83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.09.08 р. Справа № 17/128
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Артемівський машинобудівний завод “ВІСТЕК» м. Артемівськ
до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк
про стягнення вартості вагової недостачі металопрокату у сумі 5'993,09 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Міщенко К.А. - довіреність
від відповідача - Манерова Ю.В. - довіреність
Закрите акціонерне товариство “Артемівський машинобудівний завод “ВІСТЕК» м. Артемівськ звернулось з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця» про стягнення вартості вагової недостачі металопрокату у сумі 5'993,09 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач на те, що після прибуття вагонів на станцію призначення перевіркою маси вантажу була встановлена нестача, яка підтверджена комерційним актом, та виникла у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу під час перевезення.
Відповідач через канцелярію суду надіслав заяву, у якій просить відмовити у позові посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:
28.02.2008р. вантажовідправником - Відкритим акціонерним товариством “Арселор Міттал Кривий Ріг» за залізничною накладною № 47887644 на адресу Закритого акціонерного товариства “Артемівський машинобудівний завод “ВІСТЕК» м. Артемівськ у вагоні №66183914 був надісланий вантаж - прокат чорних металів не пойменований в алфавіті, який прибув на станцію призначення 04.03.2008 р.
На станції призначення - Артемівськ Донецької залізниці вантаж з вагону був виданий залізницею з перевіркою маси вантажу у вагоні відповідно до ст..52 Статуту.
За результатами перевірки була встановлена недостача вантажу проти даних, зазначених у залізничній накладній № 47887644 у кількості 1750 кг.
Факт недостачі підтверджений комерційним актом № БМ 728023/4/1 від 29.02.2008р., підписаним представниками залізничної станції та позивача, з якого вбачається, що у вагоні № 66183914 вантаж завантажений навалом, фактично в пачках, по документам числиться п'ятнадцять пачок, на верхній маркірованій пачці по діагоналі розрізані чотири проволочені уявки та дві стрілочні ув'язки; доступ до вантажу був усунутий на станції Верхівцеві Придніпровської залізниці шляхом накладення трьох дротових ув'язок з дроту діаметром 6мм у дві нитки, додатково на пошкоджену пачку нанесено маркірування по середині - смуга сірої фарби.
Згідно комерційного акту вага нетто вантажу 65790кг брутто 88050кг, тара з документа 22260кг нестача вантажу складає 1'750кг проти даних залізничної накладної.
Господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення вартості вагової недостачі металопрокату підлягають задоволенню у сумі 5'993,09 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.
Згідно ч.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом.
Виявлені на станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу. Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Юридичний аналіз наведеного правового положення свідчить про те, що у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 5'993,09 грн. із розрахунку: 1,412 т (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 0,5%) х 3'537,00 грн. (вартість 1т.) + ПДВ)).
Заперечення відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та наданих доказах, у зв'язку з чим судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України “Про транспорт» відповідальність підприємств транспорту за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення пасажирів, багажу, а також відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне подання транспорту визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України. На підставі ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт» порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Згідно ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін. Зазначений шестимісячний термін, згідно п. “а» ч.2 ст.134 Статуту залізниць України, обчислюється з дня видачі вантажу.
З накладної №47887644 вбачається, що вантаж був виданий 04.03.2008р., тобто 05.03.2008р. - є датою початку перебігу строку позовної давності.
У зв'язку з нестачею вантажу, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за №1166/5 від 31.03.2008р. з проханням відшкодувати суму у розмірі 7'525грн. за частково втрачений вантаж та перерахувати її на реквізити позивача - Закритого акціонерного товариства “Артемівський машинобудівний завод “ВІСТЕК» м. Артемівськ.
Повідомленням за №25, відправленим на адресу позивача у квітні 2008р., відповідач визнав суму нестачі у розмірі 5'993,09грн. по заявленій претензії №1166/15.
За статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Визнання відповідачем претензії, у цьому випадку є вчинення дії, що свідчить про визнання ним свого боргу у сумі 5'993,09грн.
А це передбачає переривання позовної давності, яка почалася з 05.03.2008р. та початком нового строку позовної давності з дати визнання боргу.
Цією датою, у даному випадку місяцем, є квітень 2008р., відповідно до поштового конверту, в якому повідомлення №25 було направлено позивачу, датою відправлення згідно штампу є 23.04.08р., суд вважає, що саме наступний за цим днем - 24.04.08р. треба вважати початком нового строку перебігу позовної давності, який закінчиться 24.10.08р.
Позовна заява була направлена до господарського суду 11.09.08р., відповідно до поштового конверту, який знаходиться у матеріалах справи, тобто в межах встановленого строку.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, ч. 2. ст. 924 ЦК України, ст.307, 314 ГК України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт», ст.113, ч.2 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п. 27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 2600901517249 в Укрсімбанку м. Донецька, МФО 310157, ОКПО 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства “Артемівський машинобудівний завод “ВІСТЕК» (84500, м. Артемівськ Донецької області, вул. Артема, 6, р/р26008045620401 в Донецькому відділенні ВАТ “Сведбанк», МФО300164, ОКПО 31226457) суму боргу (вартість нестачі) вантажу (вагової недостачі металопрокату) у розмірі 5'993,09 грн.; на відшкодування сплаченого державного мита - 102,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.
Суддя