Постанова
Іменем України
18 вересня 2008 року
Справа № 2-13/13345-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Сотула В.В.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Ільїнська Наталія Юріївна, довіреність № б/н від 21.05.08, Закрите акціонерне товариство "Еконг";
представник позивача, Петров Ігор Миколайович, довіреність № б/н від 21.05.08, Закрите акціонерне товариство "Еконг";
представник відповідача, Коновалов Борис Петрович, довіреність № б/н від 09.03.05, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергліс";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 23 липня 2008 року у справі № 2-13/13345-2007
за позовом закритого акціонерного товариства "Еконг" (вул. Велика Академічна, 44, м. Москва, Росія, 127500)
представник позивача - Іл'їнська Н.Ю. (вул. Мухіна, 30 корпус 3 кв 7, м. Ялта, 98600)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс" (вул. Фурмана, 2-18, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98637)
Комітета по управлінню муніципальним майном м. Стрежевой
(вул. Єрмакова, 86, м. Стрежевой, Томська обл., Росія, 636780)
про визнання дійсним договору та витребування майна з чужого володіння
Закрите акціонерне товариство «Еконг»(місто Москва) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс"(місто Ялта) про визнання дійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку "Стрижи" від 01.02.02, яка знаходиться у місті Ялта, 10 мікрорайон на північно-західній окраїні міста у районі Ялтинського хлібокомбінату. Також заявлені вимоги про усунення перешкод у користуванні вказаним майном.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором від 01.02.02, укладеним між сторонами, до позивача перейшло право власності на базу відпочинку "Стрижи" у місті Ялта, покупцем здійснена оплата платіжним дорученням № 24 від 07.02.02 на загальну суму 3481860,00 рос. руб., проте відповідач фактично не передав позивачеві у користування базу відпочинку "Стрижи" та по цей час володіє та користується спірним майном.
Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.08 по справі № 2-13/13346-2007 (суддя А.І. Жукова) позов задоволено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що за договором купівлі-продажу майна від 01.02.02 позивач придбав базу відпочинку "Стрижи" у місті Ялта, здійснив оплату її вартості, що підтверджується платіжним доручення № 24 від 07.02.02 на суму 3481860,00 рос. руб., чим належним чином виконав свої договірні зобов'язання, а відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовились за всіма істотними умовами договору і відбулось повне або часткове його виконання, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального засвідчення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергліс" оскаржує судове рішення у зв'язку з: порушенням судом норм матеріального та процесуального права; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; недоведеністю обставин, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими.
Відповідач стверджує, що база відпочинку "Стрижи" за адресою, яка зазначена позивачем, не значиться.
На думку товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс" суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки у матеріалах справи відсутні докази ухилення відповідача від нотаріального засвідчення та відмови бюро технічної інвентаризації від реєстрації прав власності на базу відпочинку.
Відповідач запевняє, що договір купівлі-продажу бази відпочинку "Стрижи" не підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки вагон-будинки, що входили до складу майна договору купівлі-продажу, не відносяться до нерухомого майна, а житлові комплекси ОК 16АЕ та ОК 25АЕ, що входили до складу майна бази відпочинку, відповідно до Державного стандарту СРСР25957-83 є мобільними, тобто здатними до їх передислокації, а не нерухоме майно.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергліс" також стверджує, що позивач не надав доказів існування бази відпочинку "Стрижи" та знаходження її у користуванні відповідача.
Доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс" мотивовані також іншими підставами, викладеними в апеляційній скарзі, які не мають значення для розгляду справи.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором № 2 від 05.02.01 та довіреністю № 514 від 07.02.01 Комітет управління муніципальним майном міста Стрежевого (Росія) доручив товариству з обмеженою відповідальністю "Ергліс" (місто Ялта) здійснити продаж бази відпочинку "Стрижи" у місті Ялта від імені та за рахунок власника майна.
За договором від 01.02.02 товариство з обмеженою відповідальністю "Ергліс" продало, а закрите акціонерне товариство "Еконг" (Росія, місто Москва) придбало корпуса та майно бази відпочинку "Стрижи", загальною вартістю 3481860,00 рос.руб. Вартість придбаного майна позивачем підтверджується платіжним дорученням № 24 від 07.02.02.
14.02.02 товариство з обмеженою відповідальністю "Ергліс" та закрите акціонерне товариство "Еконг" підписали акти №1 та №2 прийняття-передачі майна бази відпочинку "Стрижи". При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як і договір купівлі-продажу, так і акти приймання-передачі майна від 14.02.02, продавцем підписані від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс" місто Ялта, а не від імені власника майна.
Відповідно до листа Адміністрації міського округу Стрежевий від 19.11.07 № 01-18-3535, яка є правонаступником Комітету управління муніципальним майном міста Стрежевого база відпочинку "Стрижи" від власника до покупця за актом приймання-передачі не була передана. (а.с. 98)
Згідно з поясненнями позивача, база відпочинку "Стрижи" у місті Ялта знаходиться у володінні товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс". Докази передачі бази відпочинку від власника до закритого акціонерного товариства "Еконг" суду не надані.
Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові наслідки відмови продавця передати товар регламентовані ст. 231 Цивільного кодексу УРСР, ст. 665 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець має право витребувати товар у продавця.
Таким чином, вимоги позивача про витребування бази відпочинку "Стрижи" у відповідача підлягають захисту на підставі ст.ст. 620, 665 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарських судів України вправі звернутися заінтересовані особи за захистом своїх порушеним або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та ст. 14 Цивільного кодексу України вміщають примірний перелік способів захисту майнових або немайнових прав чи інтересів. Даний перелік є примірним, а не вичерпаним.
Між сторонами даної справи виник спір стосовно дійсності договору від 01.02.02 купівлі-продажу бази відпочинку "Стрижи". Даний спір, що випливає з матеріалів справи, виник під час виконання договору купівлі-продажу майна.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не передбачена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріалами справи не підтверджується, що договір купівлі-продажу бази відпочинку "Стрижи" від 01.02.02, укладений між сторонами, визнано недійсним.
Доводи відповідача про те, що база відпочинку "Стрижи" не знаходиться у місті Ялта, 10 мікрорайон на північно-західному окрузі міста у районі Ялтинського хлібозаводу, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки порядок та спосіб виконання судового рішення, згідно з ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, визнається господарським судом.
Доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс" про те, що суд першої інстанції не правильно застосував ст. 220 Цивільного кодексу України на думку судової колегії є безпідставними, а докази того, що судом першої інстанції встановлено те, що комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації міста Ялта відмовилось здійснити реєстрацію права власності та видати свідоцтво права власності позивачу на базу відпочинку "Стрижи", оскільки договір не був нотаріально засвідчений, а товариство з обмеженою відповідальністю "Ергліс" ухиляється від нотаріального засвідчення договору, не відповідають мотивувальній частині рішення суду.
Судова колегія також не може погодитись із доводами відповідача про те, що він не перешкоджає закритому акціонерному товариству "Еконг" у користуванні базою відпочинку "Стрижи", при цьому судова колегія виходячи із наявності між сторонами спору про усунення перешкод у користуванні базою відпочинку "Стрижи", а також відсутністю доказів передачі бази від її власника до позивача.
За даними обставинами судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 101, 103 (частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ергліс" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2008 року у справі № 2-13/13345-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.В.Сотула
Ю.В. Борисова