79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.01.12 Справа№ 5015/7105/11
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів-Рудно)
до відповідача:Приватного підприємця ОСОБА_2 (м.Львів)
про:стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, штрафу та пені за прострочення сплати орендної плати в розмірі 71 289,53 грн.
Суддя:В.М. Пазичев
При секретарі:І.Є.Малюшевська
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1- фізична особа-підприємець
ОСОБА_5 - представник, довіреність від 01.12.2011 року
від відповідача:ОСОБА_2 -фізична особа-підприємець
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів-Рудно) до Приватного підприємця ОСОБА_2 (м.Львів) про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, штрафу та пені за прострочення сплати орендної плати в розмірі 71 289,53 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.11.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.12.2011 року. Ухвалою від 05.12.2011 року розгляд справи відкладено до 22.12.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 22.12.2011 року розгляд справи відкладено до 04.01.2012 року, для уточнення позовних вимог. Ухвалою від 04.01.2012 року розгляд справи відкладено до 17.01.2012 року, для надання доказів по справі.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 05.12.2011 року, від 22.12.2011 року, від 04.01.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
22.12.2011 року за вх.№30682/11 позивач подав клопотання, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 76 264,94 грн.
04.01.2012 року за вх.№124/12 позивач подав клопотання по справі.
04.01.2012 року за вх.№180/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача боргу у сумі 53 374,94 грн.
В судовому засіданні 17.01.2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 57 265,00 грн., тобто 47 003,00 грн. -основного боргу, 8 865,00 грн. -штрафу, 1 397,00 грн. -судового збору. Відповідач заборгованість визнав в сумі основного боргу та зобов»язався оплатити борг до 31 січня 2012 року.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 05.12.2011 року, від 22.12.2011 року, від 04.01.2012 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.
21.12.2011 року за вх.№30563/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
04.01.2012 року відповідач подав клопотання по справі.
Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 17.01.2012 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
23.07.2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення загальною площею 57 кв.м. у приміщенні торгового центру «ВАМ», що по вулиці Виговського,100 у м.Львові, згідно якого орендар -ФОП ОСОБА_2 була зобов»язана сплачувати орендну плату щомісячно в термін до 10 (десятого) числа місяця, за який її нараховано.
За твердженням позивача, всупереч умовам договору суборенди, станом на 10.11.2011 року відповідачем допущено заборгованість по сплаті орендної плати на загальну суму 57 970,29 грн. за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року.
18.10.2011 року відповідачу було надіслано попередження з вимогою сплатити заборгованість по сплаті орендної плати, а також претензію від 04.11.2011 року з вимогою сплатити заборгованість по сплаті орендної плати.
Однак, відповідач на попередження орендодавця не реагував належним чином, борг по сплаті орендної плати у відповідності до договору суборенди на вимогу орендодавця у встановлені терміни не сплатив.
У відповідності до ст.7 п.7.1 договору суборенди нежитлового приміщення від 23.07.2010 року, за прострочення зобов»язання по сплаті орендної плати, відповідачу нараховано пеню та штраф відповідно у розмірі 3 055,49 грн. та 8 865,92 грн.
В судовому засіданні 17.01.2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 57 265,00 грн., тобто 47 003,00 грн. -основного боргу, 8 865,00 грн. -штрафу, 1 397,00 грн. -судового збору. Відповідач заборгованість визнав в сумі основного боргу та зобов»язався оплатити борг до 31 січня 2012 року.
Таким чином, загальна сума заборгованості становить -55 868,00 грн.
На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.
Відповідач суму боргу визнає, однак, заперечує проти нарахування штрафних санкцій, мотивуючи свої заперечення не нормами чинного законодавства України, якими регулюються спірні правовідносини, та доказами, що долучені до справи, а посиланням на зобов»язання добровільно погасити наявну заборгованість.
На момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Позивачем нарахована штраф, розмір якого, відповідно до розрахунку, складає 8 865,00 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.
Згідно ч.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Позивач у відповідності до норм чинного законодавства України та на підставі Договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 8 865,00 грн. Однак, враховуючи клопотання відповідача про тяжке матеріальне становище підприємства, враховуючи відсутність збитків у позивача та значний розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 50%, на підставі ч.3 ст. 83 ГПК України, тобто до 4 432,50 грн. Таким чином, в частині стягнення з відповідача 4 432,50 грн. штрафу позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач позовні вимоги визнав частково, не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить -51 435,50 грн., в тому числі сума основного боргу -47 003,00 грн. та штраф -4 432,50 грн.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 17.01.2012 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суду відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що регулюють дані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів-Рудно) до Приватного підприємця ОСОБА_2 (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 51 435,50 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточненні позовні вимоги - задоволити частково.
2. Стягнути із Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_2, свід. про держ.реєстрацію НОМЕР_3 від 03.01.1997 року; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; р/р НОМЕР_4 в ПАТ «ФольксБанк»м.Львів, свід.про держ.реєстрацію НОМЕР_5 від 31.10.2001 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 51 435 (п»ятдесят одну тисячу чотириста тридцять п»ять) грн. 50 коп. - боргу, 1 397 (одна тисяча триста дев»яносто сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. В решті частини позовних вимог -відмовити.
4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.