01032, місто Київ, вул. Комінтерну, 16 230-31-77
"23" червня 2006 р.Справа №104/9-06
Господарський суд Київської області в складі судді Є.П. Євграфова,
Розглянувши матеріали справи за позовом
Клавдіївського сільського споживчого товариства, смт. Клавдієво
до Новозаліської сільської ради, с. Нове Залісся Бородянського р-ну
про визнання права власності на нерухоме майно
за участю представників:
позивача:Ігумнов С.О. -голова правління
Кіктенко В.В., доруч. №4 від 18.07.2005р.
відповідача:Буржимська О.О., дов. б/н від 05.06.2006р.
Обставини справи:
До господарського суду надійшла позовна заява Клавдіївського сільського споживчого товариства до Новозаліської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно, що розташоване в с. Нове Залісся за адресами: вул. Дружби Народів, 3-б, вул. Залізнична, 2-б.
Позовні вимоги мотивовані тим, постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР за № 206 від 10 червня 1986 року «Про працевлаштування і забезпечення житлом і соціально-побутовим обслуговуванням населення, евакуйованого із зони Чорнобильської АЕС», передбачалось комплексне будівництво житла, об'єктів соціально-культурного і комунально-побутового призначення. Згідно з додатком № 1 до зазначеної постанови, таке будівництво планувалось в с. Небрат та с. Берестянка Бородянського району Київської області. Збудоване селище носить назву Нове Залісся, а два збудовані по цій програмі магазини розташовані за адресою: по вул. Дружби Народів, 3-б та по вул. Залізничній, 2-б. Замовником по будівництву вищезазначених об'єктів був Держагропром, а саме, на території Бородянського району в особі РАПО Бородянського райвиконкому Київської області. По закінченні будівництва селища і двох магазинів всі об'єкти будівництва були прийняті в експлуатацію Актами Державної комісії в серпні-вересні 1986р. На виконання розпорядження Київського облвиконкому за № 1-33-151-ДСП від 10.08.1988р., згідно рішення виконкому Бородянської районної Ради народних депутатів за № 206 від 13.12.1988р. новозбудовані магазини в с. Небрат і с. Берестянка (с.Н.Залісся) були безкоштовно передані в грудні 1988р. у власність Бородянському районному споживчому товариству. В зв'язку з реорганізацією Бородянського РайСТ з 01.01.1989р. у Бородянську районну спілку споживчих товариств відповідно до постанови конференції споживчої кооперації Бородянського району від 06.12.1988р. та постанови правління Бородянського РайСТ від 15.11.1988р. «Про організацію Клавдіївського сільського споживчого товариства»із зоною обслуговування Небрат-Берестянка (с.Нове Залісся) обидва магазини були передані Бородянським РайСТ по АВІЗО за № 3 від 25.01.1989. і актам інвентаризації як основні засоби з його балансу на баланс створеного Клавдіївського ССТ.
Позивач стверджує, що на протязі 17 років Клавдіївське ССТ використовує два магазини та несе затрати по їх утриманню. По причині тяжкого фінансового становища Клавдіївське ССТ уклало договори про оперативну оренду майна та співробітництво від З0.01.1998р. зі споживчим товариством «Вейна»та від 25.01.2000р. зі споживчим товариством «Барвінок».
На думку позивача перераховані обставини передачі йому нерухомого майна, володіння майном, його використання та розпорядження ним тривалий період часу повністю узгоджується зі статтями 86 ЦК УРСР та 317 ЦК України, щодо змісту права власності, за яким саме власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Позивач стверджує, що на протязі 2003-2005 рр. він неодноразово звертався до відповідача по питанню визнання за ним права власності на обидва магазини. Однак, відповідач з різних причин відмовляв в задоволенні таких звернень, на думку позивача, поставивши перед собою мету безпідставно вилучити обидва магазини у позивача і визнати за територіальною громадою села Нове залісся Бородянського району Київської області право власності на них.
Позивач стверджує, що він на протязі 17 років після добросовісного заволодіння магазинами продовжує відкрито, безперервно володіти ними, нести весь тягар утримання майна, передбачений ст.322 ЦК України, тобто відповідно до вимог ст.344 ЦК набув права власності на це майно за набувальною давністю.
