справа № 2-4534/11
м. МИКОЛАЄВА
54018, м. Миколаїв , вул. Космонавтів, 68-А, тел. 55-95-00
Рішення
Іменем України
03.02.2012 м.Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого суддіКоваленка І.В.
при секретаріКоденко К.В.
за участю:
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третьої особи -Універсальної товарної біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності
встановив:
У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в 17.05.2002 на підставі договору купівлі-продажу № 3-199, оформленого на Універсальній товарній біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», придбала у відповідачів 41/100 частки квартири спільного заселення № 29 у будинку АДРЕСА_1.
Через відсутність нотаріального посвідчення вказаного договору він вважається неналежним правовстановлюючим документом, а тому позивач просить визнати вказаний договір дійсним та одночасно визнати за нею право власності на 41/100 частку квартири.
У судове засідання сторони, за винятком відповідача ОСОБА_3, не з'явилася, про дату , час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та просила позов задовольнити.
Третя особа представника в судове засідання не направила, до суду надала письмову заяву про визнання позову.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечував, факт продажі квартири та отримання коштів за неї підтвердив у судовому засіданні.
Заслухавши думку відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.05.2002 між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 3-199, відповідно до якого ОСОБА_4 придбала 41/100 частку квартири спільного заселення № 29, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1.
Згідно довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 28.11.2011 власником 41/100 частки квартири є ОСОБА_4
У даний час, позивачу стало відомо, що договір є недійсним через відсутність нотаріального посвідчення.
Із пояснень відповідача ОСОБА_3 квартира ним та його та той час дружиною ОСОБА_5 була продана позивачу, а тому претензій до неї не має.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Вказаний договір купівлі-продажу вчинено 17.05.2002, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі -ЦК УРСР) статтею 227 якого було передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 № 1956-XII встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Згідно частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому даним Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до частини другої статті 47 ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.
На момент укладення договору купівлі-продажу квартири сторони ухилилися від його нотаріального посвідчення.
За таких позов в частині визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, суд вважає обґрунтованими, та таким, підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про визнання права власності на 41/100 частку квартири, суд не вбачає правових підстав для її задоволення, оскільки право власності позивача на вказану частку квартири іншими особами не оспорюється. Крім того, право власності позивача на вказане нерухоме майно підтверджено довідкою Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації».
На підставі наведеного та керуючись статтями 10, 11, 14, 60, 62, 174, 212-214 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_4 -задовольнити частково.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2002 № 3-199, оформленого на Універсальній товарній біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»на підставі рішення третейського суду від 17.05.2002, відповідно до якого ОСОБА_4 придбала 41/100 частки квартири спільного заселення № 29 у будинку АДРЕСА_1.
У задоволенні позову в частині визнання права власності на квартиру -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя І.В.Коваленко