Справа № 2-1112/11
06.02.2012
року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Калінюка Р.Б.,
при секретарі: Самойловій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка заяву ОСОБА_1 про відвід судді, головуючого у справі, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю і відшкодування моральної та матеріальної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку, -
12.05.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд зобов'язати відповідачку не чинити перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; знести самовільно побудовані відповідачкою теплиці. Свої вимоги позивач мотивує тим, що йому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку належить вищевказана земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1. У 2006 році відповідачка самовільно побудувала на цій земельній ділянці теплиці, проте, на прохання позивача не чинити перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, вона попросила його продати чи здати в оренду їй цю ділянку. Як зазначає позивач, він передав відповідачці оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, проте до цього часу відповідачка відмовляється повернути йому Державний акт та перешкоджає у користуванні, розпорядженні та володінні ним його майном.
Відповідачка ОСОБА_3 17.08.2011 року подала до суду зустрічний позов, в якому просила суд визнати правочин, укладений 16.03.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з продажу відповідачці земельної ділянки площею 0,19 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, дійсним; визнати право власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку; стягнути з відповідача судові витрати, понесені ОСОБА_2 під час подання зустрічного позову. Свої вимоги відповідачка мотивує тим, що 16.03.2006 року між нею та позивачем була досягнута угода щодо продажу позивачем їй земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Нею позивачеві були сплачені кошти в розмірі 1000 доларів США в якості плати за купівлю вищевказаної земельної ділянки. Внаслідок цього, позивачем було передано їй Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку. Після цього ОСОБА_1 їй повідомив, що оформленням займатись не буде тому, що тепер власник цієї землі вона -ОСОБА_2 Після цього вона фактично п'ять років користувалась цією земельною ділянкою та на протязі цього часу позивач не пред'являв їй ніяких вимог.
25.01.2012 року, в судовому засіданні, позивачем ОСОБА_1 було надано заяву про відвід судді, головуючого у справі -Калінюка Р.Б.
В своїй заяві заявник зазначає наступне.
Біляївським районним судом розглядається цивільна справа за поданим від його імені і нібито підписаним ним позовом до ОСОБА_2 "про усунення перешкод у користуванні власністю і відшкодування моральної та матеріальної шкоди". Зазначений позов ОСОБА_1 не подавав і не підписував. Цей позов не підписано його представником, до нього не додано довіреності, яка б уповноважувала від його імені подати позов до суду. Зміст обставин у позові викладений неправильно. В судові засідання по справі до 20.10.2011 року суд його не викликав. Разом з тим, 12.08.2011 року йому в одному конверті були відправлені судові повістки на 17.08.2011 року і 20.10.2011 року. При ознайомленні зі справою йому стало відомо, що проти позову, якого він, ОСОБА_1, не подавав і не підписував, 17.08.2011 року представником ОСОБА_2 -ОСОБА_5 без сплати державного мита, відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" і сплати витрат у визначеному розмірі у зв'язку з поданням позову із майнового спору, подав до нього зустрічний позов про визнання угоди дійсною. Зустрічна позовна заява не відповідає також вимогам статті 119 ЦПК України, оскільки в ній не зазначена ціна позову. Замість того, щоб відмовити у прийнятті ніким не підписаного позову від імені ОСОБА_1, як зазначає заявник, суддя Калінюк Р.Б., 23.05.2011 року, на підставі ч.2 ст.122 ЦПК України постановив ухвалу про відкриття провадження, в якій зазначено, що цей позов відповідає вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України. Водночас, на 05.07.2011 року було призначено судове засідання, на яке, як зазначає заявник, його не викликали. Але відсутність повідомлення заявника про судове засідання, всупереч ч.1 ст.168 ЦПК України, не завадила суду провести попереднє засідання у справі і призначити судовий розгляд.
При цьому суд не направляв заявникові повістки, а передавав їх представникові ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який повістки про виклик на різні дати відправив в одному конверті, та ще і з розрахунком, щоб заявник не отримав завчасно виклик до суду.
ОСОБА_1 зазначає, що 24.10.2011 року суддя Калінюк Р.Б. залишив позов без руху і надав йому строк для усунення недоліків позову, якого він, ОСОБА_1, не подавав. Незаконне прийняття суддею позову спровокувало прийняття також поданого без дотримання вимог закону зустрічного позову, який за своєю природою не може бути поданим "на зустріч", оскільки ним ніякого позову не подавалось. Такі дії судді, на думку заявника, надали ОСОБА_2 і її представнику ОСОБА_5 незаконні переваги щодо звільнення, всупереч існуючому порядку, від сплати державного мита, а з 01.11.2011 року -судового збору.
При цьому позивачем ОСОБА_2 в особі її представника заявлено дві вимоги: нематеріальна - про визнання договору дійсним і матеріальна -про визнання права власності. Оскільки вимога про захист права власності є матеріальною, вона повинна мати грошову оцінку із зазначенням ціни позову, яка відповідає ринковій вартості об'єкту нерухомого майна. Частина 5 ст.119 ЦПК України зобов'язує подати разом з позовною заявою документ, що підтверджує сплату судового збору. При цьому має бути оплачена кожна вимога.
