірі 30% річних.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання з своєчасної сплати за отриманий товар не виконувались, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 124 200 грн. -суми основного боргу, 2 511,25 грн. -пені, 7 094,85 грн. - 30% річних, 124,20 грн. - індексу інфляції, 24 800 грн. -штрафу.
Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, суд при вирішенні питання щодо стягнення пені в розмірі у 2 511,25 грн. та штрафу в розмірі 24 800 грн. вказує наступне.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Аналізуючи співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання суд дійшов до висновку, що вони не є співрозмірними.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 1 200 грн. та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 12 000 грн.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити - частково.
2. Стягнути з фермерського господарства „ОЛЕКСАНДР” (67331 Одеська область, Березівський район, с. Шевченкове, вул. Новоселів, буд. 8/2, код ЄДРПОУ 25024817) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ” (03038 м.Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 35076670) 124 200 грн. -суми основного боргу, 1 200 грн. -пені, 7 094,85 грн. - 30% річних, 124,20 грн. - індексу інфляції, 12 000 грн. -штрафу; 3 250,41 грн. -судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.
Суддя Цісельський О.В.
Повний текст рішення складено 13.02.2012р.