ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/20323.01.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. у справі № 16-6/04.10
За зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про зобов"язання виконати рішення, прийняте Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-П
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1. на підставі довіреності № 30 від 31.12.2011 р.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2. на підставі довіреності № 601 від 27.12.2011 р., ОСОБА_3. на підставі довіреності № 602 від 27.12.2011 р., ОСОБА_4. на підставі довіреності № 05 від 23.01.2012 р.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. у справі № 16-6/04.10.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-ІІ у справі № 16-6/04.10 (надалі -Рішення):
- визнано, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»протягом 2008 - першого півріччя 2011 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, в межах розташування водопровідно-каналізаційних мереж, які знаходяться у його володінні та користуванні, із часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку немає жодного конкурента;
- визнано дії Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», які полягають у нарахуванні протягом 2008 - першого півріччя 2011 років всупереч вимогам законодавства плати за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, житлово-будівельному кооперативу «Гідроприлад-76»та житлово-будівельному кооперативу «Обчислювач-13», що не є балансоутримувачами теплових пунктів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;
- зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини Рішення;
- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення, накладено на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» штраф у розмірі 50 000,00 грн.
Позивач вважає, що оскаржуване Рішення підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з»ясуванні всіх фактичних обставин справи, а також оскільки не були доведені обставини, які мають значення для справи і які було визнано встановленими.
Зокрема, позивач стверджує, що питна вода, виробником і постачальником якої є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»і яка використовується для приготування гарячої води, входить до предмету Договору на послуги водопостачання та водовідведення від 25.11.1998 р. № 5970/4-05, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та ЖБК «Гідроприлад-76», а тому підлягає оплаті останнім.
Також позивач зазначив, що відповідач не задовольнив подану позивачем заяву від 30.04.2010 № 483 про зупинення провадження у справі № 16-6/04.10 до завершення розгляду Господарським судом міста Києва справи № 37/334, чим порушив норму процесуального права (ч. 2 ст. 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Про неправильне застосування норм матеріального права та неврахувания всіх обставин справи під час прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення, на думку позивача, свідчить висновок відповідача про те, що ПАТ «АК «Київводоканал» повинно вирішувати питання виставлення рахунків за питну воду, що використовується для гарячого водопостачання, з балансоутримувачем теплового пункту (ПАТ «Київенерго») відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування № 190).
Натомість позивач вважає, що Правила користування № 190 не є законом, тому не мають зобов'язальної сили для ПАТ "Київенерго", як балансоутримувача теплових пунктів, зокрема, щодо укладення з позивачем договорів на постачання питної води для потреб гарячого водопостачання. При цьому позивач посилається на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2010 у справі № 2а-12540/09/2670.
Позивач вказує, що зі своєї сторони ним вжито всіх можливих та залежних від нього заходів для врегулювання питання виставлення рахунків ПАТ "Київенерго" за питну воду, що використовується на потреби гарячого водопостачання, та укладання відповідних договорів з ПАТ "Київенерго", однак відповідач зазначених обставин не врахував та не правильно застосував норму п. 3.13 Правил користування.
Про неповне з'ясування обставин справи, а також недоведеність обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, під час прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення, на думку позивача, свідчить також те, що з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з'ясування всіх фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі, та їх підтвердження належними засобами доказування, з'ясування питання чи дійсно має місце порушення прав та інтересів ЖБК «Гідроприлад-76», у чому саме воно полягає, чи дійсно має місце порушення з боку позивача, хто із учасників спірних правовідносин своїми діями чи бездіяльністю спричиняє таке порушення прав Заявника (ЖБК «Гідроприлад-76»), та, відповідно, хто повинен нести за це відповідальність, відповідач мав витребувати додаткові докази, які знаходяться у ЖБК «Гідроприлад-76», ПАТ «Київенерго» та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також залучити до справи у якості третіх осіб ПАТ «Київенерго»та виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Натомість позивач вважає, що відповідач безпідставно залишив без розгляду подані позивачем клопотання про витребування доказів від 22.08.2011 № 2186/12 та клопотання про залучення до справи третіх осіб від 22.08.2011 № 2187/12, а також, безпідставно не врахував при прийнятті оскаржуваного Рішення зауважень та заперечень від 22.08.2011 № 2188/12, наданих позивачем на Подання відповідача від 11.08.2011 № 407 у справі № 16-6/04.10.
