"06" лютого 2012 р.
Справа № 8-19/17-3571-2011
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Глєбова К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Василишин А.В., Дабіч Н.В.,
від відповідача Гула О.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до Чорноморського головного агентства „Інфлот” про стягнення 10662,97 дол. США та 301,07 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2011 р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” та порушено провадження у справі № 19/17-3571-2011.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.2011 р. справу прийнято до свого провадження суддею Лічманом Л.В., присвоєно справі № 8-19/17-3571-2011, призначено її до розгляду в засіданні суду на 14.12.2011 р.
За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 14.12.2011 р. оголошено перерву до 11.01.2012 р., у судовому засіданні 11.01.2012 р. -до 06.02.2012 р.
Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2012 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору до 09.02.2012 р.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 06.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” (далі -ДП „Одеський морський торговельний порт”) звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Чорноморського головного агентства „Інфлот” 840,51 дол. США, вказуючи на неналежне виконання відповідачем умов договору від 31.12.2003 р. № КД-4, а саме неоплату рахунків в частині податку на додану вартість (далі -ПДВ).
В процесі розгляду справи позивач декілька разів змінював розмір вимог, в останній редакції яких (зареєстрована 02.02.2012 р. за № 3444/2012) просить стягнути з Чорноморського головного агентства „Інфлот” ПДВ в сумах 10662,97 дол. США та 301,07 грн., зазначених у рахунках від 06.06.2011 р. №№ 810733, 810734, 810961, від 11.07.2011 р. № 810920, від 21.07.2011 р. № 810962, від 11.08.2011 р. № 811065, від 29.08.2011 р. № 860249, від 31.08.2011 р. №№ 811163, 811164, 740891, від 07.09.2011 р. № 811204, від 13.09.2011 р. №№ 811245, 811246, від 21.09.2011 р. №№ 811269, 811275, виставлених за надання портом послуг круїзним пасажирським суднам „Le Levant”, „Sea Сloud IІ”, „Ocean Majesty” та танкеру „Valcadore”.
У доповненому відзиві на позовну заяву Чорноморське головне агентство „Інфлот” проти задоволення позову заперечило з тих підстав, що на суми зборів і плат за послуги, які надавались позивачем під час переміщення пасажирів і вантажу транзитом через територію Україну, ПДВ не нараховується, тому що названі операції звільнені від оподаткування згідно із п.197.8 ст.197 Податкового кодексу України. При цьому Чорноморське головне агентство „Інфлот” звертає увагу суду на представлення ним усіх належних доказів слідування суден саме транзитом та пов'язаності послуг порту із здійсненим перевізенням.
ДП „Одеський морський торговельний порт” в письмових запереченнях та поясненнях по суті відзиву вказало на невіднесення спірних господарських операцій до складу тих, які звільнено від оподаткування ПДВ, через те, що круїзні судна не здійснювали транзитне переміщення пасажирів, а танкер перевозив нафтопродукти за межами митної території України. Крім того, позивач вважає, що звільнення від оподаткування ПДВ, встановлене п.197.8 ст.197 Податкового кодексу України, являється податковою пільгою, якою агент не наділений на відміну від порту, котрий самостійно вирішує питання щодо нарахування ПДВ, виходячи з того, що використання податкової пільги - це його право. Також порт відзначає, що підтвердженням наявності митного режиму у вигляді транзиту має виступати відтиск відповідного штампу митного органу, проставлений на списках пасажирів.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши обґрунтованість їхніх доводів, господарський суд відмовляє у задоволенні позову, виходячи з наступного.
31.12.2003 р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” та Чорноморським головним агентством „Інфлот” укладено Договір № КД-4 про агентське обслуговування суден в Одеському порту, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
На виконання цього договору портом у період з червня 2011 р. по вересень 2011 р. надавались різні послуги (швартування, буксирування, оформлення приходу/відходу судна, пломбування клапанів, чергування пожежного катеру, інформаційні послуги тощо) суднам під агентуванням Чорноморського головного агентства „Інфлот”, на оплату яких виставлено рахунки, сплачені відповідачем частково в зв'язку з тим, що, на його думку, ПДВ не включається до складу ціни послуг, пов'язаних з переміщенням пасажирів та вантажів територією України транзитом.
