Ухвала
Іменем України
Справа №
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Шатунов Сергій Всеволодович , довіреність № 7/9 від 18.07.06;
відповідача: Колесник Юрій Олексійович, довіреність №2883/9/100 від 18.04.08;
3-тіх осіб:
не з'явився, Масандрівська селищна рада;
Єфремов Андрій Борисович, довіреність №23-11.0/06-77 від 14.04.08, Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 17.06.2007 у справі № 2-13/1295-2008А
за позовом спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "Джемієт" (вул. Аврори, 28, смт. Восток,Ялта,98600)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)
3-ті особи: Масандрівська селищна рада (вул. Стаханівська, 21,Масандра,98650)
Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)
про визнання відмови незаконною та спонукання до виконання певних дій
Спільне українсько-російське підприємство у формі акціонерного товариства закритого типу "Джемієт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання відмови Державної податкової інспекції у місті Ялта, листом №23415/10/153 від 20.12.2007 року у зарахуванні зайве сплаченого податку на земельну ділянку у рахунок орендної плати незаконною. Також просило зобов'язати відповідача зарахувати зайве сплачений податок на земельну ділянку у рахунок орендної плати.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2008 року у порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, до участі у справі як третіх осіб було залучено Масандрівську селищну раду та Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим.
В процесі розгляду справи, позивачем були уточнені позовні вимоги, в яких він просив суд, визнати відмову Державної податкової інспекції у місті Ялта листом № 23415/10/153 від 20.12.2007 року у зарахуванні зайве сплаченого податку на земельну ділянку в рахунок орендної плати незаконною та зобов'язати відповідача зарахувати зайве сплачений податок у сумі 51752,69 грн. на земельну ділянку у рахунок орендної плати.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 17 червня 2008 року у справі № 2-13/1295-2008А позов задоволено.
Постанова суду мотивована тим, що позивач надмірно сплатив земельний податок та мав право на зарахування цієї переплати у рахунок сплати орендної плати.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 23.09.2008 року у складі колегії було замінено суддів Голика В.С. та Гонтаря В.І. на суддів Гоголя Ю.М. та Черткову І.В.
У судовому засіданні 23.09.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Представник Масандрівської селищної ради у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2008 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що пунктом 2 рішення Масандрівської селищної ради №25 від 16.09.2004 року скасовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії II №002967 від 25.02.2000 року.
Державний акт серії II №002967 від 25.02.2000 року, виданий позивачу на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,0 га, розташовану у місті Ялта смт. Масандра смт. Восход вул. Аврори, 3, було анульовано 08.02.2007 року.
25.07.2007 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки строком на 50 років на земельну ділянку площею 11,0 га, розташовану у місті Ялта смт. Масандра смт. Восход вул. Аврори, 3.
Однак, з 16.09.2004 року по 26.07.2007 року позивачем помилково нараховувався податок на земельну ділянку.
Заявою від 20.11.2007 року № 23 позивач звертався до відповідача з проханням перерахувати зайве сплачений податок у сумі 365878,92 грн. у рахунок орендної плати за земельні ділянки № 1, 2. Відповідач в свою чергу, листом № 23415/10/153 від 20.12.2007 року, позивачу відмовив.
Позивач уточнив суму зайве сплаченого податку, який за період з 08.02.2007 року по 25.07.2007 року становить 51752,69 грн. Вказана сума підтверджується податковим розрахунком земельного податку на 2007 рік та не оспорюється відповідачем.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно статті 13 Конституції України, земля й інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України є об'єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу право власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати.
Як вбачається зі змісту статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, які знаходяться в державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до закону.
Згідно статей 20, 21 Закону України «Про плату за землю», платежі за землю зараховуються на спеціальні рахунки бюджетів сільських, селищних, міських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Статтею 410 Цивільного кодексу України встановлено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному об'ємі, відповідно до договору і, зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі», підставою для нарахування орендної плати є договір оренди, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Таким чином, оскільки державний акт на право постійного користування від 02.02.2000 року було анульовано, а договір оренди укладений 25.07.2007 року, то позивач зайве перераховував податок на землю.
У зв'язку з викладеним судова колегія вважає правомірними вимоги позивача щодо зарахування зайве сплаченого податку на землю у рахунок погашення зобов'язання по сплаті орендної плати.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Проте, податковим органом не було надано судовій колегії доказів правомірності відмови позивачу у зарахуванні переплати з земельного податку у рахунок погашення поточних платежів з орендної плати на землю, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим, оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2007 у справі № 2-13/1295-2008А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді