ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/200
20.01.12
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового азсідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Виробничо - комерційної приватної фірми «ОСС плюс», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буревісник майбутнього», м. Київ
про визнання частково недійсним договору
за участю:
представників сторін:
від позивача: Сичов О.О. -юрисконсульт
від відповідача: Проскурня О.І. -юрисконсульт
від третьої особи : не з'явився
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні по справі з 17.01.2012 року по 20.01.2012 року згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, за наслідком якого було складено протокол згідно вимог ст. 811 ГПК України.
За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України, що знайшло своє відображення в ухвалі суду від 17.01.2012 року.
СУТЬ СПОРУ: Виробничо - комерційна приватна фірма «ОСС плюс» звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ» :
· визнати недійсним пункт 4.4 Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ»та Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС плюс»в частині слів: «…при умови перерахування коштів гарантійного фонду Замовником будівництва.»
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:
Ш при укладенні спірного Договору підряду сторонами досягнуто згоди відносно його суттєвих умов, а саме: предмету, строку виконання ат завершення робіт, передбачено тверду договірну ціну (кошторис), порядок та умови здійснення розрахунків за виконанні роботи, а тому він вважається укладеним;
Ш позивач посилається на частину третю статті 6 ЦК України, яка передбачає, що сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Одночасно, сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин;
Ш ствердження позивача на вказані вище норми права необґрунтовані, так як жодна з них не забороняє врегулювати відносини між сторонами договору таким чином, що виконання обов'язку однією сторони відбувається після вчинення певних дій іншими особами. Таких заборон не містить жоден акт цивільного законодавства України, у тому числі такий вид договору, як підряд.
Ш спірний пункту 4.4 Договору підряду відповідає вимогам частини 3 статті 6 ЦК України, оскільки строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт не настав, в даному випадку відсутнє прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошових зобов'язань за Договором підряду №367/02-06-05 від 01.06.2007року;
Ш тому відсутні правові підстави для визнання недійсним пункту 4.4 Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року згідно приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, мотиви заперечень відповідача, суд встановив:
Ухвалою господарського суду від 18.11.2011року було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Буревісник майбутнього», оскільки вона має юридичний інтерес до справи по відношенню до учасників судового процесу, за наслідками судового акту може бути наділена новими обов'язками та позбавлено певних прав тощо.
До прийняття рішення по справі, відповідач клопоче перед судом про застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності, пропущеного позивачем без поважних причин щодо визнання недійсним пункту 4.4 Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року. В якості обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на вимоги ст. 257 ЦК України, пункти 3 та 4 статті 267 ЦК України. Так, відповідно до спірного пункту Договору встановлено строк виконання відповідачем зобов'язань у частині перерахування коштів гарантійного фонду. Частиною першої статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Прийомка до експлуатації закінченого об'єкту будівництва провадилася у три черги. Перша черга будівництва відбулася 08.10.2007року, друга черга -20.12.2007року, а остання черга, під час підписання сторонами акту про прийняття об'єкта в експлуатацію - 24.03.2008року.
Згідно з пунктом 4.4 Договору підряду після закінчення 60 календарних днів та 15 банківських днів після дати підписання останнього акту про прийняття об'єкту в експлуатацію позивач довідався про своє порушене право. Відповідно до положень абзацу першого частини п'ятої статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності почався також після закінчення 60 календарних днів та 15 банківських днів після дати підписання останнього акту про прийняття об'єкту в експлуатацію. Таким чином, строк позовної давності розпочався для позивача з 09.06.2008року, і, відповідно до статті 257 ЦК України закінчився через три роки - 09.06.2011року. Позивач звернувся з позовом до суду лише 18 листопада 2011 року, тобто з пропуском строку позовної давності позовної давності, а тому у задоволенні позову слід відмовити, саме через пропуск позивачем строку позовної давності.
Позивач стверджує, що ним не пропущений строк позовної давності на визнання недійсним спірного пункту Договору підряду. Так, позивач дізнався про порушене право (право на отримання повного рахунку на виконанні підрядні роботи) лише після винесення 16.03.2011року Постанови Апеляційного господарського суду міста Києва у справі №33/349, якою було встановлено передчасність стягнення грошових коштів з відповідача через наявність у Договорі підряду умов щодо перерахування коштів гарантійного фонду Замовника будівництва. Відповідно до статті 261 ЦК України, перебіг строків позовної давності починається від дня коли особа довідалася або повинна або довідатися про порушення свого права, а тому позивач наполягає позові.
Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача у справі -Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ»про застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності, і вирішити спір з урахуванням фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження та вимог ст.ст. 257, 261, 264 267 ЦК України.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ»далі Генпідрядник, та Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС плюс», далі Підрядник, було укладено Договір підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007рок, далі Договір, згідно предмету якого ( пункт 1.1 ), Підрядник зобов'язується організувати та виконати повний комплекс робіт з використанням власних матеріалів та обладнання, а саме: здійснити постачання, монтаж електрообладнання необхідного для введення об'єкту «Будівництво на будівництві Торгівельного центру «Екватор»у м. Рівне по вулиці Макарова», електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті та паркінгу, терміном з 20.07.2007року по 10 жовтня 2007року. В свою чергу, Генпідрядник узяв обв'язки прийняти та сплатити вартість проведених Підрядником робіт. Замовником будівництва об'єкту є - Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН БУДІВЕЛЬНИЙ», відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство.
Згідно пункту 4.2.1 Договору підряду розрахунки за виконанні роботи здійснюються Генпідрядником на підставі підписаних ним форм №КБ-2в та №КБ-3 у 15 денний термін з моменту їх підписання, з урахуванням авансових платежів. Відповідно до пункту 4.3 Договору Генпідрядник при проведені розрахунків утримує 10% вартості виконаних робіт для формування гарантійного фонду. Втім, на підставі пункту 4.4 Договору кошти гарантійного фонду перераховуються Підряднику після 60 календарних днів протягом 15 банківських днів після дати підписання акту про прийняття об'єкту в експлуатацію та за умовами перерахування коштів гарантійного фонду Замовником будівництва.
Загальна вартість виконаних за Договором робіт склала 14 582 886,16 грн., із яких відповідачем було сплачено на користь позивача 14 377 612,49 грн., у зв'язку з чим заборгованість дорівнює 203 273,67 грн.
25 березня 2010року відповідно до Договору про відступлення права вимоги №1, позивач передав право вимоги заборгованості та штрафних санкцій -Товариству з обмеженою відповідальністю «Буревісник майбутнього», далі -третя особа. Оскільки третя особа набула права вимоги відповідно до зазначеного Договору відступлення права вимоги, вона звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів гарантійного фонду за Договором підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року Рішенням Господарського суду у місті Києві від 01.11.2010року у справі № 33/349 позовні вимоги були задоволенні повністю.
Однак, згідно Постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011року по даній справі, рішення першої інстанції було скасоване, з посиланням на те, що кошти гарантійного фонду за Договором підряду не перераховані Замовником будівництва. Вказані обставини були підтверджені Постановою Вищого господарського суду України по даній справі від 12.05.2011року, відповідно до якої постанову апеляційної інстанції залишено без змін. Касаційна інстанція звернула увагу судів на те, що строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт не настав. В даному випадку відсутнє прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошових зобов'язань за Договором підряду №367/02-06-05 від 01.06.2007року та контрактами №258 від 20.01.2007року, № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005року. Отже відсутні підстави для задоволенні первісного позову. Визначенні касаційною інстанцією обставини є загальновідомими та не потребують доказуванню в розумінні вимог статті 35 ГПК України, а тому позивач наполягає на їх застосуванні під час судового процесу по даній справі.
Додатково позивач посилається на те, що він залишився стороною вищевказаного Договору підряду в інших частинах ( не відступлених за договором цесії) прав, і має право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів, направлених на настання правових наслідків за договорами цесії, шляхом подання позову про визнання частково недійсним Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року.
Позивач посилається на приписи статті 838 ЦК України, де другою частиною передбачено, що Генеральний підрядник відповідає перед Субпідрядником за невиконання або неналежне виконання Замовником своїх обов'язків за Договором підряду, а перед Замовником -за порушення Субпідрядником свого обов'язку. Замовник і Субпідрядник не мають право пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів,укладених кожним з них з Генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. У правовідносинах за Договором підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року Генеральним підрядником є відповідач -ТОВ «СОЛСТРОЙ», тому він відповідає перед Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС плюс», що виконувало функції Підрядника за виконання обов'язків особи, визначеної у Договорі як Генеральним підрядник, а також несе відповідальність перед цією особою.
На підставі викладеного, позивач наполягає на визнанні недійсним пункту 4.4 Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ»та Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС плюс»в частині слів: «…при умови перерахування коштів гарантійного фонду замовником будівництва.», як таких що не відповідають вимогам ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України.
Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є хибними, оскільки спростовуються наступним:
Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено Договір підряду, предметом якого є -наявність матеріального результату. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Законодавець встановлює, що згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а (Замовник) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина перша статті 638 ЦК України до суттєвих умов договору відносить умови про його предмет, а саме умови визначені законом як суттєві, або які необхідні для договору такого виду, а також ті умови , відносно котрих по заяві однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Згідно частини третьої статті 180 ГК України до істотних умов договору належать, зокрема: його предмет, ціна та строк виконання робіт. У спірних відносинах сторін слід дотримуватися вимог ГК України, оскільки учасниками відносин за договором підряду є суб'єкти господарювання.
У випадку не визначення сторонами предмету договору, сторони можуть це зробити у додаткових угодах, специфікацій та інших документів, які є невід'ємними частинами договору, і які є обов'язковими для сторін на час виконання своїх обов'язків. Вказані застереження знайшли своє відображення у статтях 837, 857 ЦК України, частині 4 статті 180 та частині п'ятої статті 318 ГК України. Договір підряду укладається у простій письмовій формі, і містить наступні суттєві умови, зокрема:
ь сторони і предмет, який підтверджуєте наявність кінцевого матеріального результату Договору;
ь строки початку та завершення будівництва та робіт;
ь вартість ( ціну) та порядок фінансування будівництва та робіт;
ь порядок матеріально-технічного, проектно-кошторисного забезпечення;
ь порядок прийомки-передачі об'єкту тощо.
Таким чином, докази у справі свідчать про узгодження між сторонами всіх істотних умов договору, а саме відносно його предмету, ціни ( кошторису та вартості робіт), строку виконання робіт, що кореспондується з умовами Договору підряду та приписами 227, 843, 844, 875, 877 ЦК України, а тому він вважається укладеним, оскільки згідно пункту 8 статті 181 ГК України, подія на яку прагнули та розташовували сторони відбулася, і представником відповідача надані докази його виконання.
За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:
· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;
· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);
· в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).
Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.
Постановою касаційної інстанції встановлено, що строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт не настав, а тому відсутнє прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошових зобов'язань за Договором підряду №367/02-06-05 від 01.06.2007року». Вказані обставин не можуть бути підставою для визнання спірного пункту 4.4 Договору підряду недійсним, оскільки відбулося частково виконання умов Договору сторонами у частини перерахування сум заборгованості за виконаних обсяг робіт. Пунктом 4.5 Договору підряду зазначено, що кошти гарантійного фонду Генпідрядник може використовувати для усунення недоліків, що сталися внаслідок неякісного виконання Підрядником робіт. Під час підписання актів виконаних робіт таких недоліків сторонами не встановлено, що позбавляє стверджувати, що спірний пункту 4.4 Договору підряду не відповідає вимогам закону. Вказані обставини розглядаються судом відповідно до вимог статті 42 ГК України.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При розгляді спору по даній справі , суд не встановив обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним спірного пункту Договору підряду.
Судом досліджене клопотання відповідача про застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності, у зв'язку з чим суд дійшов наступного висновку:
Ш будь-яке порушене право підлягає захисту, з урахуванням строку позовної давності про застосування якого клопочуть учасники судового процессу;
Ш законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності;
Ш якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене;
Ш з введенням нового ЦК України 2003р. суд застосовує строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною. По старому ЦК України 1963р. суд був зобов'язаний застосувати строк позовної давності незалежно від заяв та волевиявлення сторін. Це прагнення наскільки можливо не втручатися у приватні відносини сторін на підставі статті 42 ГК України;
Ш виходячи із змісту вказаної правової норми, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій;
Ш до поважних причин також слід віднести причини, за якими кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем;
Ш доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності відповідають фактичним обставинам справи. Право позивача порушено, однак строк позовної давності пропущено без поважних причин. Посилання позивача на те, що він дізнався про порушене право 16.03.20110року, а саме після винесення постанови Апеляційним господарським суду міста Києва у справі №33/349 спростовуються тим, вказані обставини не можуть бути визнанні загальновідомими в розумінні вимог статті 35 ГПК України, і як такі, що не потребують доказуванню, оскільки відсутні підстави, з якими закон пов'язує визнання спірного пункту Договору підряду недійсним і настання відповідних наслідків.
