ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/449
16.01.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Україна"
про стягнення 37 986,40 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Гурський В.А., Желеф Г.Б.
від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 37 986,40 грн. позовні вимоги обґрунтовані надлишковим перерахуванням відповідачу грошових коштів за договором № 0308 від 23.12.2008 р. з посиланням на положення ст.ст. 526, 624, 625 ЦК України, ст.ст. 175, 224 ГК України позивач просив стягнути з відповідача суму боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2011 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У судовому засіданні 05.12.2011 р. представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 37 986,40 грн. помилково сплачених на його рахунок з посиланням на порушення вимог ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. прийнято вищезазначену заяву до розгляду.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв; заявлені позовні вимоги не заперечив.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.
З наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.11.2011 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03115, м. Київ, Святошинська площа, буд. 1-Б, кв. 259.
Ухвалу про порушення провадження у справі від 03.11.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача та був повернутий до Господарського суду міста Києва.
Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/449.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 16.01.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
23.12.2008 р. між ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" та ТОВ "Агропродукт Україна" укладено договір поставки товару №0308, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язаний постачати м'ясну продукцію з необхідними супроводжувальними документами та передавати у власність позивачеві, а позивач зобов'язаний прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.
Закрите акціонерне товариство "Житомирський м'ясокомбінат" на підставі рішення загальних зборів акціонерів, яке оформлене протоколом № 9 від 04.10.2010 р., перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат", при цьому останнє є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат".
Відповідно до п. 2.1. договору ціна на товар фіксується в комерційних заявках, рахунках-фактурах, видаткових накладних, а в разі необхідності -в специфікаціях, затверджених сторонами, які складають невід'ємну частину даного договору.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом переказу грошових коштів в національній валюті на розрахунковий рахунок відповідача згідно з домовленістю та відповідною відміткою в заявці позивача, а саме: п.п. 2.2.1. договору 100% передоплата грошових коштів; п.п. 2.2.2. договору 50% передоплати та оплати протягом дня останніх 50% з моменту отримання позивачем товару згідно підписаних сторонами видаткових накладних; п.п. 2.2.3. договору 100% оплата протягом дня з моменту отримання позивачем товару, згідно підписаних сторонами видаткових накладних.
Відповідно до п.8.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2009 р. Згідно з п. 8.2. договору такий вважається пролонгованим на один рік, якщо на момент закінчення терміну дії даного договору одна із сторін письмово, за 10 днів не повідомила про намір розірвати договір.
Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо припинення договору поставки товару №0308 від 23.12.2008 р. в порядку п. 8.2. договору, суд приходить до висновку, що термін дії договору автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у даній справі є чинним.
Згідно п. 1.2. договору загальну суму договору складає сума всіх накладних до нього. У п. 4.3.2. договору встановлено, що одержавши товар, позивач зобов'язаний підтвердити його отримання шляхом підписання видаткових накладних.
23.12.2008р. відповідачем виставлено позивачу рахунок № 29 на оплату товару в сумі 118 993,20 грн.
За видатковою накладною №26 від 23.12.2008 р. відповідачем відвантажено позивачу товар на суму 118 993,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено наступне перерахування грошових коштів відповідачу: 25.12.2008р. -68 993,20 грн., 08.01.2009р. -68 993,20 грн., 12.01.2009р. -18 993,20 грн. з призначенням платежу «Оплата за сало згідно рахунку №29 від 23.12.2008р.».
Грошові кошти в сумі 37 986,40 грн. були перераховані як оплата за сало згідно рахунку №29 від 23.12.2008р.
З наведеного вбачається, що позивачем було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 37 986,40 грн. на рахунок відповідача. При цьому, суд зазначає, що доказів поставки товарів позивачу на зазначену суму відповідачем не надано.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Оскільки грошові кошти у сумі 37 986,40 грн. були отримані відповідачем від позивача без належної на те правової підстави, останній звернувся до ТОВ "Агропродукт Україна" з вимогою (вих. № 579 від 05.10.2011р.) щодо повернення грошових коштів у зазначеному розмірі на рахунок позивача, докази направлення якої надано до матеріалів справи.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак, станом на момент вирішення спору судом відповідач грошові кошти в сумі 37 986,40 грн. на рахунок позивача не перерахував.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач повинен був повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" грошові кошти у розмірі 37 986,40 грн., однак цього не вчинив.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Україна" (03115, м. Київ, Святошинська площа, буд. 1-Б, кв. 259, код 35756458) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 127, код 32122069) 37 986 (тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 40 коп. боргу, 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Пригунова А.Б.
Дата підписання рішення: 23.01.2012р.