"23" січня 2012 р.Справа № 18/76/5022-1753/2011
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув матеріали справи:
за позовом: 1) ОСОБА_1, АДРЕСА_1
2) ОСОБА_2, АДРЕСА_2
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський автоцентр "Камаз", вул. Бродівська бічна, 8, м. Тернопіль
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський автоцентр", вул. Бродівська бічна, 8, м. Тернопіль
3) ОСОБА_3, АДРЕСА_3
4) ОСОБА_4, АДРЕСА_4
5) Державного реєстратора Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування державної реєстрації змін до статуту.
За участю представників сторін:
Позивачів: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 19.05.2001 р.; ОСОБА_2, посвідчення водія НОМЕР_2 від 07.02.1996 р.; ОСОБА_5, довіреність від 05.12.2011 р., зареєстрована в реєстрі за №7592.
Відповідача 1: ОСОБА_6 -юрист, довіреність №1 від 03.01.2012 р.
Відповідача 2: ОСОБА_6 -юрист, довіреність №3 від 06.01.2012 р.
Відповідача 3: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_3 від 26.12.1997 р.
Відповідача 4: не прибув.
Відповідача 5: не прибув.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів -товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський автоцентр "Камаз"; товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський автоцентр"; ОСОБА_3; ОСОБА_4; Державного реєстратора Тернопільської районної державної адміністрації про:
1. застосування наслідків недійсності нікчемності рішень загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" про:
- дачу згоди на продаж частки АТ ВФ "КамазАвтоцентр" у статутному фонді ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" в розмірі 41% статутного фонду відповідачеві ТОВ "Тернопільський автоцентр" (протокол загальних зборів від 18.12.2001 р.);
- перерозподіл часток у статутному фонді ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" у зв'язку зі змінами, що відбулись (протокол засідання зборів від 14.05.2002 р.);
- затвердження змін і доповнень до статуту ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз", виклавши його в новій редакції (протокол засідання зборів від 14.05.2002 р.);
2. скасування державної реєстрації змін та доповнень до статуту ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз", у формі викладення статуту товариства в новій редакції, здійснену Тернопільською державною адміністрацією 28.05.2002 р. за №04058284Ю0010488.
Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр КАМАЗ", що оформлені протоколами від 18.12.2001 р. та 14.05.2002 р. р. є правочинами, які спрямовані на незаконне заволодіння майном фізичних осіб та порушують публічний порядок. А правочин, що порушує публічний порядок є нікчемним, визнання якого судом недійсним не вимагається. Укладення нікчемного правочину не породжує ніяких правових наслідків, крім наслідків його недійсності. Відповідно, державна реєстрація змін і доповнень до статуту ТОВ "Тернопільський автоцентр КАМАЗ" здійснена 28 травня 2002 року за № 04058284Ю0010488 на підставі нікчемного рішення загальних зборів учасників товариства підлягає скасуванню, як безпідставна.
Ухвалою суду від 23.12.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 12.01.2012 р. З метою необхідності витребування додаткових доказів для правильного і об'єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а також враховуючи клопотання позивачів про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладався до 23.01.2012 р.
Крім того, ухвалою суду від 12.01.2012 р. судом, станом на 12.01.2012 р., частково задоволено клопотання позивачів про витребування доказів в тій частині, що не суперечить вимогам ст. 38 ГПК України та витребувано у сторін необхідні для повного та об'єктивного розгляду справи докази.
Представник позивачів у судовому засіданні 23.01.2012 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав, зазначених у позовній заяві. Просить суд позов задоволити.
Крім того 23.01.2012 р. позивачі в порядку ст.ст. 22, 38 ГПК України звернулись до суду з клопотанням про витребування у відповідача 1 -ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" відомість внесення учасниками Товариства додаткових внесків до статутного фонду ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" в рахунок майбутніх зобов'язань Товариства по видачі заробітної плати, яка була складена після подачі ВФ "КАМАЗАВТОЦЕНТР" заяви від 29.07.1995 р. про вихід зі складу учасників товариства та уступку своєї долі на користь учасників товариства-фізичних осіб; особові бухгалтерські рахунки, книги форми 70-го рахунку за період внесення додаткових внесків в рахунок майбутніх нарахувань по заробітній платі учасників Товариства -фізичних осіб. Зазначають, що дані докази підтвердять факт передачі позивачами разом з іншими учасниками товариства додаткових внесків у статутний фонд TOB "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ".
Також 23.01.2012 р. позивачами подано обґрунтування позовних вимог та заперечення на відзив відповідача 1 -ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз". Зазначають, що на момент звернення з позовом порушене право позивачів на володіння, користування, розпорядження своїми частками в частині здійснених ними додаткових внесків у статутний фонд ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" станом на 03 липня 1996 року, незаконно переданих у власність ТОВ "Тернопільський автоцентр", яке підлягає судовому захисту на загальних підставах.
Наголошують, що укладенням нікчемного правочину не породжуються правові наслідки крім наслідків його недійсності. За недійсним правочином сторони повертаються у попереднє положення в порядку двостронньої реституції. Таким чином, скасуванням державної реєстрації змін до Статуту, внесених на підставі нікчемного рішення загальних зборів сторони будуть повернуті у попереднє положення, за яким фактично передана у власність відповідача ТОВ "Тернопільський автоцентр" частка у статутному фонді ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" буде належати останньому в особі всіх учасників товариства, пропорційно часткам здійснених учасниками товариства - фізичними особами додаткових внесків.
Вважають відзив на позовну заяву ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" таким, що не заслуговує на позитивну увагу суду, як такий, що не ґрунтується на положеннях діючого законодавства України та фактичних обставинах справи.
Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечують, вважають їх безпідставними та законодавчо необґрунтованими.
Зокрема у поданому відповідачем 1 відзиві на позов зазначається, що до спірних рішень загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз", прийнятих у 2001 році та 2002 році, не поширюються норми ЦК України від 16.01.2003 р., а ЦК України від 18.07.1963 р. не передбачено позасудового порядку визнання угод недійсними, відсутнє в Кодексі і поняття "нікчемний правочин". Зазначає, що спірні рішення прийняті відповідно до вимог чинного на той час законодавства, за безпосередньої участі у загальних зборах Товариства позивачів, а їх законність підтверджена рішенням Тернопільського міського суду від 15.12.2003 р. у справі №2-2568, залишеним в силі апеляційною та касаційною інстанціями, за позовом з яким до суду поряд з іншими учасниками товариства звертались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Даним рішенням в частині визнання незаконними рішень загальних зборів учасників Товариства від 18.12.2001 р. та від 14.05.2002 р., що стосувалися дачі згоди на уступку частки та перерозподілом у зв'язку з цим часток у статутному фонді TOB "Тернопільський автоцентр "Камаз" позивачам у позові відмовлено. Вважає, що звернення до суду із даним позовом про застосування наслідків нікчемного правочину є прихованою спробою позивачів повторного звернення до суду для вирішення спору, який уже розглянутий судами в 2003-у році.
Крім того, відповідач 1 зазначає про пропущення позивачами встановленого ст. 267 ЦК України 3-річного строку позовної давності.
Відповідачі 4, 5, в судові засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином в порядку ст. 64, 87 ГПК України, витребуваного судом відзиву на позов не представили.
Розглянувши клопотання позивачів про витребування додаткових доказів по справі, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки докази, які просять витребувати позивачі мали б підтвердити факт передачі позивачами разом з іншими учасниками товариства додаткових внесків у статутний фонд TOB "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", коли предметом спору позивачами визначено застосування наслідків недійсності нікчемності рішень загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз". Тобто судом у даній справі не досліджуються обставини формування статутного фонду TOB "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", зокрема і внесення його учасниками додаткових внесків у будь-який період діяльності Товариства.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення позивачів та відповідачів, їх представників, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивачів, оцінивши наявні в матеріалах справи та додатково подані учасниками судового процесу докази, які мають значення для об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Пунктом 2 ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом перелічених правових норм слідує, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником акціонером) у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Як вбачається із матеріалів справи 18.12.2001 р. відбулися позачергові збори учасників товариства "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", що оформлені протоколом від 18.12.2001 р., із порядком денним: 1. Підсумки роботи ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" за 9 місяців 2001 року. 2. Про продажу частки долі ВФ "Камазавтоцентр" в статутному фонді ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ". 3. Внесення змін по частках в статутному фонді фізичних осіб ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" в зв'язку з помилкою в розрахунку.
Як видно із змісту Протоколу від 18.12.2001 р. позачергових зборів учасників товариства "Тернопільський автоцентр КАМАЗ", на зборах було прийнято рішення з питань, зокрема питання 2, яким вирішили: задоволити заяву ВФ "Камазавтоцентр" № 65-03/42-213 від 29.11.2001 р. і дати згоду на продажу частки долі в статутному фонді ТОВ. Рішення прийнято простою більшістю голосів. ОСОБА_1 з дорученнями від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 участі в голосуванні не брав.
14.05.2002 р. відбулися позачергові збори учасників товариства "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", що оформлені протоколом від 14.05.2002 р., із порядком денним: 1. Про перерозподіл часток в статутному фонді ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", в зв'язку з змінами, що відбулися. 2 Внесення змін до статуту ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ".
