24.09.08
Україна
Господарський суд Чернігівської області
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.77-99-18
Іменем України
23 вересня 2008р. справа №14/137
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»( м. Київ, Несторівський пров., 3-5) в інтересах структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ, смт.Варва, Чернігівська обл.
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», вул.Любецька,68, м. Чернігів
Про стягнення 733284грн. 90коп.
Суддя Книш Н.Ю.
Від позивача: Чернецький В.В. начальник юридично-договірної служби довіреність № юр-13/8 від 16.01.08р.
Від відповідача: Басюк С.А. юрисконсульт довіреність №18/3187 від 03.12.07р.
Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 09.09.08р. по 23.09.08р. перерви на підстав ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 668579грн.78коп. боргу за надані послуги з транспортування природного газу згідно договору № 7/168-р/14-г від 01.12.05р. про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2006 році, 29417,51грн. інфляційних нарахувань за період квітень-травень 2008р., 4867,23грн. три проценти річних за період з 09.04.08р. по 09.07.08р. та 30420,38грн. пені за період з 09.04.08р. по 09.07.08р.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.08р. надав відзив на позов №18/1931 від 08.09.08р., в якому проти позову заперечував та зазначив, що на виконання умов договору №7/168-р/14-г від 01.12.05р. позивачем дійсно було здійснене транспортування 72731,644тис.м.куб. газу на суму 1462488,03грн. та відповідачем проведено оплату наданих послуг в розмірі 793908,26грн., неоплаченими є послуги на суму 668579,79грн. Відповідач стверджує, що протранспортований газ за вказаним договором не був наданий йому у власність для використання у своїй діяльності, а переданий за цільовим призначенням -для потреб населення і безпосереднім споживачем та платником за отриманий газ є населення, що розрахунок за природний газ за спірним договором безпосередньо залежить від надходження коштів від кінцевих споживачів природного газу, а саме населення, на підставі Алгоритму коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ. У відзиві на позов відповідач посилається на відсутність своєї вини у простроченні оплати за поставлений газ, на заборону нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати за житлово-комунальні послуги, в тому числі за газ, та на те, що велика кількість населення уклала з ВАТ «Чернігівгаз» договори про реструктуризацію боргу за спожитий природний газ терміном на 60 місяців згідно Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію».
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення №2624 від 22.09.08р., в якому зазначив, що постановою НКРЕ від 12.07.00р. №759 «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ» на виконання постанови КМУ і НБ України від 27.05.00р. №840 «Про внесення змін до постанови КМУ і НБ України від 13.11.98р. №1785 було розроблено алгоритм, однак він визначає лише послідовність дій підприємства та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ, що цей алгоритм не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів газу, що неналежне виконання кінцевими споживачами природного газу зобов'язання з його оплати не звільняє ВАТ «Чернігівгаз» від обов'язку оплатити надані у 2006році послуги з транспортування природного газу.
Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
У відповідності до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
01.12.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №7/168-р/14-г про надання послуг з транспортування природного газу в 2006 році (Т.1 а.с.11-13) з протоколом розбіжностей. Відповідно до пункту 1.1. договору Виконавець (позивач по справі) зобов'язується в 2006 році здійснити транспортування газу Замовнику, для потреб населення, яким Замовник реалізує та транспортує газ. Замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що виконавець здійснює в 2006р. транспортування газу замовнику в обсязі 66420 тис. м.куб.: 1 квартал -34520 тис. м.куб., 2 квартал - 5240 тис. м.куб., 3 квартал -2780 тис.м. куб., 4 квартал -23880 тис. м.куб. газу.
У п.2.2 договору сторони передбачили, що можливі зміни обсягів транспортування газу встановлюються по узгодженню сторін.
Згідно п.3.3 договору приймання-передача послуг по транспортуванню газу оформлюється актами приймання-передачі газу в обсягах фактично протранспортованого газу замовника. Акти приймання-передачі послуг по транспортуванню газу за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 10 числа, наступного за звітним місяцем. Акти приймання-передачі послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення розрахунків.
Відповідно до п.4.1 договору диференційований тариф на транспортування 1000куб.м. газу трубопроводами виконавця затверджений Постановою НКРЕ №437 від 30.04.04р. і наказом НАК «Нафтогаз України» №272 від 17.05.04р. «Про встановлення диференційованих тарифів газопостачання та газифікації» становить 17,4 грн., крім того ПДВ 3,48грн., всього 20,88грн.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На виконання умов договору про надання послуг з транспортування природного газу в 2006 році №7/168-р/14-г від 01.12.2005р. позивач за період з 01 січня по 31 грудня 2006р. протранспортував відповідачеві природного газу в кількості 72731,644 тис. м.куб. Загальна вартість наданих у 2006 році послуг по даному договору становить 1462488,03грн., що підтверджується відповідачем, двохсторонніми актами виконання послуг з транспортування природного газу за січень-грудень 2006р., які підписані і скріплені печатками сторін, та копії яких додані до матеріалів справи (т.1 а.с.15-26).
Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У п.5.1 договору сторони визначили, що вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню природного газу у звітному місяці визначається на підставі актів прийому-передачі послуг по транспортуванню газу та тарифів на транспортування газу.
У відповідності з п.5.2. договору оплата послуг з транспортування природного газу здійснюється замовником грошовими коштами з розподільчого рахунку, згідно алгоритму розподілу грошових коштів, затвердженого НАК «Нафтогаз України», не пізніше наступного дня з моменту надходження вказаних коштів на розподільчий рахунок.
У п.10.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і затвердження головою правління ВАТ «Укрнафта» і діє в частині транспортування газу до 31.12.2006р. з можливою пролонгацією за домовленістю сторін, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.
