31.01.12р.Справа № 11/5005/17163/2011
За позовом іноземного підприємства "Технопарк", м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ
про визнання недійсним договору фінансового лізингу
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1. - довіреність № 21-12/11-20 від 21.12.11р.
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить визнати повністю недійсним договір фінансового лізингу № L1733-02/08 від 14.02.08р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та іноземним підприємством "Технопарк" з моменту укладення.
Відповідач надав письмовий відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечує посилаючись на те, що оспорюваний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже заявлені вимоги є не обґрунтованими та безпідставними.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -
14 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та іноземним підприємством "Технопарк" (Лізингоодержувач) був укладений договір (оренди) фінансового лізингу № L1733-02/08, відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець (відповідач у даній справі) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору) -предмет лізингу, а Лізингоодержувач (позивач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку (Додаток № 1 до договору) -надалі графік, та не може бути менше одного року (п.1.2 договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п.8.1 договору).
Вартість предмета лізингу становить 600 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ (п.3.1 договору).
Сторонами підписано Специфікацію до договору, якою визначено предмет лізингу -автомобіль самоскид Hundai HD 270, 2007 року випуску V двигуна -12920 куб см. вартістю 600 000,00 грн.
Відповідно до п.4.1 договору лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається у графіку. Авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, в розмірі 20 % від вартості предмету лізингу (п.4.2, п.4.3 договору).
Сторонами узгоджений та підписаний Графік платежів від 14.02.08 року.
Відповідно до п.4.9 договору для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні, сторони обрали валюту - долар США. При цьому всі визначені цим договором платежі, за виключення компенсації відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу, Лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку.
Зазначений вище договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір фінансвого лізингу, суперечить ч.3 ст. 626 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору, а виходячи з преамбули та розділу 10 договору Лізингу, даний договір є двостороннім, однак крім прав та обов'язків Лізингодавця та Лізингоодержувача, спірний договір містить у собі права та обов'язки для третьої сторони без згоди на те останньої.
Крім того, зміст оспорюваного договору суперечить закону України "Про фінансовий лізинг", а саме в порушення ч.2 ст.1 зазначеного Закону Лізингодавець передав предмет лізингу Лізингоодержувачу не в користування а власність, до того ж, всупереч ч.1. ст.3 вказаного Закону, сторонами не зазначені індивідуальні ознаки Предмету лізингу.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно п.1.ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між лізингодавцем та лізингоодержувачем відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" був укладений договір лізингу у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, при укладенні договору лізингу сторонами дотримані істотні умови, що передбачені ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме:
- предмет лізингу;
- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
- розмір лізингових платежів;
- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 3 закону України "Про фінансовий лізинг", предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", плата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
В порядку ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні договору, сторонами дотриманні вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Всі додатки до договору підписані усіма сторонами, тобто всі умови погоджені сторонами та досягнуто згоди.
Також необхідно зауважити, що відповідно до п.2.1 договору Лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця.
Крім того, договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем. Специфікація, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами. Товар - Предмет лізингу відповідають специфікації та був отриманий лізингоодержувачем, про що свідчить акт приймання-передачі предмету лізингу від 27.02.2008 року.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 6, 203, 215, 627, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст. 180, 292 Господарського кодексу України, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя І.Ф. Мельниченко
Повне рішення складено
07.02.12р.