11 вересня 2008 р.
№ 15/281-07
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Кравчука Г.А.,
Муравйова О.В.,
розглянула
касаційну скаргу
державного підприємства "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
(далі -Підприємство)
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду
від
27.05.08
у справі
№ 15/281-07
господарського суду
Сумської області
за позовом
Підприємства
до
закритого акціонерного товариства "Сумипроект"
(далі -Товариство),
комунального підприємства "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" (далі -БТІ),
третя особа:
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Сумській області (далі -Фонд),
про
визнання права сумісної власності над загальним для використання майна та усунення перешкод в користуванні спільним майном
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
не з'явились;
- відповідачів:
Товариства:
Ященко В.В. (за дов. б/н від 07.06.08);
не з'явились;
- третьої особи:
не з'явились.
Ухвалою від 24.07.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Підприємства б/н від 11.06.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.09.08, без початку перегляду справи по суті.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 11.09.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 11.09.08 представники Підприємства, БТІ та Фонду не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Підприємства, БТІ та Фонду повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 11.09.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Товариства.
У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у черговій відпустці розпорядженням від 09.09.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Кравчук Г.А., Муравйов О.В.
Про вказані обставини представника Товариства було повідомлено на початку судового засідання 11.09.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.09.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 11.04.08 господарського суду Сумської області (колегія суддів у складі: головуючий -Резниченко О.Ю., судді -Малафеєва І.В., Моїсеєнко В.М.) в задоволенні позовних вимог Підприємству відмовлено.
Постановою від 27.05.08 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Демченко В.О., судді -Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, а рішення від 11.04.08 господарського суду Сумської області -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що згідно договору від 01.12.93 спірне майно у складі цілісного майнового комплексу було передано Товариству (шляхом приватизації) у приватну власність, та чинність такого договору підтверджена рішеннями судів у справі № 12/507-07. Крім того, суди зазначили щодо пропуску Підприємством строку позовної давності.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 27.05.08 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч.ч. 1, 2 ст. 368 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 370 Цивільного кодексу України, Закон України "Про приватизацію державного майна", Закон України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 15.04.74 між Сумським філіалом інституту "Укрміськбудпроект" та Сумським філіалом інституту "Укрземпроект" було укладено договір про пайову участь в будівництві виробничого корпусу цих проектних організацій (далі -Договір).
Судовими інстанціями встановлено, що відповідно до умов даного Договору Сумський філіал інституту "Укрміськбудпроект" взяв на себе обов'язок проектування виробничого корпусу проектних організацій за рахунок внутрішніх ресурсів, а також функції замовника по будівництву виробничого корпусу, забезпечення затвердження проекту та включення його в план будівництва 1975 року. При цьому, встановлено, що умовами Договору було визначено, що фінансування будівництва корпуса ведеться вищезазначеними філіалами у розмірах по 50 % вартості будівельно-монтажних робіт, разом з тим, Сумський філіал інституту "Укрземпроект" забезпечує фінансування будівництва в 1975 році шляхом передачі замовнику централізованих державних капітальних вкладень у встановленому порядку.
Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що за умовами зазначеного Договору та доповнення до нього від 27.10.75 площа між пайовиками розподілилась таким чином: поверхи 2, 3, 4, 5, 6 -надаються СФІ "Укрміськбудпроект"; поверхи 7, 8, 9 -надаються СФІ "Укрземпроект"; перший поверх -загальне користування обох пайовиків; приміщення цокольного поверху розподілено порівну; господарський блок -50 % площі.
Судами встановлено, що протоколами про передачу в порядку дольової участі державних централізованих капітальних вкладень на 1974, 1975 та 1976 роки СФІ "Укрміськбудпроект" отримав від СФІ "Укрземпроект" суму коштів, визначену Договором.
Крім того, на підставі наданих сторонами доказів по справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно протоколу від 20.03.80 було безкоштовно передано на баланс в порядку дольової участі в будівництві та прийнятого в експлуатацію в грудні 1979 року виробничого корпусу СФІ "Укрміськбудпроект" -62 % та СФІ "Укрземпроект" -38 % корисної площі.
Разом з тим, встановлено, що 02.04.80 СФІ "Укрміськбудпроект" на виконання наказу Держбуду УРСР та Міністерства сільського господарства УРСР № 71/100 від 21.03.80 прийняв наказ № 15 про призначення комісії для безкоштовної передачі на баланс СФІ "Укрземпроект" частини будівлі згідно дольової участі, на виконання якого комісія склала акт прийому-передачі на баланс СФІ "Укрземпроект" 7, 8, 9 поверхів та частини цокольного поверху, гаражу на 8 автомобілів та робочих місць проектувальників.
Вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що у 1993 році відбулась реорганізація СФІ "Укрміськбудпроект" в ЗАТ Інститут "Сумипроект", а у 2003 році -СФІ "Укрземпроект" в ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". При цьому, судами встановлено, що Товариство та Підприємство є правонаступниками відповідних філіалів.
Разом з тим, при вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.12.93 між Фондом (Продавець) та Товариством (Покупець) було укладено договір № 21 купівлі-продажу державного майна, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Українського орендного підприємства інституту "Сумипроект", яке знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Кірова, 25, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. При цьому, встановлено, що майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору.
Судами встановлено, що Товариству було видане свідоцтво про право власності № 10 від 02.03.94 про те, що на підставі договору купівлі-продажу № 21 від 01.12.93 йому передано у власність державне майно цілісного майнового комплексу Українського орендного підприємства інституту "Сумипроект", яке знаходиться за адресою: м.Суми, вул. Кірова, 25.
Крім того, вирішуючи спір місцевий та апеляційний суд встановили, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу державного майна Товариство зареєструвало в БТІ право власності на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м.Суми, вул.Кірова, 25, про що отримало реєстраційне посвідчення № 1123 від 13.12.02. Так, відповідно до технічного паспорту на нежитлове приміщення, яке знаходиться в м.Суми, вул.Кірова, 25, за Товариством зареєстровано підвал, І-VІ поверхи та горище.
Водночас, попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням від 07.11.07 господарського суду Сумської області по справі № 12/507-07 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 від 01.12.93 Підприємству у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою від 22.01.08 Харківського апеляційного господарського суду вказане рішення місцевого суду по даній справі залишено без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 6 ст. 319 вказаного Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок попередніх судових інстанцій про те, що оскільки матеріалами справи доведено, що майно, про визнання права сумісної власності якого заявлено позов, знаходиться у власності Товариства, то вимоги Підприємства не можуть бути задоволені.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним посилання судів першої та апеляційної інстанцій на пропуск Підприємством строку позовної давності для звернення до суду з відповідними вимогами.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те що в касаційній скарзі переважно ставляться питання щодо незаконності договору від 01.12.93, проте дане питання було предметом розгляду у справі № 12/507-07, яка в касаційному порядку не оскаржувалась, а тому рішення у даній справі набрало законної сили та згідно приписів ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З урахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно положень ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну відповідну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу державного підприємства "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" б/н від 11.06.08 залишити без задоволення.
Постанову від 27.05.08 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 15/281-07 господарського суду Сумської області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Кравчук
О.Муравйов