З врахуванням наведеного в заяві, ОСОБА_1 заявляє про недовіру судді Калінюку Р.Б. у справі у зв'язку з відсутністю безсторонності, упередженістю на користь позивачки і її представника за зустрічним позовом, наданням їм незаконних переваг, порушенням прав заявника бути поінформованим про дату і час судового засідання і створенням штучних обставин для прийняття зустрічного позову проти нього, що разом є порушенням присяги судді.
Дослідивши матеріали справи та заяви про відвід судді, вивчивши позицію заявника, викладену в останній, суд, як це передбачено ч.1 ст.24 ЦПК України, враховуючи думку сторони позивача та його представника -які підтримали заяву про відвід судді, думку представника ОСОБА_3 -ОСОБА_5 -який заперечував проти доводів, викладених у заяві про відвід судді, дослідивши положення ст.ст.20, 23-24 ЦПК України, приходить до висновку про відсутність підстав для відводу судді з огляду на наступне.
12.05.2011 року до суду надійшли матеріали, із яких вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю і відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Надана позовна заява містила дві другі сторінки. Одна друга сторінка була надрукована на зворотній стороні позову, без дати подання позову та підпису позивача, а інша друга сторінка позову була надрукована на окремому аркуші, який містив тільки підпис позивача, без зазначення дати подання позову.
23.05.2011 року за вказаним позовом, з врахуванням ст.ст.119, 120 ЦПК України, було відкрите провадження та справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 05.07.2011 року.
Як було встановлено в судовому засіданні 06.02.2012 року, у зв'язку із технічними причинами, друга сторінка позову, в якій містився тільки підпис позивача, без зазначення дати подання позову, була помилково направлена відповідачці ОСОБА_3 разом з другим примірником позову та усіма додатками, отже в матеріалах справи залишився примірник позову з роздрукованою другою сторінкою на звороті, в якій дійсно був відсутній підпис позивача та дата подання позову, що потягло за собою постановлення судом 24.10.2011 року ухвали про залишення позову без руху та надання позивачеві строку для усунення недоліків, із яких, як з'ясувалось згодом, один недолік -відсутність зазначення дати подання позову, дійсно мав місце.
Відповідачка ОСОБА_3, як було встановлено судом в судовому засіданні та підтверджено її представником ОСОБА_5, дійсно отримала другу сторінку позову ОСОБА_1 разом з другим примірником позову та з усіма додатками до нього, а також з направленою у наслідок технічної помилки заяви про витребування доказів з вхідним штампом суду № 7345 від 12.05.2011 року. Вказана друга сторінка позову з підписом ОСОБА_1, але без зазначення дати подання позову, та вищевказана заява про витребування доказів були повернуті представником ОСОБА_5 суду та долучені до матеріалів справи (а.с.73, 74). У зв'язку з тим, що як з'ясувалось судом, примірник позову, який був поданий ОСОБА_1 до суду, містив тільки його підпис, та на ньому було відсутнє зазначення дати подання позову, як того вимагає ч.3 ст.119 ЦПК України, ухвала суду про залишення позову ОСОБА_1 без руху була постановлена на законних підставах. Але у встановлений судом термін позивач ОСОБА_1 недолік позовної заяви -відсутність зазначення дати подання позову не усунув, та в судовому засіданні 25.01.2012 року взагалі надав до суду заяву, в якій зазначив, що він позовну заяву з вхідним № 7344 від 12.05.2011 року, яка надійшла від його імені до Біляївського районного суду, не підписував та не надавав. Суд вважає, що подання ОСОБА_1 вказаної заяви є його правом, та проявом його особистої позиції стосовно вказаної цивільної справи.
