24.09.2008 Справа № 12/127
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТіДіСі -Дальнобой», м. Бровари Київської області
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Хустське автотранспортне підприємство № 12142», м. Хуст
про стягнення суми 19 635грн. -основного боргу 11 781 грн. -штрафу.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача -не з'явився (явка на розсуд сторін)
Від відповідача -не з'явився (явка на розсуд сторін)
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТіДіСі -Дальнобой», м. Бровари Київської області до відкритого акціонерного товариства «Хустське автотранспортне підприємство № 12142», м. Хуст про стягнення суми 19 635 грн. -основного боргу 11 781 грн. -штрафу.
На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Повідомлення № 151646 підтверджує завчасне вручення відповідачу 30.08.2008 року ухвали від 22.08.2008 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п. 4 ст. 129 Конституції України).
Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.
Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні.
До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні -завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд
Заборгованість відповідача в сумі 19 635 грн. -основного боргу щодо оплати за поставлені, згідно договору поставки № 1378/2007К від 01.09.2007 року, автомобільні товари, підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- видатковими накладними № ЕМУ 09030017 від 01.09.2007 року та № ЕМУ 0914001 від 18.09.2007 року;
- довіреностями ЯЛЮ № 090990 від 31.08.2007 року та ЯЛЮ № 090993 від 13.09.2007 року;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.
Заявлені вимоги позивача (претензія № 443 від 07.04.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.
Між тим, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка автомобільних товарів (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставлених автомобільних товарів є безспірним.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).
Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Крім цього, відповідно до п. 10.2 договору відповідачу нарахований до сплати штраф в сумі 11 781 грн. При оцінці обґрунтування нарахування вимог в цій частині позову суд дійшов висновку про необхідність обмеження в стягнені штрафу до 5 000 грн. з огляду підстав ст. ст. 13, 509 (ч. 3); 551 (ч. 3) ЦК України та ст. 232 (п.5) ГК України, а в решті вимог цієї частини позову провадження у справі належить припинити. До того ж, належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора з огляду нетривалості в часі існування боргу та обставин справи пов'язаних із складним фінансово -економічним станом відповідача (з огляду розглянутих господарським судом Закарпатської області справ за участю відповідача) .
При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.
За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Хустське автотранспортне підприємство № 12142» (м. Хуст, вул. Львівська, 190; код 03114052) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТіДіСі -Дальнобой» (м. Бровари Київської області, вул. Незалежності, 24; код 33212540) суму 19 635 (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять грн.) -основного боргу; 5 000 (п'ять тисяч грн.) - штрафу та 314,16 (триста чотирнадцять грн. 16 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В стягненні решти штрафу -провадження у справі припинити.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М.