Біляївський районний суд Одеської області
Кіпенко м. Біляївка Біляївський район Одеська область Україна 67600
08.02.2012 Справа № 2-1182/11
Категорія 19
8 лютого 2012 року Біляївський районний суд
Одеської області
у складі головуючого судді Крачкової С.В.
при секретарі Дигуляр А.С.
за участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа КП «ОМБТІ та РОН»про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину про іпотеку нерухомого майна
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, укладений 23.01.2010 року з відповідачем, застосувати наслідки нікчемного правочину договору іпотеки цього будинку шляхом зобов'язання органу, що здійснює державну реєстрацію об'єктів нерухомості, скасувати реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_4.
Свої вимоги мотивує тим, що вказаний договір купівлі-продажу було укладено під впливом тяжкої обставини, оскільки вона знаходилась в скрутному матеріальному становищі та не мала можливості погашати грошовий кредит, який отримала в травні 2007 року. На її прохання відповідач погодився надати їй позику за умови укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. 23.01.2010 року вона отримала від ОСОБА_4 як позику 30 тис доларів США, а в розписці вказала про передачу відповідачу у власність житлового будинку в разі неповернення боргу. Вважає, що укладаючи договір купівлі-продажу знаходилась під впливом тяжкої обставини та не усвідомлювала значення своїх дій, змушена була погодитись з умовою відповідача і укласти договір купівлі-продажу замість договору позики з заставою нерухомого майна.
В судовому засіданні позивачка та її представник на позові наполягали, але при цьому уточнили, що підставою позову є тільки укладення удаваного правочину - замість договору позики було укладено договір купівлі-продажу.
Позивачка та її представник пояснили, що 23.01.2010 року одержала від ОСОБА_4 в борг 30 тисяч доларів США на 8 місяців для погашення кредиту і в цей же день був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку. На цей час повернула відповідачу борг в сумі 7 тис. доларів США.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. При цьому він та його представник пояснили, що в рахунок оплати за договором купівлі-продажу передав позивачці грошові кошти в сумі 30 тис. доларів США, з яких вона повернула борг ОСОБА_5, а розписка про передачу їй грошей в борг була складена на той випадок, якщо позивачка відмовиться від укладення договору купівлі-продажу.
Представник КП «ОМБТІ та РОН»в судове засідання не з'явився, але направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_4 мав намір придбати житловий будинок в с В.Дальник. Перемови про купівлю йшли з матір'ю позивачки яка показала їм будинок, встановила розмір оплати, а грошові кошти в сумі 30 тис. доларів США отримала ОСОБА_3. В нотаріальній конторі перед укладенням договору купівлі-продажу, мови про позику не було. Позивачці продати будинок допомагав ОСОБА_5, якому вона повинна була повернути борг.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 ( мати позивачки) пояснила, що з відповідачем укладався договір позики, а договір купівлі-продажу дочка змушена була підписати під тиском. При цьому свідок не заперечувала, що ОСОБА_4 з ОСОБА_6 оглядали житловий будинок.
Заслухавши сторонни, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а ст. 657 вказаного Кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
В судовому засіданні встановлено, що 23.01.2010 року між позивачкою та відповідачем було укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі- продажу, згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купив житловий будинок під АДРЕСА_1 ( а. с. 9)
В п.2 цього договору вказано, що продавець отримав від покупця гроші повністю до підписання вказаного договору і претензії до покупця по оплаті з боку продавця відсутні, а в п.8 зафіксовано, що «сторони стверджують, що цей договір не є фіктивним, удаваним, відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що зі змістом договору була ознайомлена і його підписала.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порушень вимог, які містяться в ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, щодо чинності правочину, при укладенні цього договору купівлі-продажу не допущено.
При цьому посилання позивачки на вимоги ст. 235 ЦК України щодо правових наслідків правочину суд вважає необгрунтованими з наступних підстав.
Відповідно ч.1 вказаної статті удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Згідно роз'яснень в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Підстави недійсності правочину містяться в ст.. 203 ЦК України, а правові наслідки недійсності правочину закріплені в ст.. 216 ЦК України.
Таким чином навіть вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідки у вигляді визнання його недійсним, як цього вимагає позивачка.
Суд вважає , що волевиявлення сторін було направлено на укладення саме договору купівлі-продажу, а не договору займу, при цьому суд виходить з наступного.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що «договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 23.01.2010 року було укладено під впливом тяжкої обставини», «із-за відсутності вкрай тяжкого матеріального становища ОСОБА_3 не продала б будинок».
Таким чином, як на одну з підстав недійсності правочину позивачка посилається на положення ст.. 233 ЦК України. Хоча в ході розгляду судом справи позивачка відмовилась від цієї підстави, але обставини укладення договору купівлі-продажу, викладені нею, свідчать про те, що укладаючи договір купівлі-продажу ОСОБА_3 діяла свідомо, розуміла значення своїх дій та правові наслідки.
В судовому засідання свідок ОСОБА_6 підтвердила, що сторони мали намір та уклали договір купівлі-продажу. З цією метою, вона разом з ОСОБА_4 приїздили та в присутності матері позивачки оглядали будинок. Цю обставину підтвердила ОСОБА_7 (мати позивачки).
Пояснення ОСОБА_7 щодо наміру дочки ( позивачки по справі) укласти договір позики суд до уваги не приймає оскільки вона заінтересована в результатах розгляду справи на її користь, і ці пояснення суперечать іншим доказам, дослідженим судом.
Крім того, в цей же день ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купив у неї і земельну ділянку площею 0,100 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджує договір купівлі-продажу ( а.с.58-60), і вказаний договір позивачка не оспорює.
Таким чином заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що розписка про одержання позивачкою грошей в борг була складена тільки в забезпечення виконання позивачкою домовленості щодо продажу житлового будинку.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що розписка ОСОБА_3 від 23.01.2010 року ( а.с.10) не може бути доказом укладення договору позики та передачу будинку в іпотеку, а підтверджує тільки факт передачі грошей відповідачем в рахунок придбання майна.
Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В підтвердження своїх позовних вимог позивачкою не надано будь-яких об'єктивних та достовірних доказів, судова почеркознавча експертиза розписки також не проведена з її вини.
Суд звертає увагу і на ту обставину, що державна реєстрація спірного житлового будинку на ім'я відповідача проведена на підставі договору купівлі-продажу і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ч.1-5 ст. 203, ст.ст.209, 215, ч.1 ст. 220, 235, 626,627, 655-658 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа КП «ОМБТІ та РОН»про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину про іпотеку нерухомого майна - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 діб до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд.
ГоловуючийС. В. Крачкова