Посилання заявника відносно того, що суд до 20.10.2011 року його в судові засідання не викликав, а також, що суд не надсилав йому судових повісток, а видавав їх представнику ОСОБА_2 -ОСОБА_5, не відповідають дійсності, та спростовуються документами, які знаходяться в справі та нормами цивільно-процесуального законодавства. Надаючи судові повістки ОСОБА_5 для вручення ОСОБА_1, суд в цьому разі керувався ч.5 ст.74 ЦПК України, відповідно до якої стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Отже, відповідно до довідкового листу від 27.05.2011 року (а.с.8), в судове засідання, призначене на 05.07.2011 року, були викликані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В дане судове засідання з'явився представник відповідачки -ОСОБА_5 та під підпис (а.с.12) отримав повістку для передачі ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 27.07.2011 року. В матеріалах справи знаходиться квитанція Укрпошти від 05.07.2011 року № 6937 про відправку ОСОБА_1 рекомендованого листа з ідентифікаційним номером поштового відправлення 6760202406102 (а.с.13), а також поштове повідомлення на ім'я ОСОБА_1, з ідентифікаційним номером поштового відправлення 6760202406102 (а.с.14), а також конверт з тим самим ідентифікаційним номером поштового відправлення 6760202406102 з судовою повісткою на 27.07.2011 року на 12 годину 15 хвилин з довідкою пошти про повернення поштової кореспонденції до суду в зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.15). У вказане судове засідання позивач також не з'явився, отже ОСОБА_5, відповідно до довідкового листу (а.с.19), під підпис повторно отримав для передачі ОСОБА_1 повістку про виклик в судове засідання, призначене на 17.08.2011 року. В матеріалах справи знаходиться квитанція Укрпошти від 12.08.2011 року № 7264 про відправку ОСОБА_1 рекомендованого листа з ідентифікаційним номером поштового відправлення 6508002102248 (а.с.20). У вказане судове засідання позивач теж не з'явився, та ОСОБА_5, відповідно до довідкового листа (а.с.32), під підпис знову отримав для передачі ОСОБА_1 повістку про виклик в судове засідання, призначене на 20.10.2011 року. В матеріалах справи знаходиться квитанція Укрпошти від 17.08.2011 року № 0065 про відправку ОСОБА_1 рекомендованого листа з ідентифікаційним номером поштового відправлення 6760202444640 (а.с.38).
Тому ствердження ОСОБА_1 в заяві про відвід судді, що йому 12.08.2011 року в одному конверті були направлені судові повістки на 17.08.2011 року та на 20.10.2011 року не відповідають дійсності та спростовуються вищевказаними документами, які зберігаються в матеріалах цивільної справи. Той факт, що ОСОБА_1 був належним чином сповіщений судом про розгляд справи та знав про те, що справа за його позовом розглядається судом, підтверджується також його заявою (а.с.33) від 25.08.2011 року на ім'я судді про видачу йому копії інформації з носія, на якому здійснювався запис судового засідання від 17.08.2011 року та матеріалів зустрічного позову та додатків до нього.
Крім того, заявник в своїй заяві наголошує, що суддя, при прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку, надав незаконні переваги ОСОБА_2 та її представнику -ОСОБА_5 щодо звільнення від сплати державного мита.
Ці твердження не відповідають дійсності, адже, відповідно до Декрету КМУ №7-93 від 21.01.1993 року "Про державне мито", в редакції, чинній на момент подання ОСОБА_2 та її представником -ОСОБА_5 зустрічного позову (№3181-VI (3181-17) від 05.04.2011, ВВР, 2011, №42, ст.423), ставки державного мита встановлювались в таких розмірах: із позовних заяв -1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із дослідженої судом квитанції №524.469.1 від 17.08.2011 року (а.с.22) вбачається, що ОСОБА_2 було сплачено державне мито в розмірі 80,00 гривень, що відповідає вищенаведеному декрету КМУ, адже ціна позову складає 1000,00 доларів США, що у еквіваленті, за курсом НБУ на час подання зустрічного позову, складає близько 8000,00 гривень.
Станом на 17.08.2011 року (на день подання зустрічного позову) Закон України «Про судовий збір»не набрав чинності, тому є абсолютно безпідставною вказівка ОСОБА_1 у його заяві, що у відповідності до п.5 ст.119 ЦПК України при подачі позову повинна бути оплачена кожна вимога. Стаття 119 ЦПК України зазначене положення взагалі не містить, а ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», в якій вказується, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, як було зазначено, на день подання зустрічного позову, ще не набрала чинності.
Ствердження ОСОБА_1 про те, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в ній не вказано ціну позову, також не відповідає дійсності, так як вже було зазначено, позовна заява містить ціну позову у розмірі 1000 доларів США, що в еквіваленті складає приблизно 8000 гривень. Вказана ціна позову витікає із розписки, виданої 16.03.2006 року ОСОБА_1 (а.с.24), та з вказаної ціни позову ОСОБА_2 і було сплачено суму державного мита у розмірі 80 гривень.
06.02.2012 року представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_5 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою виключив із позову вимогу щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на вищевказану земельну ділянку, тим самим виключивши із позову вимогу майнового характеру.
Таким чином, вищевказані факти та документи, які зберігаються в матеріалах справи, підтверджують, що ніяких незаконних переваг ОСОБА_3 при прийнятті її зустрічного позову в частині сплати державного мита, вимог до форми та змісту зустрічного позову суддею надано не було.
З врахуванням вищевикладеного, суд, дослідивши підстави для відводу судді, зазначені ст.20 ЦПК України, відповідно до яких суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу та до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою, - встановив, що наведені заявником факти не відповідають дійсності, не підтверджуються жодними доказами, та не можуть бути підставами для відводу судді.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 24 ЦПК України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді, головуючого у справі, Калінюка Р.Б., відмовити.
Судовий розгляд справи продовжити у тому ж складі суду.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Біляївського районного
суду Одеської області Р.Б.Калінюк