"23" вересня 2008 р.
Справа № 17/223/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.,
суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.
При секретарі Юзьковій А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;
від відповідача: Бобров А.М., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Юженергобуд"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 08 липня 2008 року
по справі № 17/223/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона - 2000", м. Київ, вул. Червоноткацька, 27-а (поштова адреса: м. Київ, а/с 180)
до Відкритого акціонерного товариства "Юженергобуд", Миколаївська обл., м. Южноуркаїнськ, промислова зона, а/с 62
про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо -транспортною пригодою у розмірі 14 980,00 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона -2000" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Юженергобуд" про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 14 980,00 грн.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок того, що водій трактора при перестроюванні та зміні напрямку руху не переконався у небезпечності даного маневру: не уступивши дорогу автомобілю нашого підприємства, який рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку прямував водій трактора, став для нього перешкодою, внаслідок чого ТОВ "Корона - 2000" заподіяно майнову шкоду, яка полягає у пошкодженні належного підприємству майна.
Згідно матеріалів адміністративної справи та протоколу, складеного на місці події працівниками міліції, трактор належить ВАТ "Юженергобуд". Водій трактора є працівником відповідача. ДТП сталося з вини працівника відповідача, про що складено відповідний протокол працівниками міліції.
Оскільки власником автомобіля є відповідач, відповідно до ст. 1187 ЦК України, він відповідає за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки як власник такого джерела.
Відповідач у судовому засіданні надав письмовий відзив, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вини водія у скоєному ДТП немає.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08 липня 2008 року по справі № 17/223/08 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 08 липня 2008 року по справі № 17/223/08 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
22.09.2008 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права правомірним та просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення,
Від позивача, представник якого не з'явився у судове засідання апеляційної інстанції, ніякого клопотання не надходило.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника позивача.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача надав витребувані ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2008 року докази направлення апеляційної скарги позивачу та докази сплати державного мита, які були залучені до матеріалів справи.
Також у судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача було надано клопотання про відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, оскільки до апеляційної скарги помилково було додане клопотання про відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги по адміністративній справі № 11/111/08. Дане клопотання було задоволено судовою колегією.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 03.05.07 року у 15:45, під час дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль ВАЗ 2104, державний номерний знак АА 25-76 КВ, який належить ТОВ "Корона -2000", був пошкоджений трактором ЮМЗ - 6 державний номерний знак 12-29 ОЕ, який належить відповідачу.
Дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок того, що водій трактора при перестроюванні та зміні напрямку руху не переконався у небезпечності даного маневру: не уступивши дорогу автомобілю , який рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку прямував водій трактора, став для нього перешкодою.
Внаслідок зіткнення автомобілю підприємства ТОВ "Корона -2000" ВАЗ 2104 завдано наступних технічних пошкоджень:
- розбито: передній бампер, передній лівий поворот, заднє вітрове скло, задній лівий ліхтар, задній бампер, передня права фара та поворот;
- деформовано: передній капот, переднє ліве та праве крило, задній капот, заднє ліве крило, задня частина даху.
Згідно матеріалів адміністративної справи та протоколу, складеного на місці події працівниками міліції, трактор належить ВАТ "Юженергобуд". Водій трактора є працівником відповідача. ДТП сталося з вини працівника відповідача, про що складено відповідний протокол працівниками міліції.
Згідно висновку спеціаліста ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" від 02.07.2007 року, вартість ремонту пошкодженого автомобіля становила 14 980 грн.
На пропозицію відшкодувати вказані збитки у добровільному порядку, відповідач відмовив.
Відповідно до ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала.
Притягненням до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вина. Таким чином, той хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної, небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
При розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених цивільним законодавством, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість задоволення позовних вимог.
Також судова колегія вважає, що сума 450 грн. на оплату послуг експертної установи, була правильно віднесена судом першої інстанції до інших витрат, пов'язаних з розглядом справи в порядку ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в матеріалах справи є докази про оплату відповідних послуг.
Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (редакція з 01.02.2005 року) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. (Пункт 10 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002).
Судова колегія також вважає, що в такому випадку витрати позивача щодо послуг адвоката в розмірі 3 000 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки на обґрунтування зазначеної суми позивач надав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Ялі К.А. угоду № 03/13 від 17.07.2007року про надання адвокатських послуг та докази сплати послуг адвоката у розмірі 3 000 грн., про що свідчить платіжне доручення № 500 від 26.07.2008 року.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже судова колегія приходить до висновку, що позивачем надані всі необхідні докази в обґрунтування своєї правової позиції.
Твердження апелянта про те, що господарський суд Миколаївської області помилково визнав факти, встановлені Южноукраїнським міським судом Миколаївської області, такими, що не потребують повторного доказування, не приймаються судовою колегією до уваги.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Твердження апелянта про те, що адміністративна справа № 3-1876/2007 (а.с.34) була розглянута з процесуальними порушеннями, також не заслуговує на увагу, оскільки постанова суду по зазначеній справі вступила в законну силу та оскаржена не була. І саме цією постановою встановлена вина Чабана О.В. у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. А вина є необхідною умовою для відшкодування заданих збитків.
Щодо твердження скаржника про надання пояснень водія трактора Чабан О.В., то судова колегія зазначає, що такі пояснення не можуть вважатися належними доказами відсутності вини з боку працівника відповідача, тим більше коли така вина вже встановлена судом.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було допущено цілий ряд порушень та не взято до уваги цілу низку обставин, не підтверджені жодним доказом та конкретним посиланням на те, які саме порушення були здійснені, та які докази не були досліджені в суді першої інстанції, а таким чином також не приймаються судовою колегією до уваги.
Таким чином вимоги скаржника про скасування рішення та відмову в задоволенні позовних вимог не підлягають задоволенню.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення не має.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст.53, 93, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -
Відновити скаржнику процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 08 липня 2008 року.
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Юженергобуд", Миколаївська обл., м. Южноуркаїнськ, на рішення господарського суду Миколаївської області від 08 липня 2008 року у справі №17/223/08 залишити без задоволення, рішення господарського суду -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: В.М. Тофан
Суддя: О.О. Журавльов