73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
__________________________________________________________________________________УХВАЛА
"30" січня 2012 р. Справа № 5024/831/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши справу
за заявою: ОСОБА_1, м.Цюрупинськ Херсонської області
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Херсон
про визнання банкрутом
за участю представників сторін:
- ініціюючого кредитора: ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 30.11.1998 р.), представник за довіреністю № 277962 від 18.01.2011 р.,
- ПАТ "Укрсоцбанк": ОСОБА_4, представник за довіреністю № 02-07/2195 від 17.10.2011 р.,
- ПАТ "Імексбанк": ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_5, виданий Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області 03.12.1999 р., представник за довіреністю № 160311 від 16.03.2011 р.,
- ПАТ "Райффайзен Банк Аваль": ОСОБА_7 (паспорт серії НОМЕР_6, виданий Комсомольським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області 18.10.2007 р.), представника за довіреністю № 23/11/21-Н від 11.02.2011 р.,
- ОСОБА_8: ОСОБА_9 (паспорт серії НОМЕР_7, виданий Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області 06.08.1999 р.), представник за довіреністю № 091600 від 22.12.2011 р.,
за участю ліквідатора боржника: Циркунової О. О. (паспорт серії НОМЕР_8, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 09.07.1997 р.), ліцензія серії НОМЕР_9 від 12.10.2010р.
Провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Херсон (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) порушено ухвалою господарського суду від 11.05.2011р. за заявою кредитора ОСОБА_1, м. Цюрупинськ Херсонської області.
Постановою господарського суду від 09.06.2011р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Циркунову Олену Олександрівну, яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру і забезпечити виконання вимог, передбачених ст.ст.25-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
07 листопада 2011 року ліквідатором подано до суду клопотання про затвердження реєстру вимог кредиторів. 15 листопада 2011р. ліквідатором подано уточнений реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2011р. для розгляду реєстру вимог кредиторів призначено судове засідання та зобов'язано окремих кредиторів надати суду додаткові докази. В подальшому, у зв'язку із поданням кредиторами заперечень щодо вимог інших кредиторів та необхідністю витребування додаткових доказів у справі, розгляд справи неодноразово відкладався, про що було винесено відповідні ухвали господарського суду. В судовому засіданні 27.01.2012р. оголошувалась перерва до 11:00 год. 30.01.2012р.
Кредитором ПАТ "Імексбанк" 08.12.2011р. та 30.01.2012р. подано письмові заяви, в яких кредитор:
- заперечує часткове невизнання боржником та ліквідатором вимог банку;
- заперечує щодо визнання вимог кредиторів ОСОБА_1 та ОСОБА_8 і просить відмовити у включенні їх вимог до реєстру вимог кредиторів;
- просить визнати недійсним договір дарування від 05.05.2011р., на підставі якого боржником, на думку заявника, здійснено відчуження 46/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, на користь громадянина ОСОБА_11;
- оскаржує дії арбітражного керуючого Циркунової О.О. під час здійснення нею повноважень ліквідатора боржника ФОП ОСОБА_2 та просить усунути її від виконання обов'язків ліквідатора.
Ліквідатором Циркуновою О.О. 21.12.2011р. подано до суду звіт про виконану станом на 20.12.2011р. роботу та відзив на заперечення та скаргу ПАТ "Імексбанк".
Кредитором ОСОБА_8 подано до суду додаткові докази та пояснення підстав виникнення кредиторської заборгованості.
22.12.2011р. кредитором ОСОБА_1 подано додаткові пояснення щодо заперечення ПАТ "Імексбанк" на вимоги зазначеного кредитора.
Заслухавши представників кредиторів, ліквідатора, дослідивши матеріали справи, реєстр вимог кредиторів, судом встановлено, що в газеті "Голос України" №119 (5119) від 05.07.2011р. опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом (т.3 а.с.12-13).
Протягом терміну, встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після публікації оголошення про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом до господарського суду та ліквідатора з заявами про визнання кредиторських вимог до боржника звернулись: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, м.Херсон, ПАТ "Укрсоцбанк", м.Київ, ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві, м.Миколаїв та ОСОБА_8, м.Херсон.
Заяв від інших кредиторів до господарського суду та ліквідатора не надходило.
Ліквідатором 07 листопада 2011 року подано до суду реєстр вимог кредиторів, а 15 листопада 2011р. - уточнений реєстр вимог кредиторів.
Ліквідатором та боржником розглянуто та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, м.Херсон в сумі 1341824,39 грн. -3 черга, 125,00 грн. судові витрати -1 черга; ПАТ "Укрсоцбанк", м.Київ в сумі 888765,98 грн. -3 черга, 125,00 грн. судові витрати - 1 черга; ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві, м.Миколаїв в сумі 1909327,40 грн. -3 черга, 125,00 грн. судові витрати -1 черга; ОСОБА_1, м.Цюрупинськ в сумі 948000,00 грн. -5 черга, 321,00 грн. судові витрати -1 черга; ОСОБА_8 в сумі 3800000,00 грн. -5 черга, 125,00 грн. судові витрати -1 черга.
Вимоги ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві в сумі 3950,60 грн. відсотків відхилено, про що повідомлено кредитора.
Ліквідатором банкрута до господарського суду Херсонської області надано реєстр грошових вимог кредиторів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який підлягає розгляду у засіданні суду у наступних розмірах вимог до банкрута з вказівкою черговості їх задоволення:
1. Кредитором Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, м.Херсон заявлено грошові вимоги до боржника в сумі 1341824 грн. 39 коп., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 918334,47 грн., 166126,44 грн. заборгованості по сплаті відсотків та 257363,48 грн. пені.
Вимоги банку підтверджено копією кредитного договору від 10.05.2007р. №014/23/1505, меморіальним валютним ордером від 10.05.2007р. №14/23/1305, договором іпотеки від 10.05.2007р., за яким в забезпечення зобов'язань за договором кредиту передано нерухоме майно, а саме 85/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та належить боржникові.
Боржником та ліквідатором вимоги банку визнано в повному обсязі в сумі 1341824 грн. 39 коп. та віднесено до третьої черги задоволення вимог кредиторів.
Дослідивши подану кредитором заяву та докази в обґрунтування вимог банку, суд визнає вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, м.Херсон в повному обсязі в сумі 1341824 грн. 39 коп. та включає їх в реєстр вимог кредиторів в третю чергу як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
2. Кредитор Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м.Київ просить визнати його вимоги в сумі 888765 грн. 98 коп., які виникли у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов договору кредиту від 30.05.2008р. №051/8/055.
В обґрунтування підстав виникнення заборгованості банком надано копію договору кредиту від 30.05.2008р. №051/8/055, договір іпотеки від 14.05.2008р. №02-23-051/8/055-945, за умовами якого боржником в забезпечення виконання умов кредитного договору передано домоволодіння АДРЕСА_3.
Вимоги кредитора боржником та ліквідатором визнано в повному обсязі та внесено в реєстр вимог кредиторів в третю чергу в сумі 888765 грн. 98 коп.
Судом вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ визнаються в повному обсязі в сумі 888765 грн. 98 коп. та в реєстрі вимог кредиторів відносяться до третьої черги як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
3. Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві, м.Миколаїв 04.08.2011р. звернулось до суду з заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 1909327 грн. 40 коп.
До заяви кредитором долучено копію договору відновлювальної кредитної лінії від 19.07.2007р. №1/17/2007 з додатковою угодою від 30.04.2008р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2010р. у справі №11-72-ПД-10-6/81-10-2298, копію наказу господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. у справі №11-72-ПД-10-6/81-10-2298, іпотечний договір від 19.07.2007р. №1/17/2007, за умовами якого боржником в забезпечення виконання умов договору відновлювальної кредитної лінії передано магазин продовольчих товарів з кулінарією і баром, розташований в АДРЕСА_7.
Вимоги банку боржником та ліквідатором визнано частково в сумі 1905376 грн. 80 коп. та віднесено до реєстру вимог кредиторів в третю чергу. Решта вимог в сумі 3950 грн. 60 коп. відсотків відхилено, оскільки, як стверджував боржник, зазначена сума відсотків була погашена ним в 2010 році.
Ухвалами від 25.11.2011р. та 22.12.2011р. суд зобов'язав боржника надати докази сплати 3950,60 грн. відсотків та провести звірку розрахунків з кредитором ПАТ "Імексбанк".
Вимоги ухвал суду в цій частині боржником не виконано, однак 13 січня 2012р. останнім надано пояснення щодо визнання вимог банку в повному обсязі (т.3 а.с.70).
Таким чином, дослідивши подані кредитором докази в обґрунтування підстав виникнення кредиторської заборгованості, враховуючи відсутність заперечень з боку боржника, суд визнає вимоги ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві в повному обсязі в сумі 1909327 грн. 40 коп. та включає їх в реєстр вимог кредиторів в третю чергу як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
4. Ініціюючим кредитором ОСОБА_1, м.Цюрупинськ Херсонської області при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство заявлено про грошові вимоги до боржника в сумі 948000,00 грн. Дані вимоги, що виникли на підставі договору позики, за умовами якого кредитором надано боржникові позику для розширення підприємницької діяльності та освоєння нових видів діяльності, підтверджені рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 22.12.2011р. у справі №2-1415/10-2-140/11, договором позики від 10.07.2006р. та матеріалами виконавчого провадження.
В запереченнях ПАТ "Імексбанк" на вимоги кредитора ОСОБА_1 йшлося про те, що останнім не доведено факту наявності у нього зазначеної суми коштів, факт отримання боржником коштів та їх цільового використання. Крім цього банком зазначалося, що в договорі позики від 10.07.2006р. місцем виконання договору та адресою боржника вказано АДРЕСА_3, в той час як боржник набув право власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_3, лише 12.05.2008р. на підставі відповідного договору купівлі-продажу. Представник банку в судовому засіданні пояснив, що, на його думку, невірне зазначення дати (року) укладення договору позики та адреси боржника до моменту набуття ним права власності на домоволодіння, свідчить про фальсифікацію останнього.
Що стосується доведеності кредиторських вимог, суд зауважує, що в обґрунтування своїх вимог кредитором ОСОБА_1 надано копію рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 22.12.2011р. №2-1415/10-2-140/11 та матеріали виконавчого провадження, а саме постанову відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні від 27.01.2011р. про відкриття виконавчого провадження.
За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Доказів скасування рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 22.12.2011р. №2-1415/10-2-140/11суду не надано.
27 січня 2012 року боржником ОСОБА_2 надано суду письмові пояснення щодо обґрунтованості зазначення в договорі, укладеному в 2006 році, адреси боржника АДРЕСА_3 з якого слідує, що останній проживав в домоволодінні за адресою АДРЕСА_3 з 05 жовтня 1993 року по 18.04.2008 року, що підтверджено копією паспорта, а саме відміткою Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління Управління МВС України в Херсонській області на стор.11, відповідно до якої місцем прописки громадянина ОСОБА_2 з 05.10.1993р. по 18.04.2008р. є АДРЕСА_3 (т.3 а.с.153-154). Також боржником зазначено, що з 2002 року співвласницею даного домоволодіння була його рідна матір ОСОБА_13.
Дослідивши наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою м.Херсон, АДРЕСА_3, від 12.05.2008р. (т.1 а.с.55-56), суд зазначає, що даний договір свідчить про факт набуття боржником права власності на все домоволодіння, але не спростовує факту проживання останнього за даною адресою.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень ПАТ "Імексбанк" в особі Миколаївської філії на вимоги кредитора ОСОБА_1
У зв'язку з чим суд зазначає, що вимоги кредитора ОСОБА_1 в сумі 948000,00 грн. є безспірними та підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів в п'яту чергу.
5. Кредитор ОСОБА_8, м.Херсон звернувся до суду із заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 3800000,00 грн., які виникли у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов договорів позики та підряду.
22.12.2011р., 13.01.2012р., 16.01.2012р., 24.01.2012р., 26.01.2012р. та 30.01.2012р. кредитором подано до суду додаткові докази та пояснення підстав виникнення кредиторської заборгованості.
Як слідує з матеріалів справи, 01.09.2007р. між кредитором та боржником було укладено договір підряду на виконання ремонтних та оздоблювальних робіт на об'єктах нерухомості боржника. В подальшому кредитором (підрядник) з метою проведення окремих підрядних робіт було укладено договори субпідряду: 01.10.2007р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Прод-Альянс", м.Армянськ (т.3 а.с.132-138), а 01.11.2007р. - з приватним підприємцем ОСОБА_14, м.Херсон (т.3 а.с.126-131). Також ОСОБА_8 за власні кошти для проведення ремонтних робіт за договором були придбані будівельні матеріали, що відповідає п.4.1 розділу 4 договору підряду та підтверджено копіями квитанцій та прибуткових накладних (т.3 а.с.78-113).
Підстави виникнення заборгованості за договором підряду, в тому числі факт виконання робіт та оплати будівельних матеріалів кредитором ОСОБА_8, було предметом розгляду в межах провадження у цивільній справі №2-4863/11 за позовом ОСОБА_8 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Під час розгляду цивільної справи Комсомольським районним судом м.Херсона встановлено доведеність виконання ОСОБА_8 умов договору підряду від 01.09.2007р., в тому числі і з залученням до виконання робіт третіх осіб, у зв'язку з чим на час завершення робіт та підписання акту виконаних робіт боржник ФОП ОСОБА_2 заборгував кредитору 1500000,00 грн. Рішенням від 28.12.2011р. (т.3 а.с.139) позов задоволено, з боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь кредитора за невиконання умов договору підряду від 01.07.2007р. стягнуто 1500000,00 грн. боргу. Дане рішення набрало законної сили, доказів його скасування в апеляційному порядку суду не надано.
За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
До матеріалів заяви про визнання кредиторських вимог ОСОБА_8 також було надано договір застави, укладений між ним та боржником 01.09.2010р. в забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду від 01.09.2007р. 24.01.2012р. представником ОСОБА_8 подано письмове клопотання (т.3 а.с.124), в якому останній просить вважати вимоги кредитора такими, що не забезпечені заставою.
Враховуючи дане клопотання, договір застави від 01.09.2010р. судом не досліджується та не оцінюється, що також враховується при визначенні черговості задоволення вимог кредитора.
Крім цього, 07.07.2007р., 07.07.2008р. та 07.05.2009р. (т.2 а.с.141-146) між кредитором ОСОБА_8 та боржником укладено договори безпроцентної позики, за умовами яких останній отримав кошти на розширення підприємницької діяльності. Кредитор виконав свої зобов'язання за договорами, передав боржникові визначену суму, яка за всіма договорами становить 2300000,00 грн., про що свідчать відповідні розписки позичальника від 07.07.2007р., 07.07.2008р. та 07.05.2009р. (т.3 а.с.140-142), оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.
В силу статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже договір позики належить до реальних договорів і вважається укладеним з моменту передання грошових коштів або речей.
Обов'язки з вказаного договору виникають тільки у однієї сторони-позичальника і саме він стає зобов'язаним повернути позикодавцю таку ж суму грошей або кількість речей. Якщо сторони передбачили строк повернення позики, то в призначений строк обов'язки повернути її виникають у цей строк (стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Боржник в порушення умов договорів свої зобов'язання не виконав, отримані грошові кошти у встановлені строки не повернув.
Вимоги кредитора, що виникли у зв'язку із невиконанням боржником договорів безпроцентної позики боржником визнані в повному обсязі в сумі 2300000,00 грн.
В своїх запереченнях на кредиторські вимоги ОСОБА_8 представник кредитора ПАТ "Імексбанк" як шляхом подання письмових заперечень, так і в судових засіданнях неодноразово наголошував на фіктивність та фальсифікацію укладених між кредитором та боржником правочинів, оскільки останні є зацікавленими особами (родичами); вимагав витребувати у кредитора письмові докази наявності та джерел походження грошових коштів, які були витрачені ним на виконання договору підряду та передані у позику, а у боржника - докази отримання коштів у позику та підтвердження факту проведення через прибуткову книгу.
При вирішенні питання про обґрунтованість визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ОСОБА_8, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Згідно із цією статтею, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Виходячи зі змісту ст. 14 Закону про банкрутство кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
При цьому суд вважає за необхідне підкреслити, що при розгляді вимог кредиторів завдання господарського суду полягає не у вирішенні майнового спору по суті, а у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, господарський суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір.
Як вже зазначалось, вимоги ОСОБА_8, що виникли із договору підряду, крім іншого, підтверджені рішенням суду у цивільній справі, яке набрало законної сили, доказів його скасування суду не надано.
Крім цього, в судовому засіданні 30.01.2012р. представником ПАТ "Імексбанк" подано додаткові заперечення на кредиторські вимоги ОСОБА_8 У запереченні йдеться про можливість, на думку заявника, лише часткового включення в реєстр вимог кредиторів вимог ОСОБА_8 в сумі 761000,00 грн. в частині проведених підрядних робіт в кафе -АДРЕСА_7, а саме за місцем здійснення підприємницької діяльності боржником. Викладене представник банку обґрунтовує тим, що, на його думку, у справах про банкрутство фізичної особи-підприємця можуть розглядатись лише ті борги, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності. Враховуючи, що частина підрядних робіт була проведена кредитором на об'єктах нерухомості боржника що не використовуються останнім у здійсненні підприємницької діяльності, то вимоги в цій частині мають бути відхилені, оскільки такі зобов'язання боржника виникли на підставах, не пов'язаних із здійсненням ним підприємницької діяльності. При цьому заявник посилається на приписи ч.3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Суд не приймає до уваги заперечення кредитора ПАТ "Імексбанк" на вимоги кредитора ОСОБА_8 щодо неподання останнім доказів того, що борг, який виник у боржника перед ним пов'язаний із здійсненням боржником підприємницької діяльності; оскільки, виходячи із системного аналізу законодавства про банкрутство, це стосується лише вимог ініціюючого кредитора, а не конкурсних, яким, в даному випадку, є кредитор ОСОБА_8
Що стосується договорів безпроцентної позики, то, відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Із наведеного слідує, що договір позики укладається як в усній, так і у письмовій формі. Нотаріальне посвідчення для зазначених договорів не є обов'язковим. Така форма може бути надана договору за бажанням сторін.
В даному випадку, сторонами договори позики було укладено в письмовій формі, факт отримання боржником коштів підтверджено розписками, написаними боржником власноруч.
16.01.2012р. представником ПАТ "Імексбанк" було заявлено письмове клопотання про витребування у кредитора ОСОБА_8 письмових доказів на підтвердження джерел отримання коштів для використання їх за договорами позики та підряду, та доказів їх декларування в податкових органах і сплати відповідних платежів.
26.01.2012р. та 30.01.2012р. ОСОБА_8 надано письмові пояснення, з яких слідує, що грошові кошти він отримав в дарунок та в позику від третіх осіб.
26.01.2012р. боржником на вимогу суду надано письмові пояснення щодо відображення в бухгалтерському обліку позикових (кредитних) коштів (т.3 а.с.146-147).
З пояснень слідує, що суми позик та кредитів приватним підприємцем (боржником), який є платником єдиного податку, не обліковувались, оскільки, відповідно до п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. №599 (чинний на момент вчинення правочинів, втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів 1675 від 20.12.2011р.) для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 (в редакції Указу Президента N 746/99 від 28.06.99) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (чинний на момент укладення договорів, його дію припинено згідно із Законом N 4014-VI від 04.11.2011р.) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У зв'язку з тим, що отримані боржником суми позики та кредитів не є виручкою, отриманою за результатами здійснення підприємницької діяльності, так само як і не є доходом підприємця, оскільки підлягають поверненню, то ці суми не обліковувались останнім в Книзі форми №10 - в розділі "сума виручки (доходу)".
Кредитором ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 26.01.2012р. було подано письмове клопотання про відкладення розгляду вимог кредиторів до отримання банком відповіді від ДПІ у м.Херсоні щодо проведення перевірки звітності ОСОБА_8 за період з 2007 по 2010 роки (т.3 а.с.148-150).
Зазначене клопотання відхилено в судовому засіданні, яке відбулось 27.01.2012р. Підставою відхилення стало наступне.
В статті 34 ГПК України йдеться про належність і допустимість доказів. Так за приписами даної норми господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Як вже зазначалось, при розгляді вимог кредиторів господарський суд не вирішує майновий спір по суті. Суд зауважує, що навіть за умови отримання банком відповіді ДПІ у м.Херсоні і підтвердження податковою інспекцією факту недекларування ОСОБА_8 своїх доходів, це бути свідчити про порушення останнім вимог податкового законодавства в частині несплати відповідних податків до державного бюджету, втім не доводитиме факту наявності або відсутності у нього грошових коштів.
Крім цього, суд взагалі ставить під сумнів можливість отримання зазначеної інформації на вимогу одного із кредиторів по справі. Інформація щодо майнового стану особи, в тому числі і щодо її доходів, є конфіденційною та може надаватися податковою інспекцією лише на вимогу відповідних органів. На вимогу банку, в даному випадку кредитора, який, відповідно до статті 22 ГПК України, має такий же обсяг прав та обов'язків як і кредитор ОСОБА_8, інформація щодо майнового стану іншої особи може бути надана лише за її письмовою згодою.
За таких обставин суд вважає, що подання необґрунтованих заяв про відкладення розгляду справи може призвести до затягування розгляду справи і порушення прав та інтересів інших кредиторів.
Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_8 заборгованість випливають з договорів позики та підряду.
Вказані правочини не можуть вважатися нікчемними в силу закону, і, при цьому, у встановленому законодавством порядку недійсними не визнані.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості визнання недійсними угод, укладених боржником, як таких що не відповідають чинному законодавству.
Визнання зазначених угод недійсними відбувається у позовному провадженні і не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство. Перелік підстав, відповідно до яких у справі про банкрутство угоди боржника визнаються недійсними, передбачений ст. 17 Закону та є вичерпним.
Суд зауважує, що жодним кредитором, в тому числі і ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві, не надано суду доказів визнання недійсними договорів позики та підряду, укладених між кредитором та боржником, а тому заперечення щодо недійсності договорів позики та підряду не можуть бути предметом розгляду у даному судовому засіданні у справі про банкрутство.
Твердження представника ПАТ "Імексбанк" про фіктивність та фальсифікацію укладених між кредитором та боржником договорів позики та підряду слід визнати необґрунтованими та будь-чим не підтвердженими. Більш того, з такими твердженнями банк переймає на себе функції відповідних правоохоронних органів.
Відповідно до ст.ст. 34, 35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили. В даному випадку відсутній навіть факт порушення кримінальної справи, з чого б слідували певні обставини.
Отже, відповідно до статті 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку щодо доведеності ОСОБА_8 своїх грошових вимог до боржника та наявності правових підстав для їх визнання і включення до реєстру вимог кредиторів боржника в повному обсязі в сумі 3800000,00 грн. в п'яту чергу.
При цьому, господарський суд не приймає до уваги посилання ПАТ "Імексбанк" на те, що кредитор ОСОБА_8 є заінтересованою особою стосовно боржника, оскільки в даному випадку вони не мають значення для вирішення спору, так як чинне законодавство не містить приписів, згідно з якими при встановлені такого факту слід відмовляти у визнанні грошових вимог відповідних конкурсних кредиторів.
Відповідно до приписів абз.1 ч.1 ч.49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом. У зв'язку з чим вимоги кредиторів в частині оплати судових витрат, а саме ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, м.Херсон в сумі 125,00 грн., ПАТ "Укрсоцбанк", м.Київ в сумі 125,00 грн., Публічного акціонерного товариства в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві, м.Миколаїв в сумі 125,00 грн., ОСОБА_1 в сумі 321,00 грн. та ОСОБА_8, м.Херсон в сумі 125,00 грн. підлягають позачерговому задоволенню за рахунок коштів, отриманих з реалізації майна банкрута.
В письмових запереченнях ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві від 07.12.2011р. (т.3 а.с.25-26) кредитором заявлено клопотання про визнання недійсним договору дарування від 05.05.2011р., за умовами якого, за твердженням заявника, боржником ФОП ОСОБА_2 було здійснено відчуження на користь ОСОБА_11 46/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1.
Як пояснив представник банку в судовому засіданні, при ознайомленні з матеріалами справи №5024/831/2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_2 з довідки Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 31.05.2011р. №880 (т.1 а.с.33) йому стало відомо про факт відчуження боржником об'єкту нерухомості на користь третьої особи за договором дарування.
Відповідно до ч.9 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.
З метою встановлення фактичних обставин справи в частині можливості відчуження громадянином-підприємцем майна третім особам, господарський суд ухвалою від 22.12.2011р. зобов'язав боржника надати письмові пояснення щодо відчуження ним домоволодіння за адресою АДРЕСА_1; а ліквідатора боржника Циркунову О.О. - надати документально підтверджені пояснення щодо можливості відчуження боржником на користь зацікавлених осіб об'єктів нерухомості, що належали йому на праві власності.
На виконання вимог ухвали суду 13.01.2012р. ліквідатором боржника та боржником приватним підприємцем ОСОБА_2 надано письмові пояснення щодо поставлених питань, підтверджені належними доказами.
Дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, судом встановлено наступне.
Херсонським ДБТІ 03.06.2011р. на вимогу ухвали господарського суду Херсонської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 11.05.2011р. №5024/831/2011 надано довідку від 17.05.2011р. про всі об'єкти нерухомості, які були зареєстровані за боржником (т.1 а.с.33). При цьому, в абзаці 2 довідки зазначено, мовою оригіналу: "Домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, належить ОСОБА_11 - 46/100 частини згідно з договором дарування від 05.05.2011р., посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_15 за р.№2784; ОСОБА_16 -54/100 частини, документи не оформлені".
З пояснень боржника (т.3 а.с.70) слідує, що йому ніколи не належали домоволодіння АДРЕСА_1. Жодних угод по придбанню або відчуженню даного домоволодіння останній не укладав, спадщини не приймав.
Ліквідатором, з метою встановлення можливості відчуження боржником об'єктів нерухомості, здійснено запит до Херсонського ДБТІ. Як слідує з довідки Херсонського ДБТІ від 10.01.2012р. №4832/11, підписаної начальником бюро та скріпленої печаткою установи (т.3 а.с.68), домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_8 раніше та станом на теперішній час ОСОБА_2 не належить.
Дослідивши подані в матеріали справи документи, суд дійшов висновку, що при підготовці на вимогу суду довідки від 31.05.2011р. працівниками БТІ допущено технічну помилку, інформація, викладена в довідці від 31.05.2011р. в подальшому спростована довідкою від 10.01.2012р.
Крім цього суд враховує, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Кредитором ПАТ "Імексбанк" не доведено належними та допустимим доказами факт належності ОСОБА_2 та відчуження ним на користь третіх осіб домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Заявником не надано суду ні документів, що підтверджують право власності боржника на дане домоволодіння, ні копію договору дарування, за яким, на думку заявника, боржником було здійснено відчуження. Доводи ПАТ "Імексбанк" обґрунтовуються лише довідкою Херсонського ДБТІ від 31.05.2011р. При цьому, як встановлено господарським судом, довідкою Херсонського ДБТІ від 10.01.2012р. дані відомості спростовані.
За таких обставин, клопотання ПАТ "Імексбанк" про визнання недійсним договору дарування від 05.05.2011р., за умовами якого, за твердженням заявника, боржником ФОП ОСОБА_2 було здійснено відчуження на користь ОСОБА_11 46/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 є необґрунтованим, не підтвердженим будь-якими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Крім цього суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Як в довідці Херсонського ДБТІ від 31.05.2011р., так і в довідці від 10.01.2012р. йдеться про квартиру АДРЕСА_4, зареєстровану за боржником згідно з договором №181 купівлі квартири від 30.07.1997, зареєстрованого товарною біржею "Альтер-Его" за №181.
Враховуючи, що боржником не було повідомлено про наявність даної квартири, ліквідатором було витребувано у нього відповідні документи. З метою уникнення з цього приводу непорозумінь в подальшому під час формування ліквідаційної маси боржника та реалізації майна для погашення вимог кредиторів, судом дане питання досліджено в судовому засіданні та встановлено наступне.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 18.01.1999 року (т.3 а.с.69) визнано дійсним договір міни квартири АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_2 на АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_17 та ОСОБА_18. За ОСОБА_2 визнано право власності на АДРЕСА_5, що на даний час є частиною приміщення кафе швидкого харчування, переданого в іпотеку ПАТ "Імексбанк". За ОСОБА_17 та ОСОБА_18 визнано право власності по 1/2 частини за кожною на АДРЕСА_4.
В подальшому ОСОБА_2 зареєстрував АДРЕСА_5 в Херсонському ДБТІ, а громадянки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 від реєстрації відмовились, мотивуючи це тяжким фінансовим становищем, що також підтверджено поясненнями боржника (т.3 а.с.70).
Отже, судом встановлено, що зареєстрована в Херсонському ДБТІ за боржником ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_4, не належить останньому на праві власності.
Що стосується скарги кредитора ПАТ "Імексбанк" в особі Миколаївської філії на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Циркунової О.О. та клопотання про усунення її від виконання обов'язків ліквідатора суд зазначає наступне.
За приписами абзацу 2 пункту 4 статті 24, пункту 4 статті 25 та пункту 4 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси. У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.
За приписами статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута і виконує повноваження керівника банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
В обґрунтування скарги на дії ліквідатора банком зазначено, що відповідно до ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу. В той же час, ліквідатор, на думку кредитора, порушила вищезазначені норми, оскільки підприємницька діяльність банкрута не припинена; ліквідатор не прийняла до свого відання майно боржника, не вжила заходів по забезпеченню його збереження, не виконує функції з управління майном боржника, не здійснила інвентаризацію майна банкрута, не отримала від боржника бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.
В подальшому представником банку в судовому засіданні заявлено заперечення щодо укладення ліквідатором договорів відповідального зберігання нерухомості боржника, що, на думку заявника, є порушенням вимог абз. 2 ч.1 статті 12 та статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім цього, в судовому засіданні 30.01.2012р. представником ПАТ "Імексбанк" додатково заявлено про порушення ліквідатором своїх обов'язків, що полягає у невірному зазначенні в реєстрі вимог кредиторів черговості погашення судових витрат (в реєстрі йдеться про включення судових витрат кредиторів у першу чергу), а також безпідставного віднесення до ліквідаційної маси об'єктів нерухомості, що передані в заставу ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Останнє представник обґрунтовує тим, що відповідно до п.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Враховуючи, що кредитні договори між боржником та ПАТ "Укрсоцбанк" і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладались на споживчі цілі, не пов'язані із здійсненням боржником підприємницької діяльності, то, на думку заявника, вимоги цих кредиторів не повинні бути включені в реєстр вимог кредиторів, так само і майно боржника, що є предметом застави за цими угодами, не може бути включено в ліквідаційну масу.
Підтримуючи скаргу на дії ліквідатора, представник банку наполягає на її задоволенні та усуненні арбітражного керуючого Циркунової О.О. від виконання обов'язків ліквідатора.
21.12.2011р. ліквідатором Циркуновою О.О. подано до суду звіт про виконану станом на 20.12.2011р. роботу та відзив на скаргу ПАТ "Імексбанк" на дії ліквідатора.
Заслухавши в судовому засіданні представника ПАТ "Імексбанк", ліквідатора Циркунову О.О., представників кредиторів, розглянувши звіт ліквідатора, дослідивши подані до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги кредитора на дії ліквідатора з огляду на наступне.
Що стосується тверджень банку про необхідність застосування приписів статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині обов'язкового припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця після винесення господарським судом постанови про визнання його банкрутом, то суд не погоджується з даною позицією з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені ст. ст. 47 - 49 розділу VІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
При цьому суд звертає увагу, що спеціальне регулювання відносин даної категорії юридичних осіб полягає в тому, що при їх банкрутстві застосовуються норми розділу VІ Закону, а загальні норми Закону застосовуються субсидіарно - в частині, що не врегульована даним розділом, а також у випадках, прямо зазначених в Законі. Норми розділу VІ мають перевагу перед загальними нормами.
До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону).
Правові наслідки визнання громадянина-підприємця банкрутом вужчі, ніж юридичної особи (стаття 23 Закону про банкрутство). Це пояснюється правовим статусом громадянина як фізичної особи. Про наслідки визнання банкрутом фізичної особи-підприємця йдеться в статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так відповідно до ч.5 статті 48 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
З огляду на ч.ч.1, 2, 3 ст.46 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є, в тому числі, і визнання судом фізичної особи-підприємця банкрутом.
Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням щодо визнання фізичної особи-підприємця банкрутом визначено в ст.50 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Так відповідно до п.п.5-6 даної норми у разі, якщо після завершення процедури банкрутства, встановленої законом, судом постановлено рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку із визнанням її банкрутом, суд, що постановив відповідне рішення, у день набрання ним законної сили надсилає його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення відповідного запису. Державний реєстратор повинен у день надходження судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд зауважує, що в даній справі судом не приймалось рішення про припинення підприємницької діяльності боржника, провадження у справі про банкрутство не завершено, станом на сьогоднішній день в Єдиний державний реєстр не внесено відомості про припинення підприємницької діяльності боржника. За таких обставин посилання банку про порушення ліквідатором вимог Закону про банкрутство в частині неприпинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 спростовується вищевикладеним.
Із поданого ліквідатором звіту про виконану станом на 20.12.2011р. встановлено наступне.
Постановою господарського суду від 09.06.2011р. про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Циркунову О.О., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та забезпечити виконання вимог, передбачених ст.ст. 25-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На виконання вимог постанови суду ліквідатором на адресу боржника направлено лист-вимогу про передачу бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей. 20.06.2011р. за актом приймання-передачі (т.3 а.с.34) ліквідатору передано бухгалтерську, іншу документацію, та печатку боржника.
20.06.2011р. ліквідатором прийнято до свого відання об'єкти нерухомості, що належать боржникові на праві власності і розташовані у м.Херсоні за адресами: АДРЕСА_2 (85/100 домоволодіння), АДРЕСА_7 (магазин продовольчих товарів з кулінарією і баром), АДРЕСА_3 (домоволодіння), про що складено відповідний акт та інвентаризаційний опис (т.3 а.с.35-36). В подальшому, з метою вжиття заходів щодо збереження майна боржника, вище перелічені об'єкти нерухомості за договорами відповідального зберігання від 20.06.2011р. та актами приймання-передачі (т.3 а.с.38-40) були передані ліквідатором на відповідальне безвідплатне зберігання третім особам.
Заперечуючи проти укладення зазначених договорів ПАТ "Імексбанк" вказував на порушення ліквідатором вимог абз. 2 ч. 1 ст. 12 та ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та наголошував на відсутності ухвали суду про надання дозволу на укладення вищезазначених договорів та згоди на це заставних кредиторів.
Так в абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону йдеться про те, що господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала. Тобто, в даному випадку йдеться про можливість вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів та збереження майна боржника шляхом заборони саме боржникові вчиняти певні дії без згоди арбітражного керуючого.
Стаття 13 Закону регламентує порядок призначення у справі про банкрутство розпорядника майна, визначає його права та обов'язки. В даному випадку відсутня процедура розпорядження майном, розпорядник майна у справі не призначався, а представником ПАТ "Імексбанк" не наведено суду жодних аргументів, в чому саме полягають порушення ліквідатором вимог ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Щодо укладення ліквідатором договорів відповідального зберігання майна боржника суд зазначає наступне.
За приписами ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Відповідно до матеріалів справи ліквідатором здійснено дії щодо схоронності об'єктів нерухомості, а саме укладено договори відповідального зберігання - такий порядок дій ліквідатора відповідає закону та принципу розумності у здійсненні арбітражним керуючим своїх повноважень, оскільки саме таким чином ліквідатором і вживаються заходи щодо збереження майна. Так, депонент (ліквідатор) передав, а виконавці прийняли на відповідальне безвідплатне зберігання нерухоме майно, зобов'язавшись при цьому прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в належному стані та нести відповідальність за втрату або ушкодження майна а також повернути майно депоненту по першій вимозі.
Крім цього, охорона магазину (кафе) за адресою АДРЕСА_7 (майно, що передано в іпотеку ПАТ "Імексбанк"), здійснюється комплексом приборно-технічної охорони сигналізації через пульт центрального спостереження з виїздом групи швидкого реагування. Дія договору на сьогоднішній день не припинена (т.3 а.с.155-160).
Станом на день розгляду справи кредиторами не надано суду відомостей про утворення фонду для оплати витрат ліквідаційної процедури. Жодним із заставних кредиторів, в тому числі і ПАТ "Імексбанк", не надано доказів сприяння ліквідаторові у вжитті заходів щодо збереження майна шляхом укладення договорів охорони об'єктів нерухомості відповідними охоронними організаціями.
На думку суду, доводи заявника що укладення ліквідатором договорів відповідального зберігання майна банкрута шкодить інтересам кредиторів є надуманими та необґрунтованими. Натомість, ліквідатором вживаються всі можливі заходи щодо збереження майна та мінімізації витрат ліквідаційної процедури.
Що стосується віднесення ліквідатором в реєстрі вимог кредиторів судових витрат до першої черги, то суд зазначає, що, станом на сьогоднішній день майно банкрута не реалізовувалось, ліквідатором вимоги кредиторів не погашаються. Черговість вимог кредиторів визначена судом в даній ухвалі, а зазначення ліквідатором в реєстрі першої черги в частині компенсації судових витрат не є порушенням вимог Закону про банкрутство.
Крім цього, представником ПАТ "Імексбанк", як вже зазначалось, заперечується внесення до ліквідаційної маси нерухомості банкрута що передана в заставу банкам за зобов'язаннями, не пов'язаними із здійсненням останнім підприємницької діяльності.
Статтею 52 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із Законом не може бути звернено стягнення.
Обґрунтовуючи неправомірність дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси домоволодінь боржника, скаржник посилається на п.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Визнання громадянина-підприємця банкрутом тягне за собою звернення стягнення на його майно. Це майно становить ліквідаційну масу. Держава гарантує громадянину можливість існувати за рахунок частини майна, на яке може бути звернено стягнення, перелік такого майна наведено в Додатку до Закону України "Про виконавче провадження".
Наведена представником банку норма Закону про банкрутство викладена в редакції із змінами, внесеними відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI.
Суд зауважує, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI, яким, крім іншого, внесено зміни в окремі статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Враховуючи, що кредитні договори між боржником та банками-кредиторами укладені до набрання чинності цим Законом, посилання представника банку на норми Закону про банкрутство в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" є безпідставними.
Судом встановлено, що обтяження майна банкрута (іпотеки) були накладені у забезпечення виконання ОСОБА_2 (як фізичною особою так і фізичною особою-підприємцем) зобов'язань по кредитним угодам, укладеним із ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Імексбанк". Відповідно до матеріалів справи всі банки визнані кредиторами, чиї вимоги забезпечені заставою.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Таким чином, майно, яке належить банкруту та передано ним в забезпечення виконання зобов'язань перед банками, обґрунтовано включено ліквідатором до ліквідаційної маси.
Представники ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Укрсоцбанк" дії ліквідатора щодо включення заставного майна до ліквідаційної маси вважають законними, а скаргу ПАТ "Імексбанк" на дії ліквідатора Циркунової О.О. безпідставною.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення учасників судового процесу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.43 ГПК України, суд дійшов висновку, що скарга кредитора ПАТ "Імексбанк" на дії арбітражного керуючого Циркунової О.О. стосовно порушення нею, на думку заявника, вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час виконання обов'язків ліквідатора задоволенню не підлягає.
Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В свою чергу ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У зв'язку з чим суд зазначає, що кредитором ПАТ "Імексбанк" не надано суду належних, обґрунтованих доказів, які б підтверджували незаконність дій ліквідатора Циркунової О.О.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 24, 25, 41, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Визнати вимоги кредиторів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Херсон (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) і затвердити реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги:
- Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, м.Херсон (код ЄДРПОУ 22761811, 01011, м.Київ, вул.Лєскова,9; 73000, м.Херсон, вул.Червонофлотська, 17) в сумі 1341824 грн. 39 коп. - 3 черга;
- Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ (код ЄДРПОУ 00039019, 03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29) в сумі 888765 грн. 98 коп.- 3 черга;
- Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві, м.Миколаїв (код ЄДРПОУ 26232541, 54030, м.Миколаїв, вул.Нікольська, 15) в сумі 1909327 грн. 40 коп. - 3 черга;
- ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 75100, АДРЕСА_6) в сумі 948000,00 грн. - 5 черга;
- ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, 73000, АДРЕСА_3) в сумі 3800000,00 грн. - 5 черга.
2. Визначити, що вимоги кредиторів в частині оплати судових витрат, а саме ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, м.Херсон в сумі 125,00 грн., ПАТ "Укрсоцбанк", м.Київ в сумі 125,00 грн., Публічного акціонерного товариства в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві, м.Миколаїв в сумі 125,00 грн., ОСОБА_1 в сумі 321,00 грн. та ОСОБА_8, м.Херсон в сумі 125,00 грн. підлягають позачерговому задоволенню за рахунок коштів, отриманих з реалізації майна банкрута.
3. Зобов'язати ліквідатора Циркунову О.О. включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.
4. Зобов'язати ліквідатора відповідно до ч.6 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
5. В задоволенні заяви ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві про визнання недійсним договору дарування від 05.05.2011р., за яким було здійснено відчуження 46/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_11, відмовити.
6. В задоволенні скарги ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві на дії ліквідатора Циркунової О.О. відмовити.
7. Ухвалу направити кредиторам, ліквідатору, відділу банкрутства Головного управління юстиції в Херсонській області.
Суддя М.Б. Сулімовська
Повний текст ухвали
складено та підписано 02.02.2012р.