01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"17" вересня 2008 р. Справа № 9/455-08
Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Нафтохімік Прикарпаття”, м. Надвірна, Івано-Франківська область,
доТовариства з обмеженою відповідальністю “Ніфея”, м. Славутич, Київська область,
про стягнення 74 362 461,69 грн. шкоди,
за участю представників:
позивача:Дунець О.Я. довіреність №25-01 від 27.12.2007р.,
Биструшкін В.Ю., довір. № 14-01 від 24.07.2008р.,
відповідача:не з'явились,
обставини справи:
Відкрите акціонерне товариства “Нафтохімік Прикарпаття” (далі - ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніфея” (далі -ТОВ “Ніфея”, Відповідач) про стягнення шкоди в сумі 74 362 461,69 грн. заподіяної внаслідок несплати останнім акцизного збору ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, який був нарахований Надвірнянською об'єднаною державною податковою інспекцією згідно податкового повідомлення рішення №0000112301/0 від 03.03.2005 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що користуючись неправочинним рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2003 року у справі №15/162, відповідач ухилився від нарахування та сплати позивачу акцизного збору на бензин моторний за період листопад 2003 року - червень 2004 року, а також не виконав вимог публічно-правових норм ст. ст. 2,6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”, чим завдав шкоди позивачу, що підтверджується постановою Верховного суду України від 04.03.2008 року у справі №А-1/46-9/216, якою встановлено, що обов'язок відповідача сплатити позивачу акцизний збір виникає із Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”, тобто із закону, а не з договору, а тому в силу вимог п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 1166 ЦК України, позивачу завдана майнова шкода. А саме, через неправомірну бездіяльність відповідача, яка полягає у несплаті акцизного збору ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” з бензину моторного, а також підтверджується постановою Верховного суду України від 04.03.2008 року у справі №А-1/46-9/216 та публічно-правовими нормами ст.ст. 2,6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” завдано позивачу шкоду в сумі 74 362 461,69 грн., розмір якої складається із нарахованого Надвірнянською ОДПІ на бензин моторний акцизного збору, який мав бути сплачений за рахунок відповідача, що підтверджується актом Надвірнянської ОДПІ №71/23-00152230 від 01.03.2005 року та податковим повідомленням-рішенням №0000112301/0 від 03.03.2005 року.
Відповідач подав через загальній відділ суду відзив на позов, в якому зазначає, що у нього відсутня вина у завданні шкоди позивачеві, оскільки відповідач є підприємством розташованим на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а відповідно до ст. 7 Закону України “Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Акцизний збір відноситься до загальнодержавних податків, що встановлено ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, а тому до 01.04.2005 року не підлягав сплаті вказаними суб'єктами господарювання. Зазначає, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2003 року у справі №15/162, яке набрало законної сили, зобов'язано ВАТ „Нафтохімік Прикарпаття” відвантажувати ТзОВ “Ніфея” нафтопродукти, виготовлені за договором № 7-09-0056-03-10 від 01.06.2003 року, без попередньої оплати акцизного збору та подання письмового підтвердження банківської установи про перерахування, вважаючи, що вироблений, переданий та відвантажений нафтопродукт не є об'єктом оподаткування акцизним збором для ВАТ „Нафтохімік Прикарпаття” в рамках зазначеного договору. Посилається на те, що в силу вимог імперативної норми пп. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, податкове повідомлення рішення №0000112301/0 від 03.03.2005 року втратило свою чинність, що підтверджується постановою Верховного суду України від 15.04.2008 року у справі №А-1/50-9/214.
В судовому засіданні 17.09.2008р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові. Відповідач представника в судове засідання не направив.
Враховуючи поданий відповідачем відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 01.06.2003р. укладено договір №7-09-0056-03-10 на переробку нафтосировини. За умовами договору позивач переробляє нафтову сировину та отримані нафтопродукти передає замовнику (відповідачу). З обсягів відвантажених підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини ТзОВ «Ніфея», позивачем акцизний збір не сплачувався.
П. 16 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 року №2505-ІV виключено ч.1 та ч.3 ст. 7 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з якими підприємства розташовані на території радіоактивного забруднення були звільнені від сплати акцизного збору до Державного бюджету України. Закон України №2505-ІV від 25.03.2005 року набрав чинності 01.04.2005 року, згідно публікації в газеті Голос України №59 від 01.04.2005 року. Отже, до 01.04.2005 року відповідач користувався пільгою по сплаті акцизного збору, як підприємство розташоване в зазначеній зоні (відповідно до Постанови КМУ від 23.07.1991 р. №106 м. Славутич віднесено до території посилено радіоактивного контролю»).
Як свідчать матеріали справи, акцизний збір позивачу донараховано контролюючим органом за період серпень, вересень 2004 року. Тобто, правовідносини між позивачем та відповідачем, що є підприємством розташованим на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в рамках договору №7-09-0056-03-10 від 01.06.2003 року, виникли ще до моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 року №2505-ІV і дія ч.1 та ч. 3 ст. 7 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” поширювалась на дані правовідносини.
Зокрема, до 01.04.2005 року та у період серпень, вересень 2004 року ст. 7 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” передбачали звільнення від сплати акцизного збору підприємствами розташованими на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
А саме, відповідно до ст. 7 Закону України “Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Акцизний збір відноситься до загальнодержавних податків, що встановлено ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, а тому до 01.04.2005 року не підлягав сплаті вказаними суб'єктами господарювання та, зокрема, відповідачем.
