06.02.12р.Справа № 15/5005/16815/2011
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ
про стягнення 59 179 461,39 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Гурський В.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю № 102/10 від 26.12.11р.
від відповідача: ОСОБА_2., представник за довіреністю № 1251 від 21.06.11р.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі-позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач), про стягнення 59 179 461,39 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №06/10-2433БО-4 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.10р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений газ.
Сума позову складається з наступних сум:
- заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 165 535,04 грн.;
- пеня у розмірі 4 128 467,53 грн.;
- інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн.;
- 3% річних у розмірі 869 695,84 грн.
Ухвалою господарського суду від 07.12.11р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 10.01.12р.
Ухвалою господарського суду від 10.01.12р. розгляд справи відкладено на 06.02.12р.
24.01.12р. до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №31/10-514 від 20.01.12р., відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача 59 172 125, 50 грн., з них: заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн., пеня у розмірі 4 128 357,24 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн., 3% річних у розмірі 869 695,84 грн. Заява про зменшення розміру позовних вимог обґрунтована тим, що при звернені з позовною заявою позивачем не було враховано те, що 26.10.11р. відповідач сплатив 7 225,60 грн. основного боргу.
06.02.12р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог підтримав та просив суд задовольнити її у повному обсязі.
В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме тільки на суму основного боргу у розмірі 52 158 309,44 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних повноважний представник відповідача не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні, оскільки заборгованість за поставлений природний газ виникла не з вини відповідача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
20.12.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/10-2433БО-4 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого позивач зобов'язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу відповідачем для інших потреб не є предметом цього договору.
Відповідно до п.1.2. Договору, позивач передає відповідачу в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі-газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 96 250 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 18 000 тис. куб.м., лютий - 16 000 тис.куб.м., березень - 14 000 тис.куб.м., квітень - 5 000 тис.куб.м., травень - 1 610 тис.куб.м., червень - 1 280 тис.куб.м., липень - 1 040 тис.куб.м., серпень - 1320 тис.куб.м., вересень - 1 700 тис.куб.м., жовтень - 6 300 тис.куб.м., листопад - 13 000 тис. куб. м., грудень - 17 000 тис.куб.м.
Згідно п.3.1. Договору, ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування податку па додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.
Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 237 250 475 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 284 700 570 грн.
Як зазначено в п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно п.6.1.1. Договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 7.1. Договору).
Згідно п.7.3.1. Договору, у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п. 9.2. Договору).
Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем протягом січня - серпня 2011р. було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 89 036 932,37 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи.
В свою чергу, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 52 158 309,44 грн. Дана сума заборгованості також підтверджується Актом звіряння розрахунків від 31.12.11р. (Т-6, а.с. 17).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до умов п. 7.3.1. Договору була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 4 128 357,24 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн. та 3% річних у розмірі 869 695,84 грн.
Таким чином, у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн., пеню у розмірі 4 128 357,24 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн., 3% річних у розмірі 869 695,84 грн.
Відповідач заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн. визнає у повному обсязі, що підтверджує Акт звіряння розрахунків від 31.12.11р. (Т-6, а.с. 17), який підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства без буди-яких зауважень.
Щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних відповідач заперечує, оскільки він фактично не є винним у затримці оплати та жодним чином не здійснює користування грошовими коштами позивача, виходячи з наступного.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штраф, пеня).
При цьому, як зазначено в ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У статтях 217, 218 Господарського кодексу України вказано, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, а підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як зазначає відповідач, він не веде господарської діяльності, тому застосування штрафних санкцій є незаконним.
Крім того, відповідач стверджує, що він не є винним у несвоєчасному здійсненні виконання зобов'язань щодо строків оплати, оскільки оплата залежить від часу отримання ним відповідних сум із бюджетів всіх рівнів. Тобто, це питання знаходиться поза об'єктивною можливістю впливу підприємства-відповідача на ці процеси та свідчить про відсутність з боку відповідача користуванням коштами позивача.
Відповідач вважає, що головною причиною виникнення боргу є несвоєчасне фінансування з бюджетів всіх рівнів. Таким чином, внаслідок дій не відповідача, а органів, які відповідають за своєчасне бюджетне фінансування відповідача, тобто дій, на які останній не має можливості ніякого впливу, але при цьому відповідач повинен нести зайві виплати, які спричиняють зменшення його майна. Проте, незважаючи на зазначені об'єктивні процеси, відповідач намагається виживати в цих обставинах та намагається зменшити негативні наслідки існування законодавчих правил в сфері теплопостачання. Так, відповідач вживає усі залежні від нього дії щодо уникнення затримок в оплаті позивачу, зокрема подання чисельних позовних заяв до боржників відповідача. На даний час, як зазначає відповідач, на розгляді в судових установах знаходиться 22 442 позовів та заяв про видачу виконавчих документів на загальну суму понад 76 681,99 грн. В органах ДВС на виконанні знаходиться 18 271 виконавчий лист на суму понад 6 000 000 грн. При цьому повернено без виконання виконавчих листів на суму понад 7 000 000 грн. Згідно з рішенням суду з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради стягнуто понад 76 000 000 грн. збитків від різниці в тарифі, яке до цього часу не виконано. Крім того, на цей час на реструктуризації знаходяться вимоги до населення на суму 623 886,12 грн., а також укладені угоди на погашення заборгованості на суму 5 092 197,38 грн. Тобто, підприємство відповідача проводить ретельну роботу по стягненню заборгованості із споживачів теплової енергії.
Більш того, відповідач звертає увагу суду та надає відповідні документи про те, що він з метою недопущення збільшення заборгованості за енергоносії отримує в банківських установах кредити (кредитна лінія в сумі 80 000 000 грн.), що також свідчить, на думку відповідача, про відсутність факту користування коштами позивача.
Таким чином, відповідач зазначає про те, що причиною несвоєчасних розрахунків є не користування грошами позивача, а об'єктивні обставини, а саме: фактично, питання державного фінансування, встановлення тарифів, на які відповідач вплинути не може.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, як зазначає відповідач, інфляційні - є компенсацією за понесені збитки від знецінення грошових коштів під час користування ними боржником.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідач вказує на те, що в п.1.2. Договору зазначено про те, що за цим договором постачається імпортований природний газ, отриманий позивачем за зовнішньоекономічними контрактами. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач дійсно зазнав будь-яких втрат, а саме: чи сплачував позивач за отриманий ним та переданий відповідачу природний газ постачальнику в більшій сумі, у зв'язку із інфляційними процесами, або чи сплачував позивач інфляційні збитки постачальнику природного газу.
Таким чином, відповідач вважає, що у позивача не має правових підстав вимагати з відповідача стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних.
При викладених обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.3.1. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до умов п. 7.3.1. Договору позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 4 128 357,24 грн.
Оскільки, затримка виконання грошового зобов'язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю встановлених під час розгляду даної справи об'єктивних обставин, а отже свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, тому суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 10% від належної до стягнення, що буде становити суму 412 835,72 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн. та 3% річних у розмірі 869 695,84 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу і трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання; ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн., пеня у розмірі 412 835,72 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн. та 3% річних у розмірі 869 695,84 грн., в решті вимог слід відмовити.
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 37, ЄДРПОУ 32082770) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 31301827) заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн. (п'ятдесят два мільйона сто п'ятдесят вісім тисяч триста дев'ять грн. 44 коп.), пеню у розмірі 412 835,72 грн. (чотириста дванадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 72 коп.), 3 % річних у розмірі 869 695,84 грн. (вісімсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять грн. 84 коп.), інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн. (два мільйона п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят два грн. 98 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 460,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.).
В решті позовних вимог -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 08.02.12р.