01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
20.06.06 Справа № 219/12-06
Суддя господарського суду Київської області Писана Т.О., розглянувши матеріали справи
за позовом
державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», м. Бориспіль
до
закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора, Бориспільський район
про
стягнення 2682457,60грн.
За участю представників сторін:
від позивача
Андрощук С.В. довіреність б/н від 01.11.2005р.
від відповідача
Бондар А.В. довіреність №2005-86/12/29 від 29.12.2005р.
Гончаров Є.В. довіреність №6-2006р від 04.01.2006р.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області порушене провадження у справі за позовом Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»до Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»про стягнення 2682457,60 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача 2 581 372,45 грн. заборгованості за надані послуги з аеропортового обслуговування протягом січня -лютого 2006р. згідно умов укладеного між сторонами договору у формі Додатку В1.4/02-23.9-3 від 10.03.2005р. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, 87 300,81 грн. пені та 13 784,34 грн. три проценти річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за вказаним договором.
Позовні вимоги Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»обґрунтовує тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між ними договору, здійснює часткову оплату отриманих рахунків, а саме послуг з аеропортового обслуговування. У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до умов договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги, зазначені у п. 1.1. параграфу 1 договору, а відповідач зобов'язався оплатити позивачу надані послуги.
Відповідно до п. 5.1. параграфу 5 договору оплата здійснюється відповідачем в такому порядку: 70 відсотків суми рахунку сплачується протягом 7 робочих днів з дати отримання рахунку, 30 відсотків суми рахунку протягом 17 робочих з дати його отримання, тобто відповідач був зобов'язаний здійснювати повну оплату отриманого рахунку протягом 17 робочих днів з дати отримання рахунку.
Позивач зазначив, що відповідач всупереч умовам договору здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги за обслуговування авіарейсів (аеропортове обслуговування) відповідача протягом січня -лютого 2006р., внаслідок чого заборгував позивачу 2 581 372,45 грн.
Представник позивача надав пояснення, що такий стан розрахунків обумовлений тим, що застосовує наказ № 47 від 13.09.2004р. Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба), яким передбачено порядок надання знижок зі зборів за аеропортове обслуговування. Позивач вважає цей наказ нечинним з огляду на відсутність його погодження в Міністерстві економіки України та державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Позивач зазначає, що на підставі наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р. мали б видаватись щомісячні накази Державіаслужби, якими б встановлювались конкретні розміри знижок авіакомпаніям.
Такий наказ був виданий лише за березень 2005р. (№ 262 від 18.04.2005 р.), яким встановлювалась знижка відповідачу до зборів з аеропортового обслуговування в розмірі 30 відсотків. Але позивач вважає, що цей щомісячний наказ також є нечинним, оскільки виданий на підставі нечинного наказу № 47 від 13.09.2004р.
Позивач також вважає, що дія наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р. тривала до кінця 2005р.; цей наказ суперечить міжнародному договору та суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 2080 від 12.11.1999р., якою встановлено заборону із вставлення пільг по сплаті аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль»до погашення залучених під гарантії Кабінету Міністрів України коштів для фінансування проекту реконструкції льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль».
Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»надало відзив на позовну заяв, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що розрахунки з позивачем за надані послуги відповідач здійснював з урахуванням приписів наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р., яким передбачено порядок надання знижок зі зборів за аеропортове обслуговування. Крім того відповідач зазначив, що наказ № 47 від 13.09.2004р. виданий в межах компетенції цього державного органу з огляду на повноваження Державіаслужби та передбачених норм Положення про Державіаслужбу, затвердженого Указом Президента України від 16 серпня 2004 року № 912/2004. На підставі наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р. мали видаватись щомісячні накази про розмір знижок до аеропортових зборів конкретним авіаперевізникам. На думку відповідача наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р. є чинним і не підлягає погодженню з Міністерством економіки України та державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки він не має міжвідомчого характеру та поширюється на визначене коло осіб, які є у підпорядкуванні Державіаслужби. Встановлення знижок до зборів за аеропортове обслуговування не суперечить нормам міжнародного договору України та постанові Кабінету Міністрів України № 2080 від 12.11.1999р., оскільки заборона щодо застосування пільг по цим зборам діяла до часу завершення реконструкції льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», а надані знижки є не пільгою, а компенсацією втрат відповідача від виконання збиткових внутрішніх авіаційних рейсів по Україні. Відповідач посилається на те, що він забезпечує такий обсяг перевезень, який зумовлює отримання знижок у розмірі 30 відсотків до зборів за аеропортове обслуговування. Суми недоплати відповідача дорівнюють розмірам знижок, які мають бути надані відповідачу. За таких обставин, на думку відповідача, відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконано грошові зобов'язання по сплаті наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.
У 1998р. Міжнародною організацією перевізників ІАТА з метою впорядкування та правовідносин з надання аеропортових послуг та спрощення процедури укладання відповідних договорів, було розроблено Стандартну Угоду ІАТА з наземного обслуговування, що являє собою типову угоду, яка визначає загальні поняття та основні напрями співробітництва між авіакомпаніями та аеропортами та має рекомендаційний характер. Складовою частиною зазначеної Стандартної Угоди є додаток «А», який містить перелік усіх можливих видів послуг з наземного обслуговування повітряних суден.
Безпосередні правовідносини з аеропоротвого обслуговування між аеропортом та авіакомпанією встановлюються шляхом укладання сторонами відповідного договору у формі додатку «В»до Стандартної Угоди ІАТА з наземного обслуговування та роблять застереження про те, в якому обсязі вони визнають та виконують умови, визначені Стандартною Угодою ІАТА та додатку «А» до неї. В додатку «В»сторони мають право розширити, змінити або відмінити те чи інше положення Стандартної Угоди ІАТА та додатку «А». При укладанні договору сторони підписують лише додаток «В», після чого набирає чинності Стандартна Угода ІАТА та додаток «А»в обсязі, який визначений сторонами.
Судом встановлено, що 10.03.2005р. між Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанією «Аеросвіт»укладено договір про надання аеропортом послуг авіакомпанії з наземного обслуговування у формі Додатку В1.4/02-23.9-3 до Стандартної Угода ІАТА про наземне обслуговування (далі -Договір).
В преамбулі Додатку «В»позивач та відповідач домовились про те, що до них застосовується спрощений порядок, а саме: умови Стандартної Угода ІАТА про наземне обслуговування та додатку «А»застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені в цьому документі, тобто додатку В.
За Додатком «В»позивач та відповідач домовились про те, що позивач надає відповідно до переліку, визначеному в п. 1.1. Додатку «В»послуги, а відповідач згідно з п. 6.1. ст. 6 Стандартної Угоди ІАТА та параграфу 1 додатку «В»зобов'язується сплачувати рахунки відповідно до кількості наданих послуг.
За умовами договору від 10.03.2005р. позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з наземного обслуговування, зазначені в п. 1.1. параграфу 1 договору (Додатку «В»), а відповідач зобов'язався оплатити послуги, у тому числі аеропортові збори.
Відповідно до п. 5.1. параграфу 5 Договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату наземного обслуговування, аеропортових зборів, додаткових послуг, метеорологічного забезпечення зльоту та посадки без консультації за маршрутом польоту та оформленням документації, за надання місць для базування повітряних суден, технічне обслуговування повітряних суден, виконання додаткових обслуговувань та усунення дефектів за місяць двома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків, які передаються позивачем відповідачу. Датою отримання рахунків є фактична дата їх отримання, засвідчена підписом представника перевізника (відповідача).
Разом з рахунком відповідач отримує складений Обслуговуючою компанією (позивачем) акт приймання-здачі виконаних послуг. Підписаний акт відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію Обслуговуючої компанії (позивача) протягом 30 робочих днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. Якщо протягом 30-ти робочих днів акт не буде повернено до Обслуговуючої компанії (відповідача), він вважається підписаним сторонами.
Відповідно до п. 5.2. Договору оплата за надані позивачем послуги здійснюється наступним чином: 70 відсотків рахунку сплачується протягом 7 робочих днів з дати отримання рахунку, а 30 відсотків суми рахунку сплачується протягом 17 робочих днів з дати його отримання. Оплата здійснюється на рахунок Обслуговуючої компанії (позивача), який вказаний в Договорі.
