01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.09.2008 № 26/237
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Пащук В.В. (довір № 69 від 01.01.08р.)
відповідача - Лець Ю.В. (довір. № 32Д від 03.07.08р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2008
у справі № 26/237
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
про стягнення 700196,72 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.08р. у справі № 26/237 задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця», стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 700 196,72 грн. грн. пені за прострочення передачі предмета лізингу в сублізинг, 7 002,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згідно з графіком до договору № Пр/П-073011/НЮ від 01.11.07р. сублізингодавець повинен був передати предмет лізингу в сублізинг в листопаді 2007 року. Пунктом 1 додаткової угоди до договору сторони погодили передачу предмета лізингу згідно графіку - в січні 2008 року. Відповідач свої зобов'язання, щодо передачі предмета лізингу не виконав. Суд посилається на пункт 9.4. договору, який передбачає пеню за несвоєчасну передачу предмета лізингу в сублізинг, передбачену графіком (додаток № 3 до договору).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.08р. у даній справі, та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП «Придніпровська залізниця» у задоволенні позовних вимог, зустрічний позов про визнання недійсним пункт 9.4 договору фінансового сублізингу задовольнити.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що Відкрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 9.4 договору фінансового сублізингу від 01.11.07р. № ПР/П-071606/НЮ, оскільки вважає даний пункт договору таким, що суперечить чинному законодавству.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідач посилається на частину 1 статті 230 Господарського кодексу України, відповідно до якої неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 даної статті, які встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором
Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.08р.
В судовому засіданні 10.09.08р. апеляційної інстанції оголошувалася перерва до 24.09.08р.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне:
09.08.07р. між Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 170-ФЛ, відповідно до умов якого ПП «ВТБ Лізинг Україна» зобов'язалося передати предмет лізингу - машина кюветно-траншейна МКТ ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» згідно графіка передачі предмета лізингу в лізинг (додаток № 3), а саме по 28.11. 2007 року.
Між Відкритим акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) і Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (сублізингоодержувач) укладеного договір фінансового сублізингу № Пр/П-073011/НЮ від 01.11.07р. предметом, якого є машина кюветно-траншейна МКТ, згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (додаток 1) та відповідно до встановлених cублізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 2 та отримана раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, передається cублізингодавцем в строкове платне володіння і користування cублізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором з відома і дозволу Лізингодавця. Вартість предмета лізингу з ПДВ за договором складає 10 678 000 грн.
ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) набуває право виступати стороною даного договору на підставі договору фінансового лізингу № 170-ФЛ від 09.08.07р.
Власником предмета лізингу є ПП «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець). Згідно пункту 2.1 договору фінансового сублізингу сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цим договором предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу
Пунктом 5.1 договору сублізингоодержувач набуває право користування предметом лізингу на умовах цього договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі предмета лізингу в сублізинг (додаток № 5 до цього договору). Відповідно до пункту 5.2 даного договору передача предмета лізингу здійснюється сублізингодавцем відповідно до Графіка передачі предмета лізингу в сублізинг (додаток № 3 до цього договору) на умовах DDP (ІНКОТЕРМС-2000).
За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.
Пунктом 9.4 договору фінансового сублізингу передбачено, що за несвоєчасну передачу предмета лізингу, передбаченого графіком (додаток 3), сублізингодавець сплачує сублізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
28.11.07р. між Відкритим акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг» і Державним підприємством «Придніпровська залізниця» укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового сублізингу № Пр/П-073011/НЮ від 01.11.07р., якою сторони погодили внести зміни до договору сублізингу, а саме додаток № 3а «Графік передачі майна в сублізинг ВАТ «Укртранслізинг» на адресу ДП «Придніпровська залізниця» в 2007-2008 р.р.» до договору та додаток № 4а «Базовий графік сплати лізингових платежів за 1 машину кюветно-траншейну МКТ. Строк передачі предмета лізингу визначено - січень 2008р. З дати підписання цієї угоди додатки № 3 і № 4 втратили чинність.
Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» не були виконанні у строк умови договору фінансового лізингу № 170-ФЛ, а саме предмет лізингу - машина кюветно-траншейну МКТ передано ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» 03.06.08р., про що свідчить акт прийому-передачі від 03.06.08р.
Згідно акта приймання-передачі майна у сублізинг до договору № Пр/П-073011/НЮ від 01.11.07р. ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» 03.06.08р. передало, а ДП «Придніпровська залізниця» прийняло в тимчасове користування на умовах договору сублізингу машину кюветно-траншейну МКТ.
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» 700 196,72 грн. пені за прострочення передачі предмета лізингу в сублізинг.
07.07.08р. ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 9.4 договору фінансового сублізингу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.08р. у справі № 26/237 задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця». Зустрічний позов повернуто судом першої інстанції листом від 07.07.08р. з посиланням на те, що зустрічна позовна заява повинна розглядатися разом з первісним позовом і подаватися до суду до винесення судом рішення за первісним позовом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу.
Статтею 5 даного Закону передбачено, що сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачем за договором сублізинг) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізинг предмет лізингу, отриманий раніше від Лізингодавця за договором лізингу.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підставою господарсько-правової відповідальності за договором лізингу є, зокрема, не передача або затримка передачі предмета лізингу.
Стаття 217 Господарського кодексу України передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання. Застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у статті 230 Господарського кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пенею відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пункті 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» передбачено, що оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.
Крім того, відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, саме за порушення грошових зобов'язань.
Предметом договору фінансового сублізингу № Пр/П-073011/НЮ від 01.11.07р. є машина кюветно-траншейна МКТ, яка передається в строкове платне володіння і користування.
Оперативно-господарські санкції - це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання.
Стаття 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає оперативно-господарську санкцію за несвоєчасну передачу предмета лізингу, а саме: відмови від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця; стягнення збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Відповідно до статті 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою: відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Пункт 2 статті 5 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що у разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить лізингоодержувачу за договором сублізингу.
Крім того, в пункті 1 статті 808 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язань щодо якості, комплектності, справності, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Однак прострочка поставки предмета лізингу може потягнути за собою збитки не тільки для лізингоодержувача, але для лізингодавця. У випадку якщо прострочка поставки відбулася з вини продавця, він буде нести відповідальність як перед покупцем (лізингодавцем), так і перед лізингоодержувачем. У цьому разі правовий зв'язок між суб'єктами фінансового лізингу виникає за законом.
З аналізу норм договору фінансового сублізингу № Пр/П-073011/НЮ від 01.11.07р., можна прослідкувати залежність сублізингодавця від лізингодавця (власника предмета лізингу), взаємозв'язок між сублізингоодержувачем, сублізингодавцем, лізингодавцем та виробником.
ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» в поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що лізингодавцем (ПП «ВТБ Лізинг Україна») несвоєчасно виконані умови договору фінансового лізингу № 170-ФЛ, а саме передача предмета лізингу здійснена 03.06.08р., замість січень 2008 року. Саме з вини лізингодавця сублізингодавець - ВАТ «ЛК «Укртранслізинг» не мало можливості передати сублізингоодержувачу (ДП «Придніпровська залізниця») предмет лізинг в сублізинг. Прострочення виконання ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» умов договору фінансового сублізинг від 01.11.07р. сталося не з вини відповідача, а тому умислу або необережності у діях відповідача не має.
В пункті 1.2 договору № Пр/П-073011/НЮ від 01.11.07р.сторони (позивач і відповідач) закріпили положення про те, що власником предмета лізингу є ПП «ВТБ Лізинг Україна», а тому сторони погодилися з тим, що поставка предмета лізингу залежить від волі власника, оскільки згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України лише за власником закріплено право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Також в пункті 6.2 договору зазначено, що протягом усього строку дії цього договору право власності на предмет лізингу належить лізингодавцю - ПП «ВТБ Лізинг Україна». Таким чином, на стадії укладення договору фінансового сублізингу позивач і відповідач свої господарські взаємовідносини поставили у залежність від волі і поведінки лізингодавця - ПП «ВТБ Лізинг Україна».
В силу пункту 1.14 договору фінансового сублізингу від 01.11.07р. сублізингодавець (ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг») набув права виступати стороною цього договору лише на підставі договору фінансового лізингу № 170-ФЛ від 09.08.07р., укладеного між ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» та ПП «ВТБ Лізинг Україна», а тому строки поставки об'єкта лізингу поставлені у залежність від договору № 170-ФЛ.
Матеріалами справи доведено, що предмет лізингу - машину кюветно-траншейна МКТ відповідач передав позивачеві в день отримання цієї машини від лізингодавця - ПП «ВТБ Лізинг Україна».
Особа, яка порушила зобов'язання, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Передбачені статтею 611 даного Кодексу правові наслідки порушення зобов'язань, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є заходами відповідальності і застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини порушника. Припинення зобов'язання і зміна його умов не є заходами відповідальності і, отже, застосовуються незалежно від вини порушника зобов'язання.
ДП «Придніпровська залізниця» в позовній заяві не доводить, що ним понесені збитки в результаті несвоєчасної передачі предмета лізингу і як вплинула на його господарську діяльність відсутність предмета лізингу; чи звертався позивач з заявами про розірвання договору сублізингу чи зміну його умов, відшкодування збитків у тому числі повернення платежів.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про безпідставність задоволення позовних вимог позивача судом першої інстанції, тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.08р. у справі № 26/237 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу, суд,
1. Задовольнити апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг».
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.08р. у справі № 26/237.
3. В позові відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (м. Київ, вул. Драгомирова, 4 оф. 120, код ЄДРПОУ 30674235) 3 501 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 26/237 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
29.09.08 (відправлено)