Позовні вимоги, щодо стягнення шкоди в сумі 74 362 461,69 грн. з відповідача по даній справі суперечать та не відповідають також діючому законодавству України, що регулює порядок його сплати.
Так, згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів „Про акцизний збір” (Декрет) акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів.
Визначаючи ст. 2 Декрету КМУ виробника (переробника) підакцизної продукції платником акцизного збору, ст. 6 Декрету визначено як саме такий платник вказаний збір сплачує:
- власник готової продукції, на яку встановлено ставку акцизного збору у твердих сумах, виготовленої на давальницьких умовах, сплачує акцизний збір виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції його замовнику або за його дорученням іншій особі. Умовою відвантаження виробником (переробником) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, його власнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми акцизного збору на розрахунковий рахунок виробника (переробника).
Тобто, ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” одночасно встановлено і обов'язок замовника сплатити акцизний збір виробнику.
З урахуванням вказаних норм Декрету, наявність чи відсутність у позивача - “виробника” (переробника) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини обов'язку по нарахуванню, стягненню та сплаті до бюджету акцизного збору залежить від наявності у „замовника” обов'язку перераховувати йому відповідну суму акцизного збору, так як сплата виробником (переробником) акцизного збору власними коштами, без включення його сум до ціни товарів, суперечить встановленому статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів „Про акцизний збір" визначенню акцизного збору як непрямого податку і не відповідає економічному змісту такого податку.
Крім того, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2003 року у справі №15/162, яке набрало законної сили, зобов'язано ВАТ „Нафтохімік Прикарпаття” відвантажувати ТзОВ “Ніфея” нафтопродукти, виготовлені за договором № 7-09-0056-03-10 від 01.06.2003 року, без попередньої оплати акцизного збору та подання письмового підтвердження банківської установи про перерахування, вважаючи, що вироблений, переданий та відвантажений нафтопродукт не є об'єктом оподаткування акцизним збором для ВАТ „Нафтохімік Прикарпаття” в рамках зазначеного договору. Дані обставини також підтверджуються рішеннями судів, а саме: Рішенням Славутицької міського суду Київської області від 25 грудня 2001р. №2-537/2001.; Ухвалою Славутицької міського суду Київської області від 10 січня 2002р.; Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 7 березня 2003р.; Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 11 лютого 2002р. №2-60; Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2002р. №24/189; Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 травня 2002р. №24/189; Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.04.-30.04.2002р. №1/70; Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.11.2002р. №2-4553/2002р.; Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.02.2003р. №25/11; Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2003р. №25/11.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зазначені вище факти встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2003 року у справі №15/162, яке набрало законної сили, а тому не потребують додаткового доведення.
Суд також погоджується з доводами відповідача про те, що податкове повідомлення-рішення №0000122301/0 від 03.03.2005 року, що є предметом спору у справі №А-1/46-9/216 та на яке як на підставу своїх позовних вимог посилається позивач втратило свою чинність в силу вимог пп. 5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Матеріалами справи підтверджується, що одна і та сама скарга ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” №юр-1385 від 11.04.2005 року, за результатами розгляду якої ВАТ „Нафтохімік Прикарпаття” не отримало рішення, подавалася до ДПА в Івано-Франківській області на рішення про донарахування податкових зобов'язань №0000122301/0 від 03.03.2005 року, що є предметом спору у справі №А-1/46-9/216 та на рішення №0000112301/0 від 03.03.2005 року, що є предметом спору у справі №А-1/50-9/214, а тому в силу вимог імперативної норми пп. 5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, зазначені рішення втратили свою чинність, що підтверджується постановою Верховного суду України від 15.04.2008 року у справі №А-1/50-9/214. Тому, вимоги позивача про стягнення шкоди з Відповідача, що завдана в результаті донарахування відповідачу податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПІ №0000122301/0 від 03.03.2005 року, яке втратило свою чинність є неправомірними.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тому, на думку суду, в даному випадку відсутня вина відповідача у завданні шкоди.
Отже, враховуючи наведене, шкоди позивачу відповідачем не завдано, оскільки відсутня вина останнього. Відповідач користувався пільгою по сплаті акцизного збору до 01.04.2005 року, тобто у нього не було обов'язку сплачувати позивачу акцизний збір, а позивач немає права вимагати його стягнення, так як згідно законодавства та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2003 року у справі №15/162, яке набрало законної сили, ні ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, ні ТзОВ “Ніфея” при здійсненні спільної господарської діяльності не виступали платниками акцизного збору, а податкове повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПІ №0000122301/0 від 03.03.2005 року втратило свою чинність. Крім того, сплата даного збору позивачем до бюджету за рахунок його власних коштів не передбачена Декретом Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”, так як акцизний збір є непрямим податком (збором), що випливає із загального аналізу ст.1-4, 6 Декрету.
Крім того, спірні правовідносини між сторонами справи на момент її розгляду врегульовані рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2003 року у справі №15/162, яке набрало законної сили, а тому, обставини встановлені вказаним рішенням не потребують додаткового доведення в силу вимог ст. 35 ГПК України.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Є.П. Євграфова