ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/43823.01.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-
Сервіс»
про зобовязання укласти додаткову угоду
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 (довіреність № Д07/2011/11/17-1 від 17.11.2011р.);
ОСОБА_2 (довіреність № Д07/2011/12/21-1 від 21.12.2011р.);
від відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 110/905-1721 від 21.07.2011р.);
В судовому засіданні 23.01.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(надалі ПАТ «Київенерго», позивач) звернулось до суду в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» в якому просило укласти Додаткову угоду до договору від 23.12.2005р. № 40366 (о/р 40366021) з викладенням договору про постачання електричної енергії в новій редакції у Додатку № 1, а також Додатки № 2 та № 13 у редакції ПАТ «Київенерго».
В ході розгляду справи, позивачем подавались заяви про уточнення позовних вимог, та згідно з заявою за вих. № 72/7216 від 23.12.2011р. позивач просив постановити рішення, яким зобов'язати КП «Житло-Сервіс»укласти Додаткову угоду до договору від 23.12.2005р. № 40366 (о/р 40366011), Додаток № 1, а також Додаток № 2, виклавши їх у запропонованій редакції.
Як те зазначено у позовній заяві, виникнення спору між сторонами обумовлено тим, що 26.08.2011р. ПАТ «Київенерго»отримало від КП «Житло-Сервіс»лист-відповідь № 110/913-1995, у якому товариству надано договір з протоколом розбіжностей. Листом від 09.09.2011р. № 048-61-11687 ПАТ «Київенерго»направило до КП «Житло-Сервіс»протокол узгодження розбіжностей підписаний з боку товариства, натомість 26.09.2011р. було отримано від відповідача лист від 23.09.2011р. № 110/913-2429, у якому КП «Житло-Сервіс»відмовилось підписати протокол узгодження розбіжностей і повторно надіслало протокол розбіжностей до договору.
В заяві про уточнення позовних вимог, позивач відзначив, що протокол розбіжностей КП «Житло-Сервіс»від 22.09.2011р. містить зауваження тільки до п. 2.1. Додатку 2 до договору, яке стосується визначення кінцевої дати для здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію. Однак, п. 2.2. вказаного Додатку передбачено, що оплата рахунків за активну електричну енергію здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Отже, кінцеву дату здійснення оплати можна визначити і без уточнення вказаного КП «Житло-Сервіс».
З вимогами відповідача по протоколу розбіжностей, позивач не погоджується та наполягає на належному оформленні додатку у редакції позивача направленого на адресу відповідача.
Заперечення відповідача викладені письмово у відзиві на позов, в якому зазначено, що КП «Житло-сервіс»не відмовляється укласти договір, оскільки договір на час звернення позивача до суду існує, а мова ведеться про зміну умов договору.
З посиланням на п.6.6 Правил користування електричною енергію абзац третій та п'ятий пункту 6.6 із змінами, внесеними згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики N 1449 від 25.12.2008) відповідач стверджував, що ним було запропоновано один пункт нової редакції додатку №2 до договору викласти в редакції: - «Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичним показанням засобів обліку електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим».
Як те стверджується відповідачем, ПАТ «Київенерго»не намагалось узгодити редакцію договору з протоколом розбіжностей до п.2.1. додатку № 2 до нової редакції договорів «Про постачання електричної енергії», а листом від 14.10.2011р. №048-61-13847 повернуло до КП «Житло-сервіс»надані матеріали з формальним підходом, без намагання узгодити пропозицію КП «Житло-сервіс».
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
Як те стверджується сторонами (позивачем та відповідачем) між ними 23.12.2005р. укладено договір про постачання електричної енергії № 40366 (о/р 40366011, 40366021, 40366031). На вимоги суду (ухвала від 17.11.2011р.) до матеріалів справи представлено договір про постачання електричної енергії укладений між АЕК «Київенерго»та КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», який не містить таких реквізитів як дата його укладення, номер договору, номери особових рахунків, однак підписаний обома сторонами, скріплений печатками та наданий позивачем з необхідними додатками.
Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 25.12.08р. № 1449 «Про внесення змін до Постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910»до Правил користування електричною енергією внесено зміни, якими, зокрема передбачено укладення договору про спільне використання електричних мереж між основним споживачем (власником електричних мереж) та електропередавальною організацією, а також приведення договорів про постачання електричної енергії у відповідність до чинної редакції ПКЕЕ.
Оскільки, умовами договору від 23.12.2005р. № 40366 у п. 9.5 передбачено, що договір укладений на термін до 31.12.2005р. з можливістю його пролонгації якщо стороною не буде заявлено про закінчення договору, позивачем було ініційовано укладання додаткової угоди до вказаного договору, якою договір про постачання електричної енергії було викладено у іншій редакції, і вказаний договір є додатком № 1 до цієї додаткової угоди. Додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії є додаток до договору «Порядок розрахунків», щодо редакції п. 2.1 якого і існують розбіжності між сторонами.
У поданих до суду заявах про уточнення позовних вимог (вих. № 72/7118 від 09.12.2011р., № 72/7216 від 23.12.2011р.) позивач, заявляючи вимоги про зобовязання відповідача укласти додаткову угоду до договору від 23.12.2005р. № 40366 (о/р 40366011), додаток № 1, а також додаток № 2, зазначає, що відповідач підписав додаткову угоду до договору і додаток № 1 до договору з приміткою про наявність протоколу розбіжностей, однак згідно з самим текстом протоколу розбіжностей зауважень до вказаних документів немає.
У відзиві на позов КП «Житло-сервіс»зазначені обставини підтверджує, зазначаючи, що на лист ПАТ «Київенерго»від 07.09.2011р. №048/642-749 (вх. №9/2294 від 16.09.2011 року) було підписано Договір з додатками, з додатковою угодою. Листом від 23.09.2011р. №110/913-2429 (наявний в матеріалах справи) КП «Житло-сервіс»передано позивачу додаткову угоду до спірного договору з підписаними основним текстом договору, додатками та з протоколом розбіжностей до п.2.1. додатку №2.6 Договору.
Таким чином, враховуючи, що додаткову угоду до договору від 23.12.2005р. № 40366 (о/р 40366011), додаток № 1 до угоди, яким є договір про постачання електричної енергії № 40366011 відповідачем підписано без зауважень та без змін, вимоги позивача щодо зобовязання відповідача до їх укладення в примусовому порядку суд вважає безпідставними.
При цьому, підстави для припинення провадження у цій частині відсутні, оскільки припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України) можливе у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось не врегульованих питань або спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання тощо.
Позивач при відомих йому обставинах щодо підписання відповідачем без зауважень додаткової угоди № 1 з додатком № 1 вважає наявними підстави заявити вимоги про зобовязання до їх укладення в судовому порядку, відповідно матеріали справи не підтверджують відсутність спору між сторонами по угоді та додатку № 1, оскільки навпаки спір між сторонами присутній, позивач від позову в цій частині не відмовився, наполягає на його вирішенні в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору…, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Вимоги позивача щодо зобовязання відповідача укласти додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії № 40366 (о/р 40366011), задоволенню не підлягають, оскільки спірні правовідносини стосуються неузгодження між сторонами п. 2.1 додатку № 2 до додаткової угоди № 1, тобто зміни відповідного правовідношення (укладення додатку до договору у відповідній редакції), а згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів є зміна правовідношення, отже суд може захистити порушене право шляхом зміни умов договору за рішенням суду, а не зобов'язанням відповідача укласти додаток, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішення, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Встановивши обставини справи, по заявленому предмету позову з підстав, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд відзначає, що поданням позову ПАТ «Київенерго»стверджує лише про обов'язок відповідача укласти (підписати) відповідний додаток до договору, тоді як такий обов'язок не заперечується відповідачем, який згоден на підписання додатку до договору разом із складеним ним протоколом розбіжностей.
Позивач, складаючи додаток № 2 до договору (є додатком № 1 до додаткової угоди, підписаний відповідачем, відповідно вважається укладеним між сторонами), пункт 2.1 виклав у наступній редакції:
«Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.
Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу;
Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача»до цього договору.»
Непогодження відповідача із вказаним пунктом додатку, полягає в тому, що по існуючих договорах «Про постачання електричної енергії», в т.ч. в новій редакції, КП «Житло-сервіс»не оформляє резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, тому запропонована ПАТ «Київенерго»редакція п.2.1. додатку №2 до договору «Про постачання електричної енергії»не потрібна.
Зазначений пункт 2.1 додатку № 2 до договору, відповідачем викладено у своїй редакції, де запропоновано, зазначити, що:
«споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичним показанням засобів обліку електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим».
Протокол розбіжностей із вказаними змінами п. 2.1 додатку № 2 позивачем не погоджено, а було повернуто листом від 14.10.2011р. №048-61-13847 із зазначенням, що терміни оплати за споживання зазначені у п. 2.2 додатку.
Пункт 2.2 додатку № 2 до договору, який має на увазі позивач у вказаному листі наявний у проекті додатку № 2 до договору, що наданий разом із заявою про уточнення позовних вимог № 72/7118 від 09.12.2011р.. Однак цей проект є шаблонним текстом, не містить жодних реквізитів, а замість погоджених строків містить прочерки, тобто надані документи не можуть свідчити про досягнення згоди хоча б з боку позивача по умовах договору, як в частині порядку розрахунків так і в інших питаннях.
Положення п. 2.2 додатку № 2 (який наданий до заяви про уточнення позовних вимог № 72/7216 від 23.12.2011р.) стосуються строків оплати вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, тоді як зміни запропоновані відповідачем у протоколі розбіжностей до п. 2.1 додатку № 2 до договору стосуються оплати вартості обсягу електричної енергії по розрахунковому періоду.
Оскільки, протокол розбіжностей, який складений відповідачем позивачем не погоджений, спір, щодо внесення змін в додаток № 2 до договору може бути предметом розгляду в судовому порядку згідно ст. 188 ГК України із наданням оцінки позиції обох сторін по вказаних розбіжностях, а не з приводу обов'язку укласти зазначений додаток у редакції позивача.
У позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог, позивач не зазначає підстав з яких є неприйнятними запропоновані відповідачем положення п. 2.1 додатку № 2, в чому полягає спір по умовах договору, однак відзначає, що самим відповідачем вже підписано 9 таких же додаткових угод з додатками в редакції ПАТ «Київенерго».
Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно положень статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, у ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У відповідності до вимог, що містяться у Правилах користування електричною енергією (затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005р. № 910) із змінами та доповненнями (п. 6.6):
- оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
- споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.
- підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.
- початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.
У відповідності до статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Враховуючи те, що позивачем не наведено жодних доказів та підстав, в силу яких у відповідача виникає обов'язок укласти додаток № 2 до договору з позивачем на запропонованих ПАТ «Київенерго» умовах, а положення чинного законодавства не забороняють врегулювання питання порядку розрахунків по договору про постачання електричної енергії при визначенні розрахункового періоду на договірних засадах, тобто при досягненні згоди між сторонами, вимоги позивача щодо обов'язку відповідача укласти додаток № 2 саме у запропонованій редакції ПАТ «Київенерго»не можуть бути в примусовому порядку вирішені судом, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 26.01.2012