Як видно із змісту Протоколу від 14.05.2002 р. позачергових зборів учасників товариства "Тернопільський автоцентр КАМАЗ", на зборах було прийнято рішення з питань, якими вирішили: затвердити розподіл часток в статутному фонді в редакції запропонованій доповідачем ОСОБА_9; затвердити зміни і доповнення до статуту ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", виклавши його в новій редакції та доручити провести реєстрацію змін до статуту ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" головному бухгалтеру ОСОБА_9 За дане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 голосували проти.
Відповідно до ст. 116 ЦК України, яка кореспондується із ст. 88 ГК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Згідно із ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративне право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на участь в управлінні товариством полягає в його можливості безпосередньо або опосередковано управляти товариством. При цьому безпосереднє управління передбачає участь особи в роботі органів управління товариством, опосередковане -здійснюється обраними учасниками особами чи сформованими органами.
Отже, аналіз пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, ст. 167 ГК України, правових позицій, які викладені ВГСУ у п.1.3 Рекомендацій від 28.12.2007 р. № 04-5/14 дає суду підстави для висновку, що стороною корпоративного спору може бути учасник, який вибув з товариства лише у спорах про визнання недійсними рішень про виключення учасника з товариства та спорах, пов'язаних із визначенням та стягненням вартості частки майна товариства, належної до сплати учаснику, який вийшов.
З наведеним кореспондуються і положення п. 5.6 Рекомендацій, у якому зазначено що учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів господарських товариств з підстав недотримання вимог закону є учасник або акціонер, права яких на участь у загальних зборах було порушено та господарське товариство.
При цьому суд враховує, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", які оформлені протоколом від 20.06.2002 р., про виключення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства визнані недійсними в судовому порядку постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р. у справі №2-972/04.
Однак, з моменту набрання постановою Львівського апеляційного господарського суду законної сили, і до часу розгляду даної справи судом, відповідні зміни до установчих документів ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" з даного приводу не внесено.
Наведене твердження ґрунтується на правовому аналізі чинного на час вирішення спору статуту відповідача - 1, зареєстрованого в ЄДР України 16.03.2011 р. за №1 651 105 0016 000575 (довідка з ЄДР України станом на 10.01.2012 р.) та досліджених судом всіх змін, які до нього вносились у спірний період, витягом з ЄДР України, виданим станом на 20.01.2012 р.
В той же час, законодавство яке регламентує спірні правовідносини (ст. 82 ГК України, ст. 4, ст. 51 Закону України "Про господарські товариства") визначає, що склад учасників господарського товариства та відомості про розмір їхніх часток визначається саме за даними установчих документів. Таким чином, статут є основним доказом участі учасника в господарському товаристві.
В свою чергу, механізм відновлення правового становища позивачів, яке існувало до прийняття загальними зборами рішення про їх виключення, врегульовано статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".
Тобто, належним способом захисту прав особи на поновлення її в складі учасників є виконання судового рішення в іншій справі, адже саме по собі судове рішення не змінює статус учасників товариства.
При цьому слід зазначити, що з приводу зазначеного аналогічні за змістом правові позиції неодноразово висловлювались судом касаційної інстанції, копії наявні в матеріалах справи.
ОСОБА_8 того, у п.16 Постанови від 24.10.2008 р. № 13 Пленум ВСУ прямо вказав на те, що суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону "Про господарські товариства"). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.
З наведеного в сукупності суд констатує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не довели, що на час звернення із даним позовом до суду вони являються учасниками господарського товариства.
Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога позивачів про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, з посиланням на норми глави 16 ЦК України. Втім суд критично оцінює твердження позивача, що рішення загальних зборів учасників (засновників) товариства є правочином та може обґрунтовуватись положеннями ст. 215 ЦК України, яка передбачає недійсність правочину та ст. 216 ЦК України, яка передбачає правові наслідки недійсності правочину, оскільки рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства не є правочинами в розумінні ст.ст. 202-212 ЦК України, а актами, які зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13).
Не є правочином і протокол, яким оформлено рішення загальних зборів учасників, у розумінні цивільного кодексу. Як не є правочином і будь який документ який встановлює окремі правила поведінки (норми) направлені на встановлення юридичних фактів. Це локальний нормативний акт, який є обов'язковим для товариства. Протокол закріплює певні правила вищого органу товариства для самого товариства.
ОСОБА_8 того, в узагальненнях Верховного суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р., вказано, що "...відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек)."
Навпаки, закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.
Так, позивачами не представлено, а судом не здобуто жодних доказів недійсності рішень загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз", оформлених протоколом загальних зборів від 18.12.2001 р. та протоколом засідання зборів від 14.05.2002 р., в тому числі визнання їх недійсними в судовому порядку.
Натомість судом встановлено, що рішенням Тернопільського міського суду Тернопільської області у справі №2-2568 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12 до ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз", ТОВ "Тернопільський автоцентр", третя особа -Тернопільська районна державна адміністрація, про визнання незаконними рішень загальних зборів учасників Товариства про продаж частки в статутному фонді та проведення змін в розподілі часток фізичних осіб, виключення з числа учасників Товариства та скасування державної реєстрації змін та доповнень до його установчих документів, в позові відмовлено.
Дане рішення неодноразово переглядалось судами різних інстанцій, втім в частині дослідження правомірності проведення загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз", оформлених протоколом загальних зборів від 18.12.2001 р. та протоколом засідання зборів від 14.05.2002 р. змін не зазнало та є чинним.
Тобто станом на день розгляду даної справи рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз", оформлених протоколом загальних зборів від 18.12.2001 р. та протоколом засідання зборів від 14.05.2002 р. є чинними, доказів протилежного сторонами не надано та судом самостійно не здобуто.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що згідно п.10 Постанови від 24 жовтня 2008 року № 13 Пленуму ВСУ судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства, господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Між тим, суд звертає увагу позивача на те, що частина 2 статті 20 ГК України встановлює, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту, втім як вбачається із матеріалів справи позивачем не пред'явлено вимоги про визнання недійсним акту, та не заявлено підстав для визнання такого недійсним.
Беручи до уваги вищезазначене, та враховуючи, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства не є правочинами, до яких застосовуються правові наслідки недійсності правочину, судом встановлено, що позивачами не вірно обраний спосіб захисту, оскільки такий не випливає із положень законодавства, що регулює корпоративні відносини, а самі позивачі не довели суду суб'єктивного матеріального права/інтересу, на захист якого подано позов, наявність факту їх порушення або оспорювання відповідачами, за таких обставин позовна вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволенню не підлягає.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний закон зобов'язує викладати та формулювати кожну позовну вимогу таким чином, аби вона точно відповідала способу захисту цивільних прав, встановленому законодавством, була юридично конкретною, визначеною та реально могла бути виконаною, що в даному випадку позивачами враховано не було.
Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ, внесених, як зазначає позивач, на підставі нікчемного рішення загальних зборів сторони будуть повернуті у попереднє положення, за яким фактично передана у власність відповідача ТОВ "Тернопільський автоцентр" частка у статутному фонді ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" буде належати останньому в особі всіх учасників товариства, пропорційно часткам здійснених учасниками товариства - фізичними особами додаткових внесків, тобто на думку позивачів сторони повертаються у попереднє положення в порядку двостронньої реституції, суд зазначає наступне.
В силу статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003 р. №755-IV (надалі Закон №755-IV) державною реєстрацією являється засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 ст. 31 Закону №755-IV передбачено, що у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. В свою чергу, державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.
Таким чином, державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи скасовується за наявності судового рішення державним реєстратором в порядку, визначеному цим законом, і додаткове скасування державної реєстрації Статуту судом не передбачено ні як спосіб захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України), ні спеціальним законом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 145, ч. 2 ст. 159 ЦК України, а також ч.ч. 5, 6 ст. 41, ст.ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", ст. 31 Закону України №755-IV скасування державної реєстрації змін до Статуту є наслідком визнаної судом недійсності рішення загальних зборів учасників товариства про внесення змін до Статуту і виконання такого рішення має здійснюватись у порядку, визначеному ст. 31 Закону №755-IV, а звернення з позовом про скасування державної реєстрації змін до статуту чинним законодавством не передбачено оскільки існує встановлений законом порядок скасування такої реєстрації. Слід зазначити що аналогічна правова позиція міститься і у постанові ВГСУ від 14.01.2009 р. у справі №14/621-07, від 16.03.2011 р. №18/114-2193, від 01.12.2010 р. №9/242-07.
З наведених вище підстав суд відмовляє позивачам у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації змін та доповнень до статуту ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз", у формі викладення статуту товариства в новій редакції, здійснену Тернопільською державною адміністрацією 28.05.2002 р. за №04058284Ю0010488.
Крім того, позивачі зазначають, що порушенням їх корпоративних прав є і те, що вони були позбавлені права ознайомитись з договором купівлі-продажу 41% статутного фонду товариства, укладеним між ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" та ТОВ "Тернопільський автоцентр", оскільки керівником ТОВ "Тернопільський автоцентр "Камаз" інформація про діяльність товариства на їхні вимоги їм не надавалась. Втім, позивачами не подано жодних доказів на підтвердження звернення до товариства за отриманням інформації в установленому порядку та, відповідно, відповіді товариства на таке звернення.
За таких обставин, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 32-34, 43, 49, 83-85 ГПК України, господарський суд
1. В задоволенні позову відмовити.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 26.01.2012 р. через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9659
Суддя Н.В. Охотницька