Постанова
Іменем України
15 вересня 2008 року
Справа № 2-14/10570-2004
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Градової О.Г.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
представник скаржника, Левицький В'ячеслав Анатолійович, довіреність № б/н від 23.04.07, Закрите акціонерне товариство "Бурлюк";
представник суб'єкта оскарження, не з'явився, Державна виконавча служба у Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим;
представник боржника, Купрєєва Олеся Дмитрівна, довіреність № б/н від 27.11.07, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод";
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 23.06.2008 у справі № 2-14/10570-2004
за скаргою закритого акціонерного товариства "Бурлюк" (вул. Виноградна, 3, с. Каштани, Бахчисарайський р-н, АР Крим, 98413) (пр. Кірова, буд. 102 б, кв. 5, місто Дніпропетровськ - представник скаржника Левицький В'ячеслав Володимирович)
до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Чернишевського, 2, місто Сімферополь, 95051)
за участю боржника: державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (Московське шосе, 9 км., місто Сімферополь, 95492) (вул. Молодіжна, 151, місто Сімферополь - представник боржника Купрєєва Олеся Дмитріївна)
на дії виконавчої служби,
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2008 у справі № 2-14/10570-2004 скаргу задоволено, визнано нечинною постанову Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 30.01.2008 про закінчення виконавчого провадження та зобов'язано орган державної виконавчої служби поновити виконавче провадження зі стягнення з державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" на користь закритого акціонерного товариства "Бурлюк" боргу в сумі 194 575,60 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що факт неперерахування боржником коштів платіжним дорученням № 717 від 25.09.2006 доведений судом під час провадження справи №2-30/15949-2006, а тому ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2004 у справі № 2-14/10570-2004 у повному обсязі не виконана, що є підставою для поновлення виконавчого провадження.
Не погодившись з рішенням суду, боржник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, скаргу залишити без задоволення.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а також неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.
При цьому боржник стверджує, що факт перерахування коштів на рахунок стягувача підтверджується платіжним дорученням № 717 від 25.09.2006.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 суддю Лисенко В.А., замінено на суддю Градову О.Г.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання, призначено на 15.09.2008, не з'явився, про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином. Судова колегія вирішила можливим розглянути скаргу за відсутністю представника органу державної виконавчої служби, оскільки згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Переглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2004 у справі №2-14/10570-2004 за позовом закритого акціонерного товариства "Бурлюк" до державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" про стягнення 769 897,36 грн затверджена мирова угода, відповідно до якої скаржник зобов'язався оплатити стягувачу заборгованість у сумі 2 525 0321,70 грн не пізніше 21.10.2004, при порушенні строку оплати боргу скаржник зобов'язаний оплатити штраф у сумі 244 575,66 грн штрафних санкцій.
Постановою Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 30.01.2008 виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2004 у справі 2-14/10570-2004 закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV.
В даній постанові орган державної виконавчої служби посилається на заяву закритого акціонерного товариства "Бурлюк" про закінчення виконавчого провадження зі стягнення з державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" на користь заявника штрафних санкцій у сумі 194 575,66 грн у зв'язку з погашенням залишку заборгованості.
Спір у даній справі виник з приводу того, що закрите акціонерне товариство "Бурлюк" заперечує проти закінчення виконавчого провадження.
При цьому скаржник стверджує, що зазначена вище заява закритого акціонерного товариства "Бурлюк" є сфальсифікованою, і ним не надсилалась, у зв'язку з тим, що заборгованість боржником досі не погашена.
Дослідивши обставини даної справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з огляду на наступне.
Перевіривши доводи боржника щодо перерахування на користь стягувача грошових коштів платіжним дорученням №717 від 25.09.2006 решти боргу у сумі 194 575,60 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недоцільності встановлювати даний факт, оскільки дана обставина вже була предметом оцінки і доказування у справі 2-3015949-2006, рішення з якої вступило у законну силу. У вказаній справі встановлено, що у зв'язку із невірним зазначенням номеру розрахункового рахунку одержувача, кошти, перераховані за платіжним дорученням №717 від 25.09.2006 були повернуті на поточний рахунок державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" меморіальним ордером №3192629 від 28.09.2006, що підтверджено листами КРУ «Приватбанк» і закритого акціонерного товариства «Агробанк».
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вважаючи, що є всі підстави для застосування даного положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія не приймає доводи боржника щодо перерахування на користь стягувача заборгованості зі сплати штрафних санкцій.
Оцінивши оскаржувану постанову Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 30.01.2008 на предмет обґрунтованості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її прийняття.
Така позиція апеляційної інстанції заснована на наступних твердженнях.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Визначаючи дану норму юридичною підставою прийнятого рішення, орган державної виконавчої служби не переконався у наявності підстав для її застосування і виніс постанову про закінчення виконавчого провадження в той час, коли фактично судове рішення виконано не було і заборгованість погашена не була, чим порушив принцип обґрунтованості рішень.
Крім цього, апеляційний суд відзначає помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність провини державної виконавчої служби у закритті виконавчого провадження, оскільки при застосуванні такої підстави для закінчення виконавчого провадження як фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом, не достатньо керуватися лише листом-заявою про закінчення провадження, отриманим по пошті, який не є підтвердженням фактичного повного виконання ухвали, дані обставини повинні бути підтверджені належними доказами.
Враховуючи наявність причинного зв'язку між діями Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим і наслідком у формі оскаржуваної постанови від 30.01.2008, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо незаконності і наявності підстав для визнання нечинним цього акту.
З огляду на закріплений в Конституції принцип обов'язковості виконання судових рішень, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо необхідності зобов'язання органу державної виконавчої служби поновити виконавче провадження зі стягнення з державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" на користь закритого акціонерного товариства "Бурлюк" штрафних санкцій у сумі 194 575,66 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2008 у справі № 2-14/10570-2004 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.Г. Градова
Г.К. Прокопанич