Як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач, останній частково розрахувався з позивачем за надані послуги з транспортування природного газу у 2006 році по договору №7/168-р/14-г від 01.12.2005р., сплативши позивачу 793908,25грн.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем несплачено позивачу 668579,78грн. вартості наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг з транспортування природного газу у 2006 році по договору №7/168-р/14-г від 01.12.2005р.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за поставлений природний газ» від 12 липня 2000 року N 759 на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27 травня 2000 року N 840 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998 року N 1785» було розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємства та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ.
Відповідачем до матеріалів справи подано копії Довідок, постанов Національної акціонерної комісії регулювання електроенергетики України про нормативи відрахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ВАТ «Чернігівгаз» за 2006 рік.
Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на поточний рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання від споживачів природного газу, якими відповідач не має права розпоряджатися.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що кошти, які надійшли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача після 2006 року та розподілені відповідно до Алгоритму не зараховуються позивачу в рахунок погашення боргів відповідача за надані позивачем відповідачу послуги з транспортування природного газу у 2006 році.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що Алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості послуг, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів природного газу.
Постановою НКРЕ України від 12.07.2000р. №759 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств» із змінами, внесеними згідно з Постановою НКРЕ України №860 від 30.09.05р., не передбачається звільнення сторін від належного виконання зобов'язань.
Заперечення відповідача проти позову судом не приймаються з огляду на вищевикладене.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід зазначити, що умовами договору №7/168-р/14-г від 01.12.2005р. передбачено обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги з транспортування природного газу.
Оскільки, Алгоритм встановлює лише порядок, а не строки розрахунку за фактично надані послуги з транспортування газу, то відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
31.03.08р. позивачем була направлена відповідачеві претензія № 974 від 25.03.08р. з вимогою оплатити вартість наданих послуг з транспортування природного газу у строк до 10.04.08р. В підтвердження направлення відповідачу претензії позивачем до матеріалів справи подано фіскальний чек від 31.03.08р.
Твердження відповідача щодо неотримання від позивача вказаної претензії судом не приймається, оскільки позивачем до матеріалів справи подано повідомлення підприємства зв'язку №0000000002 про вручення рекомендованого листа №195128 від 31.03.08р. відповідачу -01.04.08р.
Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг з транспортування природного газу у строк до 10.04.08р. виконав частково. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 668579грн.78коп., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 668579,78грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі.
Позивач просить стягнути з відповідача 29417,51грн. інфляційних нарахувань за період квітень-травень 2008р., 4867,23грн. три проценти річних за період з 09.04.08р. по 09.07.08р. за 91 день прострочки виконання грошового зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості послуг з транспортування природного газу, та приймаючи до уваги, що позивачем визначено термін оплати послуг у строк до 10.04.08р., суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 4867,23грн. за період з 10.04.08р. по 09.07.08р. (за 91 день прострочки виконання грошового зобов'язання) та інфляційні нарахування підлягають задоволенню в сумі 29417,51грн. за період квітень-травень 2008р.
Позивач просить стягнути з відповідача 30420,38грн. пені за період з 09.04.08р. по 09.07.08р. за 91 день прострочки виконання грошового зобов'язання.
Дослідивши наведений позивачем розрахунок пені, приймаючи до уваги, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання з оплати послуг по транспортуванню природного газу у 2006 році в повному обсязі у строк до 10.04.08р, суд доходить висновку, що пеня підлягає нарахуванню за період з 10.04.08р. по 09.07.08р. за 91 день прострочки виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України -штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктом 6.2. Договору № 7/168-р/14-г від 01.12.2005р. передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, встановлені п.5.2. договору, замовник сплачує на користь виконавця крім суми заборгованості пеню в розмірі 0,05% від суми простроченного платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.
Як встановлено судом, транспортування газу по договору №7/168-р/14-г від 01.12.2005р. здійснювалось позивачем виключно для потреб населення.
Згідно ст.1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», заборонено нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати за житлово-комунальні послуг, в тому числі і за спожитий газ.
Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» передбачена реструктуризація заборгованості з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги, і в тому числі за газопостачання терміном до 60 місяців.
Статтею 5 зазначеного Закону передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Відповідачем до матеріалів справи подано довідку від 08.09.08р. за №18/1923, згідно якої станом на 01.09.08р. заборгованість населення перед ВАТ «Чернігівгаз» за природний газ поставлений у 2006 році станом на 01.09.08р. становить 123400,00грн.
Відповідачем до матеріалів справи подано ряд договорів, які свідчать про проведення останнім роботи з укладення договорів з населенням стосовно реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи ті обставини, що транспортування природного газу здійснювалось для потреб населення, яке в свою чергу звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у вигляді сплати пені, і заборгованість населення за спожитий природний газ перевищує заборгованість відповідача перед позивачем, а тому суд у відповідності до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені на 90%. Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 3042 грн. 04 коп.
Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за надані позивачем послуги з транспортування природного газу в 2006 році в повній сумі в установлений строк не сплатив, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 668579,78грн., в частині стягнення пені в сумі 3042,04грн., в частині стягнення інфляції в сумі 29417,51грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 4867,23грн. В решті позову відмовити.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 7332,85грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 173, 175, 193, 216, 217, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 627, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 77, 82, п.3 ст. 83, 84 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» ( м. Чернігів, вул. Любецька, 68, п/р № 260010100066 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» м. Київ, МФО 380054, код 03358104) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (Несторівський пров., 3-5, м. Київ, п/р № 26001060136913 у Варвинському відділенні філії Чернігівського регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 353586, код 00136875) 668579грн.78коп. боргу, 29417грн.51коп. інфляції, 4867грн.23коп. три проценти річних, 3042грн.04коп. пені, 7332грн.85коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя Н.Ю.Книш
Рішення підписано 24.09.08р.
Суддя Н.Ю.Книш