Суд розглядає справу з урахуванням всіх обставин та наданих сторонами доказами, а тому вважає за необхідне надати належну правову оцінку Договору №1 відступлення права вимоги ( цесії) від 25.03.2010року. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Законодавець визначає, що відступлення права вимоги не повинно:
§ суперечити закону або договору, на якому вона базується;
§ здійснюватися стосовно зобов'язань, що виникли внаслідок відшкодування збитків, спричинених заподіянням шкоди здоров'ю фізичної особи або її смерті;
§ відступлення права вимоги передбачає обов'язок первинного „старого” кредитора перед новим кредитором, що виникла у зв'язку з недійсністю переданої ( відступленої) вимоги;
§ на час відступлення права вимоги боржника має бути повідомлено у будь-який належний спосіб про відступлення права вимоги, що відбулася. За відсутності такого повідомлення (або за відсутності доказів такого повідомлення) виконання зобов'язання первинному „старому” кредитору визнається виконанням зобов'язання боржником належному кредитору;
§ на час відступлення права вимоги, боржник має право пред'являти проти нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первинного „ старого” кредитора на момент отримання повідомлення про відступлення права вимоги.
Ствердження позивача про те, що він залишився стороною вищевказаного Договору підряду в інших частинах ( не відступлених за договором цесії) прав, і має право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів, направлених на настання правових наслідків за договорами цесії, шляхом подання позову про визнання частково недійсним Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року. не відповідають вимогам закону. Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, кредитор не має права залишити за собою основні вимоги за зобов'язанням і уступити іншій особі тільки права, що забезпечують його виконання. Вказане підтверджується пунктом 6 Договору №1 відступлення права вимоги ( цесії) від 25.03.2010року, де визначено, що до Нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Представник позивача не довів суду підстави за законом для визнання недійсним пункту 4.4 Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ»та Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС плюс»в частині слів: «…при умови перерахування коштів гарантійного фонду Замовником будівництва, без поважних причин ним пропущений строк позовної давності на звернення до суду про визнання вказаного пункту Договору недійсним.
Навпаки, представник відповідача надав суду докази погодження між сторонами його суттєвих умов, у тому числі часткове виконання ним його умов, а саме підписання актів прийому -здачі обсягу робіт, і те, що спірний договір підряду відповідає вимогам закону, обґрунтував підстави застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності, пропущеного позивачем без поважних причин. Спірний пункт Договору підряду не порушує права та охронювальні законом інтереси т третіх осіб.
Тому підстав для визнання пункту 4.4 Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року не існує за законом. Слід зазначити, що відсутність у договорі всіх його істотних умов не робить такий договір неукладений, при погодженні сторін на його підписання відповідно до вимог закону, та, якщо істотні умови, які є відсутніми у договорі, не роблять таким, що не відповідає закону.
За таких обставин у задоволенні позову Виробничо - комерційної приватної фірми «ОСС плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ» щодо визнання недійсним пункту 4.4 Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ»та Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС плюс»в частині слів: «…при умови перерахування коштів гарантійного фонду Замовником будівництва.», як таких, що не відповідає вимогам закону, слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 941 грн. відносяться на позивача у справі - Виробничо - комерційну приватну фірму «ОСС плюс» на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 20.01.12р. згідно ч. 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 27, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ч. 3 ст. 69, ч. 3 ст. 77, ст.ст.82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Виробничо - комерційної приватної фірми «ОСС плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ» щодо визнання недійсним пункту 4.4 Договору підряду №367/02-6-05 від 01.06.2007року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ»та Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС плюс»в частині слів: «…при умови перерахування коштів гарантійного фонду Замовником будівництва.»- відмовити.
2. Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 941 грн. відносяться на позивача у справі - Виробничо - комерційну приватну фірму «ОСС плюс.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.О. Підченко
Повний текст складено -23.01.12р.