01.02.12р.Справа № 16/5005/17115/2011
За позовом Публічного акціонерного товариства "Синельниківський ресорний завод", м. Синельникове Дніпропетровської області
до Синельниківської міської ради, м. Синельникове Дніпропетровської області
про визнання недійсним договору від 17.02.2006р. оренди земельної ділянки та визнання права постійного користування земельною ділянкою
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: ОСОБА_1 - начальник юридичного відділу, дов. від 03.01.2012р. № 6/25 (був присутній у судовому засіданні 19.01.2012р.).
Позивач просить визнати недійсним договір від 17.02.2006р. оренди земельної ділянки, укладений між Синельниківською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Синельниківський ресорний завод” та зареєстрований 17.02.2006р. у Синельниківському структурному підрозділі центру Державного земельного кадастру за номером 040611500010, а також просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 45,0625 га, що знаходиться за адресою: м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Леніна, 130 для обслуговування будівель ресорного заводу корпусу №2, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим № 1213000000:01:535:0002 у відповідності до Державного акту Б№020412 на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідач у відзиві (вх. №3248/12 від 19.01.2012р.) просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки: - позивач свідомо звернувся до відповідача з проханням про укладення договору, уклав його та здійснив державну реєстрацію; - питання визнання права постійного користування земельною ділянкою відноситься до повноважень міської ради; - позивачем порушено строк для звернення до суду із позовом.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником відповідача заявлено не було.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
- 17.02.2006р. між відповідачем - Синельниківської міської ради (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством "Синельниківський ресорний завод" (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення Синельниківської міської ради від 26.10.2005р. №491-28/IV надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на вулиці Леніна, 130, міста Синельникового Дніпропетровської області для обслуговування будівель ресорного заводу корпусу №2 (в межах населеного пункту);
- як вбачається з матеріалів справи Відкрите акціонерне товариство "Синельниківський ресорний завод" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Синельниківський ресорний завод";
- відповідно до пункту 2 Договору оренди земельної ділянки в оренди передається земельна ділянка, кадастровий номер №1213000000:01:535:0002 загальною площею 45, 0625 га;
- передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення; підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення Синельниківської міської ради від 17.03.2004р. №283-15/XXIV; організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим покладаються на орендаря;
- згідно з пунктом 21 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3 денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі;
- як вбачається відповідачем Відкритому акціонерному товариству "Синельниківський ресорний завод" було надано в оренду земельну ділянку площею 45,0625 га по вул. Леніна, 130 у м. Синельникове Дніпропетровської області, про що свідчить акт від 2006р. приймання-передачі земельної ділянки;
- згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
- частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей;
- отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;
- позивач вважає, що на час укладення спірного договору оренди землі він був вимушений його укласти під тиском відповідних обставин, які не відповідають його внутрішній волі; відповідач проти цього заперечує.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:
- як вбачається з матеріалів справи 18.10.2005р. Відкрите акціонерне товариство ВАТ „Синельниківський ресорний завод” звернулося до міського голови м. Синельниково з листом від 17.10.2005р. №376.10.05/13, в якому просило затвердити справи земельно-кадастрової інвентаризації меж земельних ділянок для обслуговування його будівель та надати їх в оренду, в тому числі площадку корпуса №2 -45, 0625 га по вул. Леніна, 130 (а.с. 37);
- відповідно до рішення Синельниківської міської ради від 26.10.2005р. №491-28/IV „Про надання земельних ділянок в оренду ВАТ „Синельниківський ресорний завод” для комерційного використання” вирішено надати в оренду строком на 20 років земельні ділянки Відкритому акціонерному товариству "Синельниківський ресорний завод" за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку Синельниківської міської ради під об'єктами, в т.ч. площею 45,0625 га по вул. Леніна, 130 у м. Синельникове для обслуговування будівельного ресорного заводу корпусу №2, затверджено ставку орендної плати в розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням понижуючого коефіцієнту 5,0 (пункт 2.5.2) та зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Синельниківський ресорний завод" заключити в місячний термін з Синельниківською міською радою договори оренди земельних ділянок, які підлягають державні реєстрації (пункт 5.1) (архівний витяг від 28.11.2011р. №14, а.с. 24);
- в подальшому, як вбачається, на підставі вказаного рішення Синельниківської міської ради від 26.10.2005р. №491-28/IV і було укладено спірний договір, наявність якого свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому, тобто не вбачається відсутності волі позивача при укладенні договору, а також не вбачається, що мало місце насильство чи особа, що підписала спірний договір, діяла під впливом погрози, обману і т. ін.;
- також відповідно статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, пункт 12 Земельного кодексу України);
- згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території;
- таким чином, рішення Синельниківської міської ради від 26.10.2005р. №491-28/IV „Про надання земельних ділянок в оренду ВАТ „Синельниківський ресорний завод” є локальним нормативним актом, в установленому порядку не скасоване та не визнано недійсним чи незаконним, а тому є обов'язковим до виконання Відкритим акціонерним товариством „Синельниківський ресорний завод”, правонаступником якого є позивач.
Що стосується вимоги позивача щодо визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 45,0625 га, що знаходиться за адресою: м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Леніна, 130 для обслуговування будівель ресорного заводу корпусу №2, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим № 1213000000:01:535:0002, то вона також є безпідставною, оскільки:
- як вбачається, позивачем в підтвердження права постійного користування надано Державний акт від 1985р. на право користування землею, відповідно до якого за Синельниківським ресорним заводом виконавчим комітетом Синельниківської міської Ради депутатів трудящих було закріплено в безстрокове і безплатне користування 142,7 га землі в межах згідно з планом землекористування для будування об'єктів заводу, а також надано акт від 16.08.1997р. встановлення меж земельної ділянки, яка відводиться в постійне користування, відповідно до якого були встановлені в натурі межі земельної ділянки, яка відводиться із земель Синельниківської міської Ради народних депутатів м. Синельникове Дніпропетровської області загальною площею 45,6 га; при цьому у вказаному акті зазначено, що земельна ділянка відведена для використання за цільовим призначенням і повинна використовуватися тільки після отримання документів на право володіння землею;
- відповідно до статті 13 Земельного кодексу Української РСР (1970р.), який був чинний на момент видачі у 1985 році Державного акту на право користування землею, земля в Українській РСР надається в користування: - колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; - промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; - громадянам СРСР; у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.
- відповідно до частини 1 статті 14 Земельного кодексу Української РСР (1970р.), який був чинний на момент видачі у 1985 році Державного акту на право користування землею, користування землею здійснюється безплатно, за винятком випадків, встановлюваних законодавством Союзу РСР;
- земля надається в безстрокове або тимчасове користування; безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку (частина 1 статті 15 Земельного кодексу Української РСР (1970р.));
- в подальшому абзацом 3 пункту 5 постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.1990р. №562-ХІІ „Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР” було визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування (Абзац третій пункту 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України N 3180-12 від 05.05.1993 );
- також пунктом 6 постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.1990р. №563-ХІІ „Про земельну реформу” було встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею; після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається;
- в подальшому дію пункту 6 постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.1990р. №563-ХІІ „Про земельну реформу” було продовжено до 01.01.1998р. згідно з Постановою ВР N 4028-12 від 24.02.1994р., до 01.01.2000р. згідно з Постановою ВР N 744/97-ВР від 17.12.97р., до 01.01.2004 р. згідно з Постановою ВР N 1312-XIV від 17.12.1999р. та до 01.01.2008р. згідно з Постановою ВР N 1492-IV від 17.02.2004р.;
- в подальшому на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. N5-рп/2005 у справі №1-17/2005р. положення пункту 6 в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними);
- проте, як вже було зазначено, Відкрите акціонерне товариство „Синельниківський ресорний завод” звернулося 18.10.2005р. до міського голови м. Синельникове з листом про надання в оренду земельних ділянок, у тому числі площею 45,0625га по вул. Леніна, 130, відносно якої і було в подальшому укладено Договір від 17.02.2006р. оренди земельної ділянки на підставі рішення Синельниківської міської ради від 26.10.2005р. №491-28/ІV „Про надання земельних ділянок в оренду ВАТ „Синельниківський ресорний завод” для комерційного використання”;
- отже, на момент звернення Відкритого акціонерного товариства „Синельниківський ресорний завод” до міського голови м. Синельникове у нього було наявне право на оформлення до 2008р. раніше наданого йому права постійного користування земельною ділянкою, проте Відкрите акціонерне товариство „Синельниківський ресорний завод” таким правом не скористалося, а своїм волевиявленням звернулося до міського голови м. Синельникове з заявою про надання земельної ділянки в оренду, що не суперечило чинному на той час законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
"06" лютого 2012р.