донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.09.2008 р. справа №32/48пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
М'ясищева А.М.
суддів
Алєєвої І.В. , Величко Н.Л.
За участю представників сторін:
від позивача - Магдєєва Н.М. -начальник юридичного відділу, довіреність № 595 від 14.08.2008р., Ібрагімов В.М. -головний бухгалтер, довіреність № 594 від 14.08.2008р.
від відповідача -Лисенко Л.М. -головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність № 41 від 21.05.2008р.
від третьої особи -не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Содовий завод» м. Слов'янськ
на рішення
господарського суду Донецької області
від 25.06.2008p.
у справі № 32/48 пн (суддя Сковородіна О.М.)
за позовом відкритого акціонерного товариства “Содовий завод» м.Слов'янськ
до відповідача -регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області м. Донецьк
за участю третьої особи -Міністерства промислової політики України
про включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі та не увійшло до статутного фонду при перетворенні, визнання права власності на майно
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2008p. по справі № 32/48пн відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ до РВ Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк, за участю третьої особи: Міністерства промислової політики України про включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі та не увійшло до статутного фонду при перетворенні, визнання права власності на майно та розподілення виручки від реалізації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Содовий завод", у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм діючого законодавства про продаж державного майна.
Рішення суду мотивоване тим, що посилання позивача на те, що відповідно до п. 10 Указу Президента України від 26 листопада 1994р. № 699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів", до нього, як правонаступника Слов'янського виробничого об'єднання «Хімпром», перейшли всі активи та пасиви підприємства, помилкові, оскільки відповідно до п. 5 зазначеного Указу розмір статутного фонду позивача визначається на підставі балансу відповідно до об'єкта станом на 01.01.1995р. та результатів останньої повної інвентаризації майна.
Пунктом 10 Указу передбачено, що з моменту державної реєстрації ВАТ «Содовий завод» активи і пасиви об'єкта переходять до позивача, який є правонаступником відповідного об'єкту, тобто мова йде про об'єкт приватизації в цілому, а не про підприємство, яке підлягає приватизації, про що зазначає позивач.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», який діяв на час приватизації позивача, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами та інше. Тобто, і у спеціальному нормативному акті законодавцем теж розмежовані поняття «об'єкт приватизації» та «підприємство», що підлягає приватизації.
Також суд вважає хибними твердження позивача про те, що Державною програмою приватизації на 1994 рік (схваленою Постановою Верховної Ради України від 26.01.1994р. № 3876) не передбачено виключення спірного майна зі складу цілісного майнового комплексу, що підлягав приватизації, оскільки згідно ст.ст. 13,14 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Державної програми приватизації на 1994р. визначення майна, з якого складався об'єкт приватизації входило до повноважень відповідних органів.
Судом зазначено, що до теперішнього часу приватизація позивача (в тому порядку, за яким вона відбувалась) не скасована в судовому порядку, та, як слід, презумується як легітимна.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення у нього права власності на спірне майно внаслідок приватизації та інших підстав, визначених діючим законодавством.
Також, суд визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що за положеннями статуту та відповідно до ст. 136 ГК України спірне майно закріплено за ним на праві повного господарського відання з огляду на те, що цей правовий режим притаманний для державних підприємств, а докази, які б підтверджували саме таке розпорядження власника (держави) майном на користь позивача, відсутні.
Суд, виходячи з приписів п.4 наказу Фонду державного майна України, Міністерства економіки України "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" № 908/68 від 19.05.1999р., вимог п.п.1.1., абзацу 6 п. 14.1. та інших самого Положення, затвердженого вказаним наказом, главою 66 ЦК України, вважає, що в даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем (як органом, уповноваженим державою на управління державним майном), щодо спірного майна слід кваліфікувати, як договір безоплатного зберігання.
Вимоги позивача про включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі, і не увійшло до статутного фонду при перетворенні, та розподілення виручки від реалізації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Содовий завод», у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм діючого законодавства про продаж державного майна відхилені судом, оскільки обраний позивачем спосіб захисту права не передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Рішення робочої наради з розгляду питання щодо погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах м. Слов'янська від 02.04.2008р., яким ліквідатора зобов'язано продовжити роботу щодо включення в судовому порядку до ліквідаційної маси боржника основних фондів, які перебували на балансі підприємства, але не входили до статутного фонду ВАТ «Содовий завод», зокрема, природоохоронних об'єктів, для їх подальшої реалізації з метою погашення заборгованості із заробітної плати працівникам цього підприємства, не є законом, а тому не може вважатись таким, що встановлює спосіб захисту права, як то визначено згаданими нормами законів.