Позивач також звертає увагу суду і на те, що в Рішенні не відображено жодних обставин стосовно взаємовідносин між ним та ЖБК "Обчислювач 13".
Наведене дає підстави позивачу для висновку, що справу було розглянуто відповідачем без повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, і викладені в оскаржуваному Рішенні висновки ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, а тому позивач просить визнати недійсним дане Рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі № 39/203 та призначено справу до розгляду на 28.11.2011 р. о 11:40 год.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2011 р., звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі у якості третіх осіб - Публічне акціонерне товариство “Київенерго” та Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію), та з клопотанням про витребування доказів у відповідача - Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України доказів, зокрема, матеріалів справи № 64/01-П.
Представник відповідача в судове засідання 28.11.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 04.11.2011 р. не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 39/203 відкладено на 12.12.2011 р. о 12:20 год.
02.12.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні.
12.12.2011 р. до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява по справі Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про зобов”язання виконати рішення, прийняте Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-П.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р., справу № 39/203 передано на розгляд судді Картацевій Ю.В., у зв”язку із перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р., зустрічну позовну заяву по справі № 39/203 Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про зобов”язання виконати рішення, прийняте Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-П, передано на розгляд судді Картацевій Ю.В., у зв”язку із перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. справу № 39/203 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 23.01.2012 р. о 12:30 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р., на підставі ст.ст. 60, 65, 86 ГПК України, зустрічний позов по справі № 39/203, поданий Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" по справі № 39/203 про зобов»язання виконати рішення, прийняте Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-П прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. справу № 39/203 передано для розгляду судді Гумезі О.В., у зв'язку із її виходом з лікарняного.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. справу № 39/203 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В., розгляд справи призначено на 23.01.12 о 12:30 год. Наведена ухвала суду сторонам не направлялась, оскільки про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені ухвалою суду від 12.12.2011 р.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні, призначеному на 23.01.2012 р., подав для залучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АЖ № 518025) щодо Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. підтримав подане ним в судовому засіданні 28.11.2011 р. клопотанням про залучення до участі у справі у якості третіх осіб - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію).
Розглянувши клопотання позивача за первісним позовом про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
Відповідно до статті 27 ГПК така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду, який виносить з даного питання ухвалу з обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Судом також враховано приписи абз. 5 п. 1.6 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Фактично позивач за первісним позовом у поданому ним клопотанні про залучення до участі у справі третіх осіб не зазначив, на стороні кого (позивача чи відповідача) слід залучити у справу запропонованих ним третіх осіб, також, наведене клопотання не містить обґрунтування того, як рішення з даного господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін даного господарського спору, а рівно, не доведено суду наявність у вказаних осіб юридичного інтересу в даній господарській справі.
У зв»язку з наведеним, подане позивачем клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб судом відхиляється.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. підтримав подане ним в судовому засіданні 28.11.2011 р. клопотання про витребування у відповідача - Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України доказів, зокрема, матеріалів справи № 64/01-П.
Розглянувши клопотання позивача за первісним позовом про витребування у відповідача доказів, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Подане ж позивачем за первісним позовом клопотання про витребування доказів не відповідає вищенаведеним приписам статті 38 ГПК України, оскільки фактично має загальний характер, не містить посилання на конкретно-визначені документи, наявні в матеріалах справи № 64/01-П, та не містить зазначення обставин, які можуть підтвердити саме ці документи з матеріалів справи № 64/01-П, крім того, у клопотанні не наведено достатніх підстав в обґрунтування того, що докази, які витребовуються, позивач за первісним позовом не в змозі надати самостійно.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 23.01.2011 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримав їх у повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні, призначеному на 23.01.2012 р., проти задоволення первісних позовних вимог заперечував з огляду на викладене ним у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених зустрічних позовних вимог, підтримав їх у повному обсязі.
Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.01.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), розглянувши матеріали справи № 16-6/04.10 про порушення Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал", Товариство) законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, розпочатої за заявою Житлово-будівельного кооперативу "Гідроприлад-76" (далі - ЖБК "Гідроприлад-76" або Заявник), та подання з попередніми висновками від 11.08.2011 № 407, своїм рішенням від 23.08.2011 р. № 64/01-П (далі -Рішення) постановила:
- визнати, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (м. Київ, код ЄДРПОУ - 03327664) протягом 2008 - першого півріччя 2011 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, в межах розташування водопровідно-каналізаційних мереж, які знаходяться у його володінні та користуванні, із часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
- визнати дії Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", які полягають у нарахуванні протягом 2008 - І півріччя 2011 років, всупереч вимогам законодавства, плати за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, Житлово-будівельному кооперативу "Гідроприлад-76" та Житлово- будівельному кооперативу "Обчислювач - 13", що не є балансоутримувачами теплових пунктів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини Рішення;
- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" штраф у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Відповідно позовної заяви позивач за первісним позовом вважає рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-П по справі № 16-6/04.10 таким, що прийняте відповідачем за первісним позовом з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, при недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, з неправильним застосування норм матеріального права, у зв»язку з чим просить суд визнати дане рішення недійсним.
Відповідач за первісним позовом проти вимог первісного позову заперечує з підстав їх необґрунтованості та недоведеності позивачем за первісним позовом.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що вимоги первісного позову задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для початку розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з приписом частини першої статті 41 ГК України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України "Про захист економічної конкуренції", який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті).
Так, згідно частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина третя наведеної статті).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Суд враховує, що згідно пункту 15 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 визначено, що у вирішенні спірних питань, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на певних ринках товарів, господарським судам слід мати на увазі, зокрема, таке:
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища (підпункт 15.1 пункту 15).
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції (підпункт 15.4 пункту 15).
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку (підпункт 15.5 пункту 15).
Як вбачається з матеріалів справи № 16-6/04.10 та підтверджується матеріалами справи № 39/203, ПАТ "АК "Київводоканал" здійснює діяльність по наданню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі ліцензії № 470992 серії АВ, виданої Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 23 грудня 2009 року.
Взаємовідносини, що виникають між надавачем та споживачем послуг з (водопостачання та водовідведення регулюються, зокрема, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та зареєстрованими в міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627 (далі - Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України), "Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691, та "Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва", затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.08.2009 № 876.
При розгляді даної справи судом здійснено перевірку правильності застосування відповідачем за первісним позовом при винесенні оскаржуваного Рішення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика). У зв»язку з чим суд вважає, що відповідач за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні підставно визнав, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" протягом 2008 - першого півріччя 2011 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, в межах розташування водопровідно-каналізаційних мереж, які знаходяться у його володінні та користуванні, із часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.
З матеріалів справи вбачається, що послуги водопостачання та водовідведення ЖБК "Гідроприлад-76" отримує на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення від 25 листопада 1998 року № 5970/4-09, укладеного з ПАТ "АК "Київводоканал" (надалі -Договір).
ЖБК "Гідроприлад-76" повідомило Відділення, що з часу укладення Договору Товариство виставляє ЖБК "Гідроприлад-76" окремі рахунки на оплату частини обсягу холодної (питної) води, яка подається до групового бойлеру, розташованого по вул. Островського, 11 (далі - Тепловий пункт), що знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") і від якого здійснюється постачання теплової енергії та гарячої води до житлових будинків № 7, 9,11, 13 та 15 по вул. Островського.
Відповідно до матеріалів справи, нарахування ЖБК "Гідроприлад- 76" за питну (холодну) воду, яка йде на виготовлення гарячої води, у 2008 році склали 10068,94 грн., у 2009 - 11655,95 грн., у січні-лютому 2010 - 2552,70 грн.
При цьому, мешканці будинку ЖБК "Гідроприлад-76", який розташований за адресою: вул. Островського, 11, оплачують комунальну послугу "гаряче водопостачання" для подальшого перерахування цих коштів на рахунок ПАТ "АК "Київводоканал" за холодну (питну) воду, яка використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, та на рахунок ПАТ "Київенерго" за теплову енергію, як складову зазначеної послуги.
У позовній заві позивач за первісним позовом погоджується з оскаржуваним Рішенням частково, оскільки предметом Договору дійсно є постачання питної води для потреб будинку, але без конкретизації потреб, на які ця вода використовується, до того ж, в Договорі не передбачається постачання холодної або гарячої води. Позивач за первісним позовом вважає, що оскільки ЖБК "Гідроприлад-76" є безпосереднім споживачем послуг питного водопостачання та водовідведення, що надаються позивачем за первісним позовом відповідно до Договору, то питна вода, виробником і постачальником якої є ПАТ "АК "Київводоканал" і яка використовується для приготування гарячої води, входить до предмету вищевказаного Договору, а тому підлягає оплаті ЖБК "Гідроприлад-76".
Натомість, суд не погоджується з такими твердженнями позивача за первісним позовом з огляду на наступне:
Згідно з абз. 1 п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Груповий бойлер, розташований по вул. Островського, 11 знаходиться на балансі ПАТ "Київенерго", а не на балансі ЖБК "Гідроприлад-76".
Відповідно до статей 1 та 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та тарифами на житлово-комунальні послуги, які затверджені виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), не передбачено такого виду комунальної послуги, як питна (холодна) вода, що використовується для приготування гарячої води.
Згідно із статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною особою чи фізичною особою і споживачем.
Відповідно до пункту 1 Договору, укладеного між ЖБК "Гідроприлад-76" та ПАТ "АК "Київводоканал", останній зобов'язується забезпечити ЖБК "Гідроприлад-76" постачання питної води та прийняти від Заявника каналізаційні стоки, а ЖБК "Гідроприлад-76" зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги згідно з умовами Договору та Правил.
Пунктами 3.1 та 3.3 Договору передбачено, що кількість води, яка подається ПАТ "АК "Київводоканал" та використовується Заявником, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих Товариством. Якщо водолічильники відсутні, Товариство визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.
Суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні про те, що метою укладення Договору було постачання питної води для потреб будинку ЖБК "Гідроприлад-76" і цей Договір не пов'язаний з постачанням питної (холодної) води ЖБК "Гідроприлад-76" для виготовлення гарячої.
При цьому суд приймає до уваги, що у Договорі:
- не визначено порядку обліку і порядку розрахунків за постачання питної (холодної) води до Теплового пункту, балансоутримувачем якого є ПАТ "Київенерго", для приготування гарячої води, що в подальшому використовується у будинку ЖБК "Гідроприлад-76";
- не передбачено і не враховується у розрахунках для сплати фактичний обсяг спожитої (холодної) води, яка йде на підігрів і в гарячому стані подається до будинку ЖБК "Гідроприлад-76", за показаннями лічильника на подавальному трубопроводі та лічильника у зворотному трубопроводі вузлу обліку теплової енергії.
Додаткової угоди про постачання питної (холодної) води, яка використовується для виготовлення гарячої води, між ПАТ "АК "Київводоканал" та ЖБК "Гідроприлад-76" не укладалось.
Судом також враховано інформацію, надану ЖБК "Гідроприлад-76" Міністерством економіки України (лист від 18.12.2009 № 3803-25/763), згідно якої Міністерство з питань житлово-комунального господарства України (відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010, реорганізовано у Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України) (далі - Міністерство) щодо порядку надання та оплати послуг з холодного та гарячого водопостачання повідомило, що між теплопостачальними організаціями та водопостачальними організаціями існує неврегульований конфлікт інтересів: ПАТ "Київенерго" відмовляється укладати договори з ПАТ "АК "Київводоканал", оскільки не вважає себе виконавцем такої послуги як гаряче водопостачання, тому не виконує вимоги, визначені у пункті 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, натомість ПАТ "АК "Київводоканал" вимушений виставляти рахунки до сплати за обсяги спожитої холодної води, яка йде на підігрів в теплові пункти. Проте "...Правила є чинними і підлягають обов'язковому виконанню всіма юридичними особами, незалежно від форм власності і підпорядкування, та фізичними особами- підприємцями, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення".
Разом з тим, у відповіді Міністерства зазначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, який укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.
Таким чином, " … Міністерство вважає, що якщо умовами договору, укладеного між ПАТ "АК "Київводоканал" та ЖБК "Гідроприлад-76" не передбачено постачання питної (холодної) води для приготування гарячої води та не обумовлюється порядок розрахунків за постачання питної (холодної) води, що подається до групового бойлеру ПАТ "Київенерго" для приготування гарячої води, вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" щодо оплати обсягів питної води для гарячого водопостачання не є правомірними".
Окрім того, за інформацією Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (листи від 01.02.2010 № 046/6-233 та від 31.05.2010 № 046/6-1346), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання. У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання. Тобто, здійснювати розрахунки зі споживачами за послуги гарячого водопостачання за показаннями лічильників, встановлених на групу будинків, житлово-експлуатаційні організації права не мають, оскільки позбавлені можливості виставляти споживачам додаткові рахунки за понаднормове споживання гарячої води.
За таких обставин, у позивача за первісним позовом відсутні підстави для посилання на статті 22 та 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" у якості обґрунтування правомірності виставлення ЖБК "Гідроприлад-76" та іншим житлово-експлуатаційним організаціям рахунків за послуги гарячого водопостачання за показаннями лічильників, встановлених на групу будинків.
Позивач за первісним позовом в своїй позовній заяві також зазначив, що Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, зокрема п. 3.13, не є законом, тому не мають зобов'язальної сили для ПАТ "Київенерго", як балансоутримувача теплових пунктів, укладати з позивачем за первісним позовом договори на постачання питної води для потреб гарячого водопостачання. Зокрема, позивач за первісним позовом посилається на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2010 у справі № 2а-12540/09/2670. Позивач вказує, що зі своєї сторони ним вжито всіх можливих та залежних від нього заходів для врегулювання питання виставлення рахунків ПАТ "Київенерго" за питну воду, що використовується на потреби гарячого водопостачання.
Суд не погоджується з вищенаведеними доводами позивача за первісним позовом, з огляду на наступне:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2010 у справі № 2а-12540/09/2670 положення пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України не чинним не визнано, при цьому Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (лист Міністерства економіки України від 18.12.2009 № 3803-25/763) зазначило, що ці Правила є чинними і підлягають обов'язковому виконанню всіма юридичними особами, незалежно від форм власності і підпорядкування, та фізичними особами-підприємцями, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення.
А тому, якщо умовами договору, укладеного між ПАТ "АК "Київводоканал" та ЖБК "Гідроприлад-76", не передбачено постачання питної (холодної) води для приготування гарячої води та не обумовлюється порядок розрахунків за постачання питної (холодної) води, що подається до групового бойлеру ПАТ "Київенерго" для приготування гарячої води, вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" щодо оплати обсягів питної води для гарячого водопостачання не є правомірними.
Крім того, у позовній заві позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач за первісним позовом не задовольнив подану ПАТ "АК "Київводоканал" заяву від 30.04.2010 № 483 про зупинення провадження у справі № 16-6/04.10 до завершення розгляду Господарським судом міста Києва справи № 37/334, чим порушив норму процесуального права (ч. 2 ст. 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
З цього приводу суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено можливість, а не обов»язок зупинення розгляду справи відповідним органом Антимонопольного комітету України за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду, зокрема, господарським судом пов'язаної з цією справою іншої справи.
Крім того, судом враховано роз»яснення Вищого господарського суду України, викладені ним у пункті 6 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 стосовно недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, а саме зазначено, що таке недодержання може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Аналіз змісту оскаржуваного Рішення та документів, наявних в матеріалах даної справи, фактично свідчить про те, що факт незадоволення поданої ПАТ "АК "Київводоканал" заяви від 30.04.2010 № 483 про зупинення провадження у справі № 16-6/04.10 до завершення розгляду Господарським судом міста Києва справи № 37/334 не призвів до прийняття відповідачем за первісним позовом неправильного рішення по суті розглянутої ним справи.