Відповідно до п. 5.3 параграфу 5 Договору, рахунки виставляються на основі складених на кожний рейс «Карт обслуговування авіарейсів в аеропорту «Бориспіль», «Довідок про виконані роботи по технічному обслуговуванню повітряних суден до «Карт нарядів на технічне обслуговування»та «Карт обліку послуг з наземного обслуговування ПС», підписаних уповноваженими представниками позивача та відповідача. Рахунки за роботи з технічного обслуговування виславляються окремо від рахунків за надані послуги з калькуляцією, в якій має бути зазначено дату, номер рейсу, вид робіт. У випадку розходження в облікових даних сторін договору, оплата мала проводитись без порушення встановлених строків, а необхідні уточнення мали проводитись при виставленні рахунків на наступний місяць.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за надані у січні-лютому 2006р. послуги були виставлені відповідачеві рахунки-фактури № 71/1 від 18.01.2006р. на суму 3 386 580,98 грн.; № 71/558 від 02.02.2006р. на суму 3 015 840,07 грн.; № 71/65 від 21.02.2006р. на суму 2 735 798,56 грн.; № 71/74 від 10.03.2006р. на суму 2 484 959,36 грн. (з урахуванням коригуючого рахунку № 71/100 від 10.03.2006р. на суму 9 422,61 грн. за послуги з наземного обслуговування за лютий 2006р.). Загальна сума виставлених рахунків за надані послуги у січні-лютому 2006р. становить 11 632 601,58 грн.
Зазначені рахунки -фактури оплачені відповідачем частково, що підтверджено виписками з банківського рахунку позивача, а саме на загальну суму 9 051 229,13 грн. (за вирахуванням сплаченої суми 83 715,00 грн., яка віднесена коригуючим рахунком позивача № 71/44 від 09.02.2006р. за послуги з метеозабезпечення в лютому 2006р.).
Сума несплачених рахунків за надані послуги у січні-лютому 2006р. становить 2 581 372,45 грн.
У судовому засіданні судом встановлено, що протягом дії договору від 10.03.2005р. за період січень-лютий 2006р. відповідач оплачував послуги з наземного обслуговування з застосуванням знижки у розмірі 30 відсотків.
Як вбачається із матеріалів справи наказом Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р. «Про затвердження знижок до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України при виконанні авіакомпаніями внутрішніх та міжнародних рейсів на літній та зимовий періоди ІАТА 2004та 2005р.р.»було встановлено порядок надання авіаційним перевізникам знижок до аеропортових зборів при виконанні міжнародних повітряних перевезень в аеропортах України, у тому числі у Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль»в розмірі від 10 до 30 відсотків від встановленого тарифу в залежності від кількості пасажирів, перевезених такими перевізниками за внутрішніми українськими повітряними рейсами (п. 1 наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р.).
Судом встановлено, що відповідачем протягом періоду з 01 січня по 28 лютого 2006 р. було виконано наступну кількість рейсів по перевезенню пасажирів: у січні виконано 194 рейсів і перевезено 12 452 пасажирів; у лютому виконано 191 рейс і перевезено 12 117 пасажирів.
Таким чином, відповідно до п. 2 наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р. за кількістю рейсів, виконаних рейсів протягом січня -лютого 2006р. для відповідача повинна застосовуватись знижка у розмірі 30 відсотків від встановленого тарифу.
Як вбачається із назви наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004р., знижки затверджуються до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортові обслуговування в аеропортах України при виконанні авіакомпаніями міжнародних рейсів на літній та зимовий періоди ІАТА 2004-2005рр.
Відповідно до абз. 12 п. 1.5. Правил виконання чартерних рейсів, затверджених Міністерством транспорту України наказом № 297 від 18.05.2001р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.05.2001р. №461/5652 сезон IATA - літній сезон IATA - в період з останньої неділі березня по останню суботу вересня (включно); зимовий сезон IATA - в період з останньої неділі вересня по останню суботу березня (включно).
Таким чином, зимовий період IATA 2005року тривав з останньої неділі вересня, тобто з 25.09.2005р., по останню суботу березня (включно), тобто по 25.03.2006р. включно.
Отже, наказ Державіаслужби №47 від 13.09.2004р. діяв до 25.03.2006р. включно.
