79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.09.08 Справа № 11/165
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 129»без номера та без дати
на рішення Господарського суду Львівської області області від 24.07.2008 року
у справі № 11/165, суддя Сало І.А.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця», м. Київ
до Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 129», м. Самбір, Львівської області
про стягнення 2 834 грн. 17 коп,
за участю представників
від позивача: Коваленко В.О.;
від відповідача: не з'явились.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. в склад колегії внесено зміни, замість судді Краєвської М.В. введено суддю Кордюк Г.Т.
Рішенням Господарського суду Львівської області області від 24.07.2008 року у справі № 11/165 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»задоволено. З рахунку КП «Центральна районна аптека № 129»на користь позивача стягнуто 2 106, 76 грн. основного боргу, 96, 95 грн. пені, 526, 69 грн. штрафу, 92, 69 грн. інфляційних нарахувань та 11, 68 грн. 3% річних, позивачу відшкодовано понесені ним судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем доведено належними доказами факт поставки відповідачу товару на загальну суму 2 106, 76 грн., а тому вимоги позивача щодо невиконання КП «Центральна районна аптека № 129»взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки від 18.02.2008р. № 75 є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, КП «Центральна районна аптека № 129» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2008р. у даній справі скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Товариство «Оптова компанія «Дарниця»у відзиві на апеляційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи ту обставину, що ухвалою суду від 27.08.2008р. участь представників сторін визначено на власний розсуд, сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Місцевим господарським судом встановлено, що 18.02.2008р. між ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»(Постачальник) та КП «Центральна районна аптека № 129» (Покупець) укладено договір поставки № 75, згідно з п. 1.1. якого Постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати у власність Покупця лікарські засоби, а Покупець в свою чергу - прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами у накладній, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).
Розділом п'ятим договору сторони обумовили порядок розрахунків, а саме: попередню оплату вартості партії товару або відстрочку платежу. У випадку надання відстрочки, така вважається погодженою при наявності підпису уповноваженої особи покупця на накладній ( п. 5.4.).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 18.02.2008р. та 12.03.2008р. поставлено відповідачу товар згідно накладних: № Lv-801373 та № Lv-801996 на загальну суму 2 106, 76 грн.
В апеляційній скарзі скаржник покликається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема, зазначає, що ним не видавалась довіреність на отримання товару від позивача.
Однак, дані твердження скаржника спростовуються умовами укладеного між сторонами договору. Зокрема п. 7.4. договору сторони погодили, що в обов'язки покупця входить обов'язок повернення постачальнику одного екземпляра специфікації (витратної накладної) з підписом уповноваженої особи і печаткою товариства та надання відповідної довіреності, а у випадку, якщо згадана документація не буде повернута постачальнику, сторони вважають, що товар був отриманий на умовах і в день виписки екземпляра специфікації (витратної накладної), що міститься в екземплярі постачальника.
Покликання скаржника на безпідставне задоволення місцевим господарським судом вимог позивача в частині стягнення 3% річних, оскільки на його переконання, нарахування таких було визначено сторонами в договорі, не грунтуються на нормах цивільного та господарського законодавства України.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України не відносить інфляційні нарахування та річні до штрафних санкцій в розумінні ст. 230 ГК України та не обмежує їз нарахування певним строком, а містить норму, яка зобов'язує боржника виконати взяті на себе зобов'язання зі сплатою інфляційних та 3-х % річних, якщо інше не встановлено договором.
Що стосується задоволення позову в частині стягнення пені та штрафу від вартості неоплаченого товару, то і в цій частині судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При зверненні до суду з позовом, позивач просив стягнути на його користь 96, 95 грн. пені та 526, 69 грн. штрафу на підставі п. 8.2. укладеного договору.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, п. 8.2. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% вартості вчасно неоплаченого товару.
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що відповідачем порушено умови Договору в частині розрахунків за поставлений товар, що є його обов'язком відповідно до вимог законодавства України та умов укладеного сторонами договору.
Таким чином, позивачем підставно заявлено позов по стягнення з відповідача боргу з врахуванням річних, інфляційних, пені та штрафу, оскільки нарахування таких передбачене умовами договору та законом.
У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ч. 1 ст. 32 ГПК України).
За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для скасування такого.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області області від 24.07.2008 року у справі № 11/165 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.