18 січня 2012 року справа № 5020-1934/2011
За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону
(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27)
в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України
(01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10)
Військової частини 4110 Внутрішніх військ
Міністерства внутрішніх справ України
(99004, м. Севастополь, вул. 2-га Бастіонна, 14-а)
до Приватного підприємства "Миласса"
(99040, м. Севастополь, вул. Коломійця, 2)
про стягнення заборгованості у розмірі 5702,65 грн.,
суддя Шевчук Н.Г.,
представники сторін:
прокурор (Військовий прокурор Севастопольського гарнізону) -Година Д.А., посвідчення № 363 від 08.12.2010;
позивач (Міністерство внутрішніх справ України) -не з'явився;
позивач (Військова частина 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України) -ОСОБА_1., представник, довіреність № 29 від 11.01.2012;
відповідач (Приватне підприємство "Миласса") -не з'явився.
Суть спору:
Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з позовом до Приватного підприємства "Миласса" про стягнення заборгованості у розмірі 5702,65 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 4984,00 грн., пеня у розмірі 718,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг у рослинництві № 13 від 29.04.2011 щодо повного та своєчасного розрахунку по оплаті за надані послуги.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав відзив на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив:
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом.
Між військовою частиною 4110 (далі -Позивач) та приватним підприємством „Миласса” (далі -Відповідач) 29.04.2011 укладено договір №13 про надання послуг у рослинництві (далі -Договір) (арк. с. 7-8).
Згідно із пунктом 1 вказаного договору Виконавець (позивач) зобов'язується надати послуги у рослинництві силами виконавця на відповідний території замовника за адресою: АР Крим, місто Севастополь, Качинське шосе, база відпочинку „Зоряний берег”.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість доручених замовника послуг, визначених в пункті 1.1 договору, встановлюється з розрахунку 7 грн. за 1 чол./год., у тому числі ПДВ 1,17 грн. Сума вартості наданих послуг за один день Договору складає 2800 грн., в т.ч. ДПВ 466,67 грн.
Відповідно до пункту 3.4 Договору розрахунок між сторонами проводиться на підставі табелю обліку робочого часу та акту, підписаного уповноваженими представниками обох сторін Договору.
Позивачем (військовою частиною 4110) відповідачу з травня по серпень 2011 року згідно з актами виконаних робіт були надані послуги на загальну суму 25088 грн (арк. с. 13, 16, 19).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору у нього утворилась заборгованість у розмірі 4984,00 грн, що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків від 27.10.2011, який підписаний сторонами (арк. с. 11).
Докази сплати заборгованості у зазначеній сумі відсутні.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 4984,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У разі порушення зобов'язання відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Нормою частини шостої статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розмір штрафних санкцій щодо грошових зобов'язань визначений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, який є спеціальним законом, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Нормами статей 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 06.06.2011 по 25.10.2011 у сумі 4984,00 грн. позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 718,65 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вважає ці вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог заявлених в інтересах Міністерства внутрішніх справ України, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади. У позовній заяві прокурор не обґрунтував які інтереси Міністерства внутрішніх справ України порушені відповідачем, з метою захисту яких подано позов, в чому полягає таке порушення. Докази порушення інтересів Міністерства внутрішніх справ України відсутні.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, військова частина 4110 є самостійною юридичною особою, що підтверджується довідкою № 8819 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (арк. с 38), і саме військова частина 4110, а не Міністерства внутрішніх справ України, є стороною по договору, на користь якої відповідач повинен сплати заборгованість по договору.
Міністерство внутрішніх справ України не є учасником спірних правовідносин.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 1411,50 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Миласса” (вулиця Ген. Коломійця, 2, місто Севастополь, 99040, ЄДРПОУ 32520556, р/р 260010131764 в АТ “Сбербанк Росії” м.Севастополь, МФО 320627 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь військової частини 4110 (вулиця 2-га Бастіонна, 14а, місто Севастополь, 99004, ЄДРПОУ 14323646, відомості щодо рахунків у банку відсутні) 4984 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.), пеню у розмірі 718,65 грн. (сімсот вісімнадцять грн. 65 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Приватного підприємства „Миласса” (вулиця Ген. Коломійця, 2, місто Севастополь, 99040, ЄДРПОУ 32520556, р/р 260010131764 в АТ “Сбербанк Росії” м.Севастополь, МФО 320627 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в доход державного бюджету (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) судовий збір у розмірі 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині позовних вимог заявлених в інтересах Міністерства внутрішніх справ України відмовити.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення підписано23.01.2012.