Оскаржуючи рішення суду, позивач просить його скасувати та включити до ліквідаційної маси майно, яке знаходиться на балансі ВАТ "Содовий завод" (тобто у господарчому віданні), яке не увійшло до статутного фонду згідно наданого переліку; визнати за ВАТ "Содовий завод" право власності на майно, перелічене в переліку з метою оформлення документів в БТІ при реалізації майна в ліквідаційній процедурі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом не досліджено факт передачі майна позивачу у господарче відання, оскільки у відповідача відповідні письмові докази не витребувалися.
Оцінюючи посилання позивача на п. 10 Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994р., суд дав "критичну" оцінку, однак позивач виконує Закон, а не обговорює його зміст.
Судом не відображені пояснення позивача в частині об'єкта -підприємства, а відображена лише позиція відповідача, яка суперечить раніше діючому законодавству 1994 року. Так, в програмі приватизації на 1994 рік в п. 2.1 надано поняття об'єкта приватизації та класифікація по групам, так ВАТ "Содовий завод" віднесено до підприємств-монополістів, група "Г" та характеризується як підприємство.
Крім того, поняття "об'єкту" чітко визначено у Законі України від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ (станом на 1994 рік). Відповідно до ст. 5 об'єктом приватизації є майно підприємства, тобто все майно.
Дослідження судом процесу приватизації не впливає на суть позовних вимог в частині включення майна до ліквідаційної маси, а суд безпідставно не прийняв в якості доказу знаходження майна у господарчому віданні статут підприємства.
В частині вимог про безоплатне збереження майна суд вийшов за межі позовних вимог.
Стосовно висновків суду про невірне обрання способів захисту прав, позивач зазначає, що він посилався на ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.
Розпорядженням голови Слов'янської міської ради народних депутатів № 2165-р від 29.12.1995р. перереєстровано Слов'янське державне виробниче об'єднання "Хімпром" у ВАТ "Содовий завод".
Згідно п. 1.1 статуту ВАТ "Содовий завод", затвердженого головою Фонду державного майна України, підприємство засноване відповідно до рішення ФДМ України від 20.12.1995р. № 50-АТ шляхом перетворення ДП Слов'янського ВО "Хімпром" у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від 26.11.1994р. № 699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів".
З п.5.1. та п.6.1 статуту ВАТ "Содовий завод" вбачається, що засновником відкритого акціонерного товариства є держава в особі Фонду державного майна України, а статутний Фонд товариства становить 3292300125000 карбованців.
Пунктами 4.3, 4.4, 4.5 статуту визначено, що товариство є правонаступником ДП Слов'янського ВО "Хімпром", майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі товариства, товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.
Таким чином, з огляду на приписи ст.12 Закону України “Про господарські товариства», ст. 115 ЦК України відповідач набув право власності на передане засновником у статутний фонд майно на суму 3292300125000 карбованців.
Постановою господарського суду Донецької області від 04.09.2003р. ВАТ "Содовий завод" визнано банкрутом.
З метою виконання вимог ч.1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор ВАТ "Содовий завод" звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про включення до ліквідаційної маси майна, яке перебуває на його балансі та не увійшло до статутного фонду товариства при його перетворенні у ВАТ у 1995 році; визнання за ВАТ "Содовий завод" права власності на майно, яке не увійшло до статутного фонду товариства при приватизації, але перебуває на його балансі станом на дату звернення з позовом в частині природоохоронних об'єктів та об'єктів Райгородського рассолопромислу відповідно до переліку згідно акта повторної перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ "Содовий завод" від 12.01.2006р.; виручку від реалізації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Содовий завод", розподіляти відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування вимог діючого законодавства про продаж державного майна.
Рішення господарського суду відповідає приписам чинного законодавства з огляду на наступне.
Під час утворення підприємства в процесі приватизації складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Слов'янського виробничого об'єднання “Хімпром», затверджений 20.12.1995р. головою Фонду державного майна України.
В акті зазначено, що вартість цілісного майнового комплексу становить 4211574849,00 крб. (рядок 13 акту), вилучено вартість майна: