ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/20823.01.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці"
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10
За зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці"
про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1. на підставі довіреності № 226 від 25.11.2011 р.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2. на підставі довіреності № 602 від 27.12.2011 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10:
- визнано дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антаріс", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у квітні 2010 року узгодили свої дії при забезпеченні борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства „Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції;
- за порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини наведеного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено в тому числі на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.).
Позивач вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте відповідачем з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та таким, в якому висновки не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.
В оскаржуваному рішенні відповідач, зокрема, приходить до висновків про те, що:
- ТОВ "Хліб столиці", ПрАТ "Київмлин", ПАТ "Київхліб" узгодили поведінку з ТОВ "Південь" та ТОВ "Торговий дім "Антаріс", створивши схему забезпечення борошном хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" та здійснили його купівлю за завищеною ціною, ніж існувала на ринку, в той час як можливо було придбати у інших операторів ринку за більш низькими цінами;
- TOB "Хліб столиці", маючи можливість здійснити переробку або продаж зерна ПрAT „Київмлин", здійснив продаж цього зерна іншим суб'єктам господарювання (TOB "Південь", TOB "Торговий дім Антаріс" за цінами, що не перевищували ціни в договорі з ПрАТ „Київмлин").
Натомість, спростовуючи вищенаведені висновки відповідача, позивач зазначає, що відповідач не взяв до уваги факт різкого зростання цін на зерно в Україні протягом березня-липня 2010 р., а також зміну умов оплати постачальниками зерна (попередня оплата або 3-5 банківських днів з моменту поставки зерна), суттєве зменшення ВАТ "Київмлин" (на сьогодні -ПрАТ "Київмлин") в березні-липні 2010 р. закупки зерна внаслідок відсутності обігових коштів та збиткового виробництва борошна). За наведених обставин, TOB "Хліб столиці" продавало зерно компаніям, які гарантували своєчасну оплату, серед яких не тільки ТОВ "Торговий дім "Антаріс" та TOB "Південь", а й інші компанії - ДП ВАТ "Київхліб", "Дослідний хлібокомбінат", ТОВ "Новік Профі", ПП "Сопот сервіс", TOB "Шері".
Крім того, укладений між ВАТ "Київмлин" та TOB "Хліб столиці" договір № 20-з/п від 01.02.2010 р. не передбачав фіксованих цін та об'ємів поставок, всі ці умови погоджувалися сторонами в специфікаціях в залежності від ситуації на ринку. Так, за період з 01.01.2010 р. по 31.08.2010 p. TOB "Хліб столиці" поставив ВАТ "Київмлин" зерно на загальну суму 18 596 650,46 грн., а розрахунок за поставлене зерно було здійснено лише в 2011 році.
Позивач також зазначив, що постійне коливання закупівельних цін в 2010 році на ринку зерна несло великі ризики для TOB "Хліб столиці" по переробці цього зерна на борошно з подальшою його реалізацією, оскільки борошно є товаром, зміна ціни на який підлягає державному регулюванню відповідно до Постанови КМ України № 1222 від 17.102007р. "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово - відпускних цін на продовольчі товари" та розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) № 1464 від 27.10.2008р. "Про регулювання цін на основні продовольчі товари", а тому продаж зерна для TOB "Хліб столиці", за наявністю покупців цього зерна, була більш доцільною, ніж переробка зерна на борошно з подальшою його реалізацією.
Позивач вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення не дотримався вимог пунктів 12 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету №168-р від 19.05.2009 р.), оскільки дане рішення не містить доказів, що підтверджують антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання, в тому числі TOB "Хліб столиці", зроблені в ньому висновки не підтверджуються письмовими доказами, висновками експертів, а є лише припущеннями. При цьому позивач зазначив, що жодним чином не міг вплинути на рішення ПАТ "Київхліб" щодо закупівлі борошна для забезпечення потреб м. Києва хлібом та хлібопродуктами саме у TOB "ТД Антаріс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. порушено провадження у справі № 39/208 та призначено справу до розгляду на 28.11.2011 р. о 12:40 год.
25.11.2011 р. Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України через відділ діловодства суду подав письмове повідомлення та документи на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2011 р.
25.11.2011 р. Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України через відділ діловодства суду подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" по справі № 39/208 про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2011 р., подав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, зокрема, витягів з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача станом на 01.11.2011 р. Клопотання судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2011 р., подав клопотання про залучення до матеріалів справи інформації про наявність у позивача рахунків в банківських установах на виконання вимог ухвали суду. Клопотання судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2011 р. також подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Публічне акціонерне товариство «Київхліб»(04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, ідентифікаційний код 00381574); Приватне акціонерне товариство «Київмлин»(04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, ідентифікаційний код 30523267); Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»(Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8 ідентифікаційний код 33894011).
Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2011 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10, оскільки зазначеним рішенням підставно встановлено, що дії суб'єктів господарювання, а саме - ПАТ "Київхліб", ПрАТ "Київмлин", TOB "Хліб столиці", TOB "Антаріс", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у квітні 2010 року створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до обмеження конкуренції.
В судовому засіданні 28.11.2011 р. оголошено перерву до 12.12.2011 р. о 12:50 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р., на підставі ст.ст. 60, 65, 86 ГПК України, зустрічний позов по справі № 39/208, поданий Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" по справі № 39/208 про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. справу № 39/208 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10, за зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 39/208 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 23.01.2012 р. о 12:40 год.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. справу № 39/208 передано для розгляду судді Гумезі О.В., у зв'язку із її виходом з лікарняного.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. справу № 39/208 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В., розгляд справи призначено на 23.01.12 о 12:40. год. Наведена ухвала суду сторонам не направлялась, оскільки про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені ухвалою суду від 12.12.2011 р.
23.01.2012 р. представник відповідача за зустрічним позовом через відділ діловодства суду подав відзив на зустрічну позовну заяву про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн., відповідно до якого вважає, що зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України не в повному обсязі з»ясувала обставини, які мають значення для справи, не доведено обставини, які мають значення для справи і визнано їх встановленими, а також, оскаржуване рішення не містить доказів, що підтверджують антиконкурентні узгоджені дії суб»єктів господарювання.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні, призначеному на 23.01.2012 р., підтримав подане ним у судовому засіданні 28.11.2011 р. клопотання про залучення до справи третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Публічне акціонерне товариство «Київхліб», Приватне акціонерне товариство «Київмлин», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс». Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення даного клопотання заперечував.
Розглянувши клопотання позивача за первісним позовом, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
Відповідно до статті 27 ГПК така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду, який виносить з даного питання ухвалу з обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Судом також враховано приписи абз. 5 п. 1.6 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
В той же час, судом прийнято до уваги звернення вказаних у клопотанні про залучення третіх осіб ПАТ «Київхліб», ПрАТ «Київмлин», ТОВ «Торговий дім «Антаріс»до господарського суду із самостійними позовами про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10, що фактично не заперечувалось сторонами в даній справі. При цьому, ПАТ «Київхліб», ПрАТ «Київмлин», ТОВ «Торговий дім «Антаріс»із заявами відповідно до статті 27 ГПК України про їх залучення до участі у справі № 39/208 до суду не звертались, що фактично свідчить про відсутність у наведених осіб юридичного інтересу у даній справі.
У зв»язку з наведеним, подане позивачем клопотання про залучення третіх осіб судом відхиляється.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, зокрема, договору № 11 від 04.01.2010 р., договору № 181 від 25.03.2010 р., додатків № 1 (протоколу погодження цін) до договору купівлі-продажу № 27 від 04.02.2010 р. та до договору купівлі-продажу № 24 від 05.02.2010 р. Наведене клопотання судом задоволене.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримав їх у повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. проти задоволення первісних позовних вимог заперечував з огляду на викладене ним у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених зустрічних позовних вимог, підтримав їх у повному обсязі.
Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні 23.01.2012 р. надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.01.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 55-03/11.10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Відкритим акціонерним юристом "Київхліб" (далі - ВАТ "Київхліб"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Столиці" (далі - TOB "Хліб Столиці"), Відкритим акціонерним товариством "Київмлин" (далі - ВАТ "Київмлин"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" (далі - TOB "Південь"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антаріс" (далі - TOB "Антаріс"), передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій та подання з попередніми висновками № 372 від 04.08.2011, своїм рішенням від 06.09.2011 р. № 75/03-П (далі -Рішення), зокрема, постановила:
1. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антаріс", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у квітні 2010 року узгодили свої дії при забезпеченні борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства „Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.
