06.02.2012
Справа № 2а/1522/6124/11
06 лютого 2012 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого -судді Чернявської Л.М.,
при секретарі Прусс О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Депортамента праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності депортамента праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
10 жовтня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Депортамента праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Просить зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому разову грошову допомогу, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 05 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком за 2008, 2009,2010 та 2011 роки з урахуванням проведених виплат; зобов'язати відповідача не відходити від встановленого судом і законом порядку нарахування разової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 17 листопада 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду з вимогами до Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та зобов'язання вчинити дії за період за 2008, 2009 рік та 2010 рік та залишені без розгляду ці вимоги.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є інвалідом війни І групи і відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому повинна виплачуватись щорічно до 5 травня допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Відповідачем виплачена щорічна допомога за 2011 рік в розмірі, значно нижчому розмірі ніж передбачено ч.4 ст.13 Закону, в зв'язку з чим було направлене звернення про проведення перерахунку розміру нарахованої разової грошової допомоги.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача також надала суду заяву про розгляд справи за ії відсутністю та заперечення проти позову, в яких вказує, що виплати позивачу були нараховані та виплачні відповідно до вимог діючого законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є інвалідом війни І групи, а тому відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має право на отримання щорічно разової грошової допомоги до 5 травня.
Розміри щорічних виплат на вищевказану допомогу встановлено, виходячи з видатків, передбачених Законом України «Про державний бюджет»на відповідний рік, що відповідає Конституції України, Бюджетному кодексу України, та ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зокрема, ч.2 ст.95 Коституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарнтії їх соціального захисту», затвердженим Постановою Верховної Ради України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV передбачено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, який у проекті Державного бюджету України на відповідний рік, передбачає цільові кошти необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
Виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2011 році позивачу як учаснику інвалідом війни І групи була здійснена згідно постанови Кабінетів Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
Закон України «Про Державний бюджет на 2011 рік»та Постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»неконституційними не визнавались та не скасовувались, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, оскільки Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення №4-зп від 03 жовтня 1997 року щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституцій України (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги -принципам пропорційності і справедливості. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
При таких обставинах, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради на період виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2011 році діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для стягнення різниці у виплаті за цей період.
Керуючись ст.ст. 158 -163, 167 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Депортамента праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності депортамента праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Приморського районного
суду міста Одеси Чернявська Л. М.