За таких же обставин, суд не приймає до уваги і твердження позивача за первісним позовом про те, що відповідач за первісним позовом безпідставно залишив без розгляду подані позивачем за первісним позовом клопотання про витребування доказів від 22.08.2011 № 2186/12 та клопотання про залучення до справи третіх осіб від 22.08.2011 № 2187/12.
Що ж до безпідставного, на думку позивача за первісним позовом, неврахування відповідачем за первісним позовом при прийнятті оскаржуваного Рішення зауважень та заперечень від 22.08.2011 № 2188/12, наданих позивачем за первісним позовом на Подання відповідача за первісним позовом від 11.08.2011 № 407 у справі № 16-6/04.10, то такі доводи позивача за первісним позовом суд вважає необґрунтованими.
Не погоджується суд і з доводами позивача за первісним позовом про те, що в оскаржуваному Рішенні не відображено жодних обставин стосовно взаємовідносин між ним та ЖБК "Обчислювач 13".
Так, зі змісту оскаржуваного Рішення вбачається, що заява Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" від 13.10.2010 вх. № 231 приєднана до матеріалів справи № 16-6/04.10, а оскаржуване Рішення прийняте з урахуванням даної заяви.
Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії ПАТ "АК "Київводоканал", що полягають у нарахуванні протягом 2008 - І півріччя 2011 років, всупереч вимогам законодавства, плати за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, житлово- будівельному кооперативу "Гідроприлад-76" та житлово-будівельному кооперативу "Обчислювач - 13", що не є балансоутримувачами теплових пунктів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку та зобов'язання припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 16-6/04.10 та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем за первісним позовом дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету №84-р від 14.02.2011 р.) та вірно застосовано норми Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р, у зв»язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 16-6/04.10, досліджено подані документи, належним чином проаналізувано відносини сторін.
Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача за первісним позовом відповідають фактичним обставинам справи № 16-6/04.10, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, позивачем за первісним позовом в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-ІІ у справі № 16-6/04.10 відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Зважаючи на встановлене, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.
Також, проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-ІІ у справі № 16-6/04.10, яке на даний час є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним (Рішення), зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини Рішення.
Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішення визнано дії Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", які полягають у нарахуванні протягом 2008 - І півріччя 2011 років, всупереч вимогам законодавства, плати за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, Житлово-будівельному кооперативу "Гідроприлад-76" та Житлово- будівельному кооперативу "Обчислювач - 13", що не є балансоутримувачами теплових пунктів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
Відповідачем за зустрічним позовом не припинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягає у нарахуванні протягом 2008 - І півріччя 2011 років, всупереч вимогам законодавства, плати за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, Житлово-будівельному кооперативу "Гідроприлад-76" та Житлово- будівельному кооперативу "Обчислювач - 13", що не є балансоутримувачами теплових пунктів, чим порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до вказаних норм позивач за зустрічним позовом має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем за зустрічним позовом порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, при цьому рішення відповідача є обов'язковим для виконання.
Копія Рішення надіслана позивачем за зустрічним позовом відповідачу за зустрічним позовом супровідним листом № 26-01/2482 від 23.08.2011р., отримання копії Рішення не заперечується відповідачем за зустрічним позовом.
Оскільки Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України доведено порушення Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 64/01-ІІ у справі № 16-6/04.10 на даний час є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, то позовні вимоги про зобов»язання Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. у справі № 16-6/04.10, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю. При цьому доводи відповідача за зустрічним позовом суд не приймає до уваги як безпідставні.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України судовий збір сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI (надалі -Закон).
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 року №2857-VI станом на 01.01.2011 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 941,00 грн.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з вимогою немайнового характеру (про зобов»язання Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини Рішення). Отже, сума судового збору за вказану вимогу немайнового характеру має складати 941,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.
За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 941,00 грн. згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 46, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний код 03327664) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. у справі № 16-6/04.10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний код 03327664), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму судового збору в розмірі 941,00 грн. (дев»ятсот сорок одну гривню 00 коп.) до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О.В.
Дата складення повного рішення: 27.01.2012 р.