2. За порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини наведеного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на:
- Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);
- Приватне акціонерне товариство "Київмлин" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);
- Товариство з обмежено відповідальністю "Торговий дім „Антаріс" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.).
Відповідно позовної заяви позивач за первісним позовом вважає рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10 таким, що прийняте відповідачем за первісним позовом з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та таким, в якому висновки не відповідають обставинам справи, а тому просить суд визнати недійсним та скасувати дане рішення.
Відповідач за первісним позовом проти вимог первісного позову заперечує з підстав їх необґрунтованості та недоведеності позивачем за первісним позовом.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що вимоги первісного позову задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Як визначено у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями визнається укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Частиною 2 вищенаведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;
6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.
Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб»єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об»активних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення
Суд також враховує, що згідно пункту 8 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 у розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарські суди повинні мати на увазі, зокрема, наступне:
Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку (абз. 3 підпункту 8.1 пункту 8).
З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:
свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;
спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.
Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України (підпункт 8.2 пункту 8).
Суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо) (абз. 3, 4 підпункту 8.3 пункту 8).
Крім того, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарським судам слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо. Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
Як вбачається з матеріалів справи № 55-03/11.10 та підтверджується матеріалами справи № 39/208, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" (позивач) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 251107 є юридичною особою, що зареєстроване за адресою м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67, та діє на підставі статуту, зареєстрованого державним реєстратором Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації 02.09.2010, номер запису 1072 185 0009 001336.
Видами діяльності за КВЕД TOB "Хліб Столиці" відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 218095 є, зокрема, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 51.19.0).
В ході розгляду справи № 55-03/11.10 Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) було з'ясовано, що до початку 2010 року забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" здійснювалось наступним чином: суб'єкти господарювання - постачальники зерна здійснювали постачання зерна на зерносховища ПрАТ "Київмлин" власним автотранспортом. Продаж зерна здійснювався за договором купівлі - продажу. Розрахунок за поставлене зерно відбувався впродовж 5 днів. ПрАТ "Київмлин" здійснювало переробку зерна на борошно, яке закуповувало у суб'єктів господарювання, в тому числі у ТОВ "Хліб столиці", та відвантажувало його на хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб" за договором із ПАТ "Київхліб" за попередньо отриманими заявками. Перевезення борошна із млина ПрАТ "Київмлин" до хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" здійснювало ВАТ "Київське АТП-13062" спеціальним транспортом -борошно возами (схема 1, стор. 3 Рішення).
Між ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" було укладено договір поставки борошна № 71/29 від 08.01.2010 р. (далі - Договір), відповідно до якого встановлена вартість борошна для реалізації хлібопекарним підприємствам ПАТ "Київхліб".
Встановлення розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2008 р. № 1464 граничного рівня рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сортів, борошна житнього обдирного (8%) не дає можливості ПрАТ "Київмлин" здійснювати реалізацію борошна за завищеними цінами хлібопекарським підприємствам ПАТ "Київхліб".
ПрАТ "Київмлин", при наявності укладених договорів із TOB "Хліб столиці" на постачання зерна (договір від 01.02.2010 № 20-3/п), зменшило постачання борошна для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва з 50% (лютий - березень 2010 року) до 7,5% (квітень - серпень 2010 року) від загальної місячної потреби у борошні.
При цьому у квітні 2010 року TOB "Антаріс" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 75% від загальної потреби.
У період травень - серпень 2010 року TOB "Південь" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 90% від загальної потреби.
Таким чином, у період з квітня по серпень 2010 року основними постачальниками борошна для хлібопечення дочірнім хлібопекарськім підприємствам ПАТ "Київхліб" у місті Києві були TOB "Південь" та TOB "Антаріс" замість ПрАТ "Київмлин".
Аналіз зібраної відповідачем інформації, наведеної в таблиці 2 на стор. 4 Рішення, вказує на те, що ціна борошна TOB "Південь" та ТОВ "Антаріс" у порівнянні із ціною борошна ПрАТ "Київмлин" дорожче на 139 - 255 гривень за 1 тону.
Відповідно, було змінено існуючу до цього схему (ланцюжок) забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" (схема 2, стор. 4 Рішення), відповідно до якої шлях переміщення зерна від постачальника зерна до ПрАТ "Київмлин" та відвантаження виробленого борошна хлібопекарським підприємствам "Київхліб" відбувається без фактичного переміщення борошна та зерна до ТОВ "Хліб столиці", TOB "Південь" та TOB "Антаріс" в зв'язку з відсутністю в них складських приміщень. Зерно завозилось суб'єктами господарювання - постачальниками на сховища ПрАТ "Київмлин", та зараховувалось у власність TOB "Хліб столиці", яке впродовж 5-ти днів проводило розрахунок із постачальниками. ТOB "Хліб столиці" проводило документальне оформлення цього зерна як продаж TOB "Південь" та TOB "Антаріс", які, в свою чергу, здійснювали його переробку на ПрАТ "Київмлин" як власного. ТОВ "Південь" та TOB "Антаріс" звертались відповідними листами до "Київмлин" із проханням відвантаження борошна до хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб". Останні в свою чергу здійснювали оплату цього борошна по завищених цінах.
Таким чином, суб'єкти господарювання, а саме - ПрАТ "Київмлин", ТОВ "Хліб столиці", ПАТ "Київхліб", узгодили поведінку з TOB "Південь" та ТОВ "Антаріс", створили схему забезпечення борошном хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" та здійснили його купівлю за завищеною ціною, ніж існувала на ринку.
В ході дослідження матеріалів справи № 55-03/11.10 відповідачем також було з'ясовано, що в період січень - серпень 2010 року борошно для хлібопечення можливо було придбати у інших операторів ринку за більш низькими цінами.
За результатами опитування суб'єктів господарювання - учасників ринку борошна (зокрема, ЗАТ "Васильківхлібопродукт", ТОВ "Деметра-Хліб", КП "Блоцерківхлібопродукт"), відповідачем встановлено, що в період січень - серпень 2010 року суб'єкти господарювання - учасники ринку борошна продавали продукцію за цінами, що були нижчими, чим закуповували його дочірні підприємства ПАТ "Київхліб" (мінімальний рівень цін на борошно та обсяги постачання, які могли запропонувати ЗАТ "Васильківхлібопродукт" та ТОВ "Деметра-Хліб" у період з 01.03.10 по 01.08.10, наведені у таблицях 3, 4, стор. 5 Рішення).
Для виробництва хліба та хлібобулочних виробів хлібопекарські підприємства міста Києва ПАТ "Київхліб" витрачають 350 тон борошна на добу, а отже середньомісячна потреба хлібопекарських підприємств в даній сировині становить 11 000 тонн відповідно. Враховуючи це, відповідач дійшов висновку, що кожен з вищезазначених виробників у 2010 році мав змогу в значній частині забезпечувати потребу у борошні для хлібопечення, при цьому за нижчими, ніж у TOB "Південь" та TOB "Антаріс" цінами.
Таким чином, слушним є висновок, що діями ПАТ "Київхліб", створено умови обмеження конкуренції на ринку борошна для хлібопечення, шляхом не допуску на нього інших постачальників, окрім обраних на власний розсуд.
Ситуація щодо перевищення оптової відпускної ціни у TOB "Південь" та TOB "Антаріс" над цінами інших учасників ринку борошна для хлібопечення простежується з квітня по серпень 2010 (відомості щодо рівня оптової відпускної ціни на борошно для хлібопечення надані основними операторами даного ринку, а також хлібозаводами, що придбавали цю сировину у інших постачальників, узагальнені в таблицю "Відомості про діючі оптово-відпускні ціни на борошно для хлібопечення у січні - вересні 2010 року" (знаходяться в матеріалах справи № 55-03/11.10).
Відповідачем у Рішенні встановлено, що передумовою виникнення такої ситуації стала бездіяльність ПрАТ "Київмлин" щодо пошуку зерна для переробки його на борошно, оскільки конкурс на придбання зерна ПрАТ "Київмлин" оголосило та провело тільки в кінці 2010 року, що підтверджено протоколом торгів по закупівлі "Київмлин" зерна на конкурсних засадах від 28 вересня 2010 року.
За наявною у відповідача інформацією, між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" було укладено договори на переробку зерна пшениці - 24 тисяч тонн від 01.02.2010 № 1, 24 тисяч тонн від 01.02.2010 № 2 та 24 тисяч тонн жита від 01.02.2010 № 5 (загалом - 72 тисячі тонн зерна). Крім того, між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" було укладено договір від 01.02.2010 № 20-3/п на продаж зерна, пшениці та жита. Отже, існувала можливість звернення ПрАТ "Київмлин" щодо постачання зерна по зазначеним договорам.
Наявна у відповідача інформація свідчить про те, що TOB "Хліб столиці" здійснило реалізацію зерна ПрАТ "Київмлин" за договором від 01.02.2010 № 20-3/п період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. в обсязі 9 976,69 тонн на суму 12 312 552,94 грн. з ПДВ.
В той же час, TOB "Хліб столиці" реалізував TOB "Антаріс" за договором від 01.12.2009 р. № 349 зерно в обсязі 27 950 тонн на суму 36 041 331,52 грн. з ПДВ, а ТОВ "Південь" за договором від 21.04.2010 р. № 190 зерно в обсязі 41 020 тонн на суму 49 973 997,6 грн. з ПДВ.
Дослідивши інформацію щодо обсягів продажу TOB "Хліб столиці" зерна ПрAT "Київмлин", TOB "Південь", TOB "Антаріс" у період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. (таблиця 5, стор. 7 Рішення) відповідачем було з'ясовано, що TOB "Хліб столиці" здійснило продаж обсягу зерна, у порівнянні із проданим обсягом зерна ПрАТ "Київмлин", у 4,1 рази більше ТОВ "Південь" та у 2,8 рази більше TOB "Антаріс". При цьому, вартість продажу зерна для вказаних суб'єктів господарювання, відповідно до додаткових угод, фактично не відрізнялась.
Таким чином, TOB "Хліб столиці", маючи можливість здійснити переробку або продаж зерна ПрАТ "Київмлин", здійснив продаж цього зерна іншим суб'єктам господарювання (TOB "Південь", TOB "Антаріс") за цінами, що не перевищували ціни в договорі із ПрАТ "Київмлин".
Як зазначено у Рішенні, TOB "Хліб столиці" у відповідь на подання від 04.08.2011 372 "Про попередні висновки за результатами збирання та аналізу доказів у справі № 55-03/11.10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", листом від 19.08.2011 № 187 повідомило, що "...не перебуває у відносинах контролю з "Київмлин" та ВАТ "Київхліб" у розумінні абзацу четвертого статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки старший бухгалтер не є посадовою особою та не входить до будь-якого органу управління товариства". Наведене твердження TOB "Хліб столиці" було прийнято до уваги, та враховано при винесенні Рішення.
Крім того, аналіз договорів на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), що укладались між ПрАТ "Київмлин" та TOB "Антаріс", TOB "Південь", TOB "Хліб столиці", виявив пункт 2.1.5., в якому зазначено: "Продукцію переробки, яка вироблена з сировини давальницької, "Замовник" першочергово пропонує до продажу для ВАТ "Київмлин". У разі непогодження договірної ціни продажу "Замовник" реалізує продукцію іншим споживачам, але не постійним споживачам ВАТ "Київмлин", по діючим цінам. Постійними споживачами ПрАТ "Київмлин" є хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб".
Отже, встановлення ПрАТ "Київмлин" умов, зазначених у пункті 2.1.5. договору на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), може призвести до обмеження доступу на ринок борошна для хлібопечення у місті Києві суб'єктів господарювання.
Таким чином, розслідуванням у справі № 55-03/11.10 було встановлено та доведено належними доказами, що впровадження вищезазначеної схеми вплинуло на ціну борошна для хлібопечення в бік її підвищення.
Наприкінці вересня 2010 року ПАТ "Київхліб" планувало зміну цін на продукцію власного виробництва, зокрема, на соціально значимі види хліба і хлібобулочні вироби. Дослідженням, яке проводило Відділення, об»активних причин збільшення вартості хліба виявлено не було. Враховуючи зазначене, 04.10.2010 р. Адміністративною колегією Відділення були надані ПАТ "Київхліб" обов»язкові для розгляду рекомендації, щодо унеможливлення економічно необґрунтованого підвищення цін.
Враховуючи вищенаведене, відповідач за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні прийшов до висновку, що дії суб'єктів господарювання, а саме - ПАТ "Київхліб", ПрАТ "Київмлин", TOB "Хліб столиці", TOB "Антаріс", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у квітні 2010 року створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що призвели до обмеження конкуренції.
При цьому судом з'ясовано, що в оскаржуваному Рішенні зазначені докази обмеження конкуренції на ринку реалізації борошна для хлібопечення в місті Києві внаслідок дій, в т.ч. TOB "Хліб столиці" (позивача за первісним позовом), а також іншого негативного впливу таких дій (зокрема, підвищення ціни борошна для хлібопечення в місті Києві) на стан конкуренції на визначеному органом АМКУ ринку, протягом певного періоду часу (квітень 2010 року), також судом з'ясовано, що в оскаржуваному Рішенні досліджено динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення, співвідношення дій TOB "Хліб столиці" з поведінкою інших учасників даного товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.
Крім того, в ході розгляду справи відповідачем за первісним позовом доведено безпідставність посилання позивача за первісним позовом на інші чинники, що позначилися на його поведінці (зокрема, на специфіку ринку борошна для хлібопечення міста Києва; коливання закупівельних цін на ринку зерна в 2010 році; зміну умов оплати постачальниками зерна, тощо).
Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" як порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.
Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає можливості одночасного визнання рішення недійсним та скасування його.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 55-03/11.10 та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем за первісним позовом дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету №84-р від 14.02.2011 р.), у зв»язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 55-03/11.10, досліджено подані документи, належним чином проаналізувало відносини сторін.
Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача за первісним позовом відповідають фактичним обставинам справи № 55-03/11.10, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, доводи позивача за первісним позовом не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті справи № 39/208.
Отже, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10 відповідає вимогам чинного законодавства України.
З огляду на наведене, підстав для визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання недійсним та скасування спірного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.
Також, проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб»єктів господарювання сум штрафів та пені у зв»язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10 (Рішення) за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" накладено штраф у розмірі 68000,00грн.
Також, у Рішенні зазначено, що згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання Рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п»яти днів з дня сплати штрафу суб»єкт господарювання зобов»язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу.
Проте, відповідач за зустрічним позовом у встановлений строк рішення не виконав, документ, що підтверджує сплату штрафу, до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслав.
На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 68000,00грн. штрафу.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до вказаних норм позивач за зустрічним позовом має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем за зустрічним позовом порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем за зустрічним позовом у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення відповідача є обов'язковим для виконання.
Копія Рішення надіслана відповідачу за зустрічним позовом супровідним листом відповідача № 26-03/2666 від 06.09.2011р. та отримана ним 13.09.2011 р., що не заперечується відповідачем за зустрічним позовом.
Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Дане Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на даний час є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом накладений на нього штраф, ані в двомісячний строк, ані станом на час вирішення спору, не сплатив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 68000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України судовий збір сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.
У частині 2 статті 4 Закону визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 23.12.2010 року № 2857-VI станом на 01.01.2011 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 941,00 грн.
Ціна зустрічного позову становить 68000,00грн., отже, сума судового збору за подання зустрічного позову має складати 1411,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.
За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 1411,50 грн. згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 46, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" (03962, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67, ідентифікаційний код 32313105), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П, зарахувавши до доходів загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31118106700009, код банку 82019, код ЗКПО 26077945, отримувач: УДК у Святошинському районі міста Києва.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" (03962, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67, ідентифікаційний код 32313105), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму судового збору в розмірі 1411,50 (одну тисячу чотириста одинадцять гривень 50 коп.) до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О.В.
Дата складення повного рішення: 27.01.2012 р.