справа № 2-4396/11
м. МИКОЛАЄВА
54018, м. Миколаїв , вул. Космонавтів, 68-А, тел. 55-95-00
Заочне Рішення
Іменем України
03.02.2012 м.Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого суддіКоваленка І.В.
при секретаріКоденко К.В.
за участю
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи -Товарної біржі «Юрінформ»про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності
встановив:
У листопаді 2011 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.12.2002 з відповідачем уклав договір купівлі-продажу, відповідно до якого придбав квартиру АДРЕСА_1. Договір оформленого на Товарній біржі «Юрінформ». На момент звернення з позовом до суду стало відомо, що через відсутність нотаріального посвідчення договір вважається неналежним правовстановлюючим документом.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає можливим на підставі статті 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розглянути справу у відсутність відповідача та постановити заочне рішення.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
14.12.2002 між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 1/98, відповідно до якого позивач придбав квартиру АДРЕСА_1. Договір оформлено на Товарній біржі «Юрінформ».
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Вказаний договір купівлі-продажу укладено 14.12.2002, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі -ЦК УРСР) статтею 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Частиною другої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
У відповідності до частини другої статті 47 ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.
На момент укладення договору купівлі-продажу квартири сторони ухилилися від його нотаріального посвідчення.
Із пояснень представника, про недійсність договору позивачу відомо після звернення до нотаріуса з питанням оформлення договору дарування.
Згідно довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 06.01.2012 № 70 право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4
За таких обставин позов в частині визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, суд вважає обґрунтованим, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо визнання права власності на квартиру, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки право власності позивача на вказану квартиру іншими особами не оспорюється. Крім того, право власності позивача на вказане нерухоме майно підтверджено довідкою Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації».
На підставі статей 47, 227 ЦК УРСР, статті 15 Закону України «Про товарну біржу»в силу роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»та керуючись статтями 3, 10, 11, 14, 60, 62, 212-214, 224, 225, 228 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_4 -задовольнити частково.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 14.12.2002 № 1/98, який укладено на Товарній біржі «Юрінформ»та зареєстровано в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»17.12.2002, відповідно до якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні позову в частині визнання права власності на квартиру -відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом м. Миколаєва, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Суддя І.В.Коваленко