Позивач заперечує проти застосування наказу Державіаслужби №47 від 13.09.2004р. до спірних правовідносин і вважає за необхідне застосовувати наказ Міністерства транспорту України від 29.12.1997р. «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль». Позивач виставляв рахунки-фактури за надані у січні -лютому 2006р. послуги виходячи з тарифів, встановлених саме цим наказом.
Однак суд не погоджується з даним висновком позивача, оскільки відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2006р. у справі № 201/10-05 між тими ж сторонами встановлено, що протягом 2004р. відповідач правомірно здійснював розрахунки із аерпопортових зборів за надані позивачем послуги з урахуванням знижки.
Не можуть бути прийняті до уваги твердження, що наказ №7 не набув чинності та по суті є проектом нормативно-правового акту, оскільки він не погоджений з Міністерством економіки України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановленні і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до п. 2 постанови КМУ №1548 від 25.12.1996р. «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», до повноважень Мінтрансу України (Державіаслужби) належить встановлення за погодженням з Міністерством економіки України аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у аеропортах України (посадка, зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Статтею 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни та тарифи. Стаття 7 цього ж Закону зазначає, що вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послу, за винятком тих, регулювання яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів).
Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту «Бориспіль»№ 459 від 29.12.1997 р., що зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998 р. за № 127/2567 були встановлені аеропортові збори за аеропортове обслуговування повітряних суден, пов'язане із забезпеченням: посадки-зльоту, обслуговування пасажирів у терміналах, наднормативної стоянки пасажирського повітряного судна, авіаційної безпеки пасажирських рейсів.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.
Наказом Державіаслужби від 13.09.2004 р. №47 встановлено порядок надання повітряним перевізникам знижок зі зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України під час виконання міжнародних повітряних рейсів і залежності від кількості виконаних авіакомпанією внутрішніх рейсів.
При цьому розміри ставок зборів за аеропортове обслуговування повітряних рейсів залишись без змін, оскільки наказ Державіаслужби від 13.09.2004 р. № 47 передбачає обчислення знижок до зборів за аеропортове обслуговування у відсотках до розмірів аеропортових зборів, встановлених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту «Бориспіль»№ 459 від 29.12.1997р.
Наказ Державіаслужби від 13.09.2004 р. №47 не містить зобов'язання для авіаперевізників виконувати внутрішні повітряні рейси, а тому право на застосування знижок мають лише ті авіаперевізники, які виконують певну кількість внутрішніх повітряних рейсів.
На час видання наказу №47 від 13.09.2004 р. Державіаслужба діяла на підставі Положення про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, затвердженого Указом Президента України Указом Президента України від 16 серпня 2004 року №912/2004.
Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Державіаслужба є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.
Відповідно до пункту 4 Положення Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань виконує наступні функції:
- здійснює централізоване державне управління цивільною авіацією; реалізує у межах своїх повноважень єдину економічну, тарифну, фінансову, кадрову, науково-технічну, страхову, інвестиційну, соціальну політику в галузі цивільної авіації та розробляє на основі результатів аналізу діяльності цивільної авіації пропозиції щодо її вдосконалення;
- здійснює контроль за ефективним використанням повітряного простору України, регламентує організацію обслуговування повітряного руху, а також забезпечує раціональний та ефективний розподіл повітряного простору України в інтересах національної економіки та оборони;
- здійснює в межах своїх повноважень правове регулювання організації та діяльності цивільної авіації;
- встановлює аеропортові, аеронавігаційні та інші збори тощо.
Отже, Державіаслужба як є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України, наділена повноваженнями щодо регулювання питань з реалізації єдиної економічної, тарифної, фінансової, інвестиційної політики в галузі цивільної авіації, регламентує організацію обслуговування повітряного руху, встановлює аеропортові, аеронавігаційні та інші збори тощо, а тому Державіаслужба має право встановлювати знижки до аеропортових зборів, не змінюючи при цьому самі тарифи за аеропортове обслуговування.
Оцінюючи зміст наказу №47 від 13.09.2004 р., суд дійшов висновку про відсутність необхідності державної реєстрації в Міністерстві юстиції України зазначеного наказу.
Державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється у порядку та на умовах, встановлених Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 1992 р. №731. (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами КМУ №420 від 15.06.94, №1640 від 16.10.98, №629 від 16.05.2002).
Відповідно до п. 3 вказаного Положення на державну реєстрацію подаються акти, що містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Не для друку", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Відповідно до п. 4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Проте, наказом Державіаслужби №47 від 13.09.2004р. не містить правові норми (правила поведінки), які мають імперативний характер, що розраховані на невизначене коло осіб. В цьому наказі на авіаперевізників не покладається обов'язок виконувати внутрішні пасажирські перевезення, а передбачає умови за яких авіаперевізники отримують знижки по оплаті аеропортових зборів. Зазначений наказ є обов'язковим лише для Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»та ДП ОПР «Украерорух», які входили до сфери управління Державіаслужби.
Розпорядженням КМУ від 24.12.2004р. №967-р ДМА «Бориспіль»переданий до сфери управління Державіаслужби. Тому зазначені накази не мають міжвідомчого характеру.
Наказ Державіаслужби №47 від 13.09.2004р. не суперечить постанові КМУ від 12.11.1999р. №2080.
Зазначена постанова не передбачає, що заборона надання знижок з аеропортового обслуговування поширюється на весь час до виконання кредитних зобов'язань ДМА «Бориспіль» за кредитною угодою.
Постанова КМУ № 2080 від 12.11.1999 р. прийнята «з метою завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту Бориспіль», про що зазначено у її преамбулі. З аналізу тексту цієї постанови вбачається, що, її положення стосувались виключно питань завершення проекту реконструкції льотної зони № 1 та, відповідно, виконання державних зобов'язань та вимог додаткового забезпечення, передбачених кредитними угодами, за якими здійснювалось фінансування проекту реконструкції льотної зони N 1 Державного міжнародного аеропорту Бориспіль.
Завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 ДМА «Бориспіль» відбулося в травні 2001р. підписанням акту державної комісії про приймання льотної зони №1 в експлуатацію. На підставі цього акту та за результатами проведених сертифікаційних перевірок, Укравіатрансом та Міждержавним авіаційним комітетом в 2001 році були видані сертифікати, які дозволили експлуатацію льотної зони №1.
Крім того за своїм змістом наказ Державіаслужби №47 від 13.09.2004 р. не встановлює пільгу з оплати аеропортового збору, а визначає компенсацію втрат авіаперевізників, які виконують внутрішні пасажирські перевезення.
Також суд зазначає, що наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. не порушує вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944р., яка набула чинності для України з 09.09.1992р.
Відповідно до ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію будь-які збори, що можуть стягуватись або дозволені для стягування Договірною державою (Україною) за користування аеропортами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують, щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.
Наказ Державіаслужби №47 від 13.09.2004 р. не передбачає, що його дія поширюється виключно на українських авіаперевізників або українських повітряних суден. Надання знижок за вказаним наказом обумовлено кількістю виконаних внутрішніх повітряних перевезень. Ніяких інших умов або обмежень наказ не передбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на таких які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання, як встановлено ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із змісту умов договору (параграф 5), саме на позивача покладався обов'язок розрахунку вартості наданих послуг шляхом виставлення рахунку до сплати на основі складених по кожному рейсу «Карт на обслуговування авіарейсів в аеропорту «Бориспіль». Як вбачається із матеріалів справи, відповідач своєчасно і у повному обсязі оплачував виставлені позивачем рахунки-фактури.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належним чином наявність заборгованості відповідача по Додатку В1.4/02-23.9-3 від 10.03.2005р. за послуги, надані у січні-лютому 2006р.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не може вважатись боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання згідно ст. 621 ЦК України і тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних є безпідставними.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 4-4, 4-6, 33, 44, 49, 82-89 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Відмовити повністю у задоволенні позову Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль»(код 20572069) про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(код 20048090) суми за надані послуги протягом січня-лютого 2006р. в розмірі 2 581 372,45 грн. основного боргу, 87 300,81 грн. пені та 13 784,34 грн. трьох процентів річних за договором у формі Додатку В1.4/02-23.9-3 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від 10.03.2005р.
Суддя Писана Т.О.