В абз. „г” п.30.9 ст.30 Податкового Кодексу України закріплено, що податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.
Статтею 197 Податкового Кодексу України визначені операції, що звільнені від оподаткування ПДВ.
Відповідно до п.197.8 ст.197 Податкового Кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).
Для застосування встановленої даною нормою діючого законодавства пільги потрібно довести існування фактів: перевезення або переміщення судном пасажирів та вантажу транзитом через митну територію України; пов'язання послуг, наданих портом, з таким перевезенням вантажів чи переміщенням пасажирів.
Господарський суд, дослідивши зміст представлених відповідачем документів, вважає, що ним у повному обсязі підтверджено правомірність власної відмови від сплати ПДВ у складі вартості послуг позивача.
Такий висновок зумовлено наявністю в матеріалах справи:
- складених відповідно до Конвенції з полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р. та Закону України „Про прикордонний контроль” списків пасажирів круїзних суден „Le Levant”, „Sea Cloud II”, „Ocean Majesty” з відмітками Державної прикордонної служби стосовно здійснення прикордонного контролю, загальних (генеральних) декларацій цих суден, які містять інформацію про перетинання пасажирами Державного кордону України, захід до декількох портів в Україні та вибуття в іноземний порт, попередні і наступні після українських іноземні порти заходів суден, кількість пасажирів на борту, тобто названі докази свідчать про переміщення пасажирів територією України транзитом;
- оформленої згідно із Митним кодексом України та Законом України „Про транзит вантажів” вантажної митної декларації форми МД-2 № 500060702/2011/004086, літерний код, країни відправлення та призначення якої підтверджують перевезення вантажу судном „Valcadore” у митному режимі „транзит”.
Крім того, діючими нормативно-правовими актами загальнодержавного та локального характеру, в т.ч. Кодексом торгівельного мореплавства України, „Зборами і платами за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України”, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214, внутрішніми документами ДП „Одеський морський торговельний порт”, визначено певний обов'язковий порядок споживання послуг порту, недотримання якого унеможливить здійснення перевезення транзитних пасажирів та/або вантажів через територію України, тому постановка судна до причалу, оплата швартовного, буксирного, інших зборів, оформлення відходу, приходу, перевірки судна необхідні для забезпечення транзитного процесу, а, відтак, з ним пов'язані.
Беручи до уваги викладене, в задоволенні позову слід відмовити.
Окремо господарський суд відмічає, що не ґрунтуються на правильному розумінні норм Податкового кодексу України доводи ДП „Одеський морський торговельний порт” стосовно того, що застосування податкової пільги у формі звільнення від оподаткування ПДВ, встановленої п.197.8 ст.197 Податкового кодексу України, залежить від бажання порту, який самостійно вирішує питання щодо нарахування ПДВ, оскільки наведене тлумачення законодавства здійснено без урахування тієї обставини, що ПДВ відноситься до непрямих податків (п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України) і включається до ціни товару (роботи, послуги), а його платники поділяються на юридичних (порт, який перераховує податок до бюджету) та фактичних (особи, які споживають послуги та перераховують їхню вартість).
З огляду на зазначене для звільнення від оподаткування недостатньо бажання юридичного платника ПДВ, який не несе фінансових втрат по сплаті податку, а потрібно з'ясовувати та врахувати позицію фактичного платника, нездійснення чого може призвести до позбавлення існуючих прав реального користувача пільги з ПДВ.
Посилання ДП „Одеський морський торговельний порт” на те, що підтвердженням наявності митного режиму у вигляді транзиту під час переміщення пасажирів виступає відтиск штампу митного органу, проставлений на списках пасажирів, являються помилковими, т.я. правові підстави для вчинення названих дій органом державної влади відсутні, в той час як останній, виходячи з приписів ч.2 ст.19 Конституції України, повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст.33,34,43,82-85 ГПК України, вирішив:
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення підписано 13.02.2012 р.
Суддя Лічман Л.В.