Відповідач проти позову заперечує. Подав відзив на позов, згідно з яким дійсно, в с.Нове Залісся було побудовано два магазини на виконання Постанови ЦК КПУ і РМ УРСР за №206 від 10.06.86, замовником яких було сільгоспуправління Бородянської районної ради. Також було розпорядження Київського облвиконкому за №1-33-151-ДСП від 10.08.1988р. та рішення виконкому Бородянської районної ради за №206 від 13.12.1988р. про передачу магазинів в с. Небрат і с. Берестянка у власність Бородянської райспоживспілки, але ні акту передачі, ні інших документів про передачу від замовника (сільгоспуправління) до Бородянської райспоживспілки немає. Тобто; Бородянська райспоживспілка вже розпоряджалась майном незаконно.
При поданні заяви на сесію Новозаліської сільської ради Клавдіївське ССТ не надало вагомих доказів і документів про те, що ці магазини були передані від Бородянської райспоживспілки йому. АВИЗО №3 від 25.01.89, яке як доказ надає позивач, та в якому вказано, що передаються основні засоби на суму 613742.65 невідомих грошових одиниць, а також реєстр основних засобів (список 36 пайовиків) - сумнівного походження (без печаток). Із цих документів депутатам сільської ради незрозуміло яким чином і яке майно опинилось в користуванні Бородянської райспоживспілки, а потім у Клавдіївського ССТ. Не надавались акт передачі майна, де було б чітко вказано яке майно (якою площею, за якою адресою) було передано. Договір оренди земельної ділянки, на який спирається позивач, закінчився 27.02.2002р., не поновлювався, технічна документація по відводу земельної ділянки (як того вимагає законодавство) позивачем не виготовлялась. Відповідач вважає, що згідно зі ст.344 ЦК України для виникнення права власності на нерухоме майно встановлене спеціальне правило: крім спливу набувальної давності необхідним є факт державної реєстрації. Також вважає, що спірне майно безхазяйне, тобто не має власника. Клавдіївське ССТ не є власником даного майна, а лише його незаконний користувач.
В судовому засіданні 20.06.2006р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
На виконання постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР № 206 від 10.06.1986р. «Про працевлаштування і забезпечення житлом і соціально-побутовим обслуговуванням населення, евакуйованого із зони Чорнобильської АЕС», щодо комплексного будівництва житла, об'єктів соціально-культурного і комунально-побутового призначення в с. Небрат та с. Берестянка Бородянського району Київської області (зараз с. Нове Залісся) збудовані два магазини, що розташовані за адресою: по вул. Дружби Народів, 3-б та по вул. Залізничній, 2-б. Два акти державної приймальної комісії по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за серпень-вересень 1986р.(копії яких залучені до матеріалів справи) свідчать, що замовником по будівництву спірних приміщень магазинів був РАПО Бородянського райвиконкому Київської області Держагропрому УРСР.
Згідно з зазначеними актами об'єкти будівництва, зокрема, магазин в с. Берестянка та магазин в житловому посьолку «Небрат»були прийняті в експлуатацію.
Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Цивільне законодавство, що діяло станом на 1988р. передбачало зокрема, виникнення цивільних прав і обов'язків з адміністративних актів.
Відповідно до п. 9, чинної на час прийняття зазначеного рішення, Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд міністерствам, державним комітетам і відомствам УРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів дозволено передавати кооперативним та іншим громадським організаціям будинки і споруди, як виняток, безоплатно, у разі неможливості передати їх у встановленому порядку.
На виконання розпорядження Київського облвиконкому за № 1-33-151-ДСП від 10.08.1988р., про передачу на баланс районних організацій об'єктів соцкультбиту за приналежністю, 13.12.1988р. рішенням за № 206 виконком Бородянської районної Ради народних депутатів об'єкти соцкульпобуту, зокрема, магазин в с. Небрат вартістю 49,15 тис. крб., та магазин в с. Берестянка вартістю 86,39 тис. крб., безкоштовно передав на баланс райспоживспілці.
Суд виходить з того, що зазначене майно передавалось саме на праві власності, передача таких об'єктів забудови із залишенням їх у державній власності не породжувала б обов'язку Броварської райспоживспілки нести тягар їх утримання, самостійно та за рахунок своїх коштів безвідплатно відновлювати, реконструйовувати, оснащувати, оскільки це призводило б до порушення конституційного принципу, згідно з яким державне керівництво економікою здійснювалося з активним використанням господарського розрахунку, прибутку, собівартості, інших економічних підойм і стимулів.
Відповідно до постанови конференції споживчої кооперації Бородянського району від 06.12.1988р. та постанови правління Бородянського РайСТ від 15.11.1988р. правління РАЙПО з 01.01.1989р. організовано Клавдіївське ССТ із зоною обслуговування в тому числі с. Небрат, та с. Берестянка.
За АВІЗО за № 3 від 25.01.1989 та актам інвентаризації спірні магазини були передані Бородянським РайСТ Клавдіївському ССТ. Зокрема передано: будівля магазину №7 вартістю 49150 крб. в с. Небрат, та будівля магазину в с. Берестянка вартістю 86350 крб. як основні засоби, що як вбачається з матеріалів справи відповідає вартості об'єктів закінчених будівництвом відповідно до актів державної приймальної комісії по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за серпень-вересень 1986р.
Рішення за № 206 від 13.12.1988р. виконкому Бородянської районної Ради народних депутатів є єдиним документом, що свідчить про передачу спірного майна Бородянській РайСТ. Інших доказів позивачем не подано. За таких обставин суд вважає за неможливе стверджувати, що станом на 25.01.1989р. саме Бородянське РайСТ набуло права власності на спірне майно у встановлено порядку. Проте, враховуючи подані позивачем в якості доказів АВІЗО за № 3 від 25.01.1989р. та акти інвентаризації із відповідною вартістю спірних об'єктів, суд вважає що позивач набув майно добросовісним шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з поданих позивачем договорів оренди основних засобів, згідно з якими спірні об'єкти ним передавались у строкову оренду іншим суб'єктам господарювання, з договору оренди земельної ділянки з відповідачем 2001р., листів позивача до Новозаліської сільської ради за 2003, 2004, 2005 роки, позивач відкрито володів, тобто мав фізичний доступ до майна та користувався майном з часу його отримання в 25.01.1989р. Про це свідчать також подані позивачем наряди на виконання робіт на спірних об'єктах, звіти про використану електроенергію, виписок з головної книги Клавдіївського ССТ про затрати на утримання спірних об'єктів, є самостійним доказом того, що позивач володіючи нерухомими об'єктами несе тягар їх утримання. Починаючи з 25.01.1989р. майно з володіння позивача не вибувало, перебувало у його користуванні безпосередньо, та надавалось у користування іншим особам.
Позивач заволодів спірним майном 25.01.1989р., тобто до набуття чинності ЦК України. Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Отже враховуючи, що володіння майном позивачем почалося більше ніж за три роки до набрання чинності ЦК України, та триває зараз, суд до спірних правовідносин застосовує положення ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 зазнченої статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
На підставі наведеного суд вважає, що позивач відкрито, безперервно володіючи нерухомим майном, що розташоване в с. Нове Залісся за адресами: вул. Дружби Народів, 3-б, вул. Залізнична, 2-б., майже 17-ть років, вживаючи заходів з його утримання -набув права власності на це майно.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати суд покладає на відповідача виходячи з розмірів визначених ст.ст. 46, ст. 47-1 ГПК України та Постановою КМ України від 29.03.2002 № 411 Про розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Беручи до уваги викладене вище та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Клавдіївським сільським споживчим товариством право власності на приміщення магазину, розташованому за адресою: по вул. Залізничній, 2-6, с. Нове Залісся Бородянського району Київської області, та право власності на приміщення магазину, розташованому за адресою: вул. Дружби народів, 3-б, с. Нове Залісся Бородянського району Київської області.
3. Стягнути з Новозаліської сільської ради (07811, Київської обл., Бородянський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, 2, код ЄДРПОУ 04360066, р/р 00101011630134 УДК в Київській обл., м. Київ, МФО 821018) на користь Клавдіївського сільського споживчого товариства (07850, Київської обл., Бородянський р-н, смт. Клавдієво, вул. Леніна, 10, код ЄДРПОУ 05305551, р/р 26008501018881, КРД (Ф) АППБ Аваль м. Київ, МФО 322904) судові витрати по сплаті держмита в сумі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 19 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Є.П. Євграфова
Рішення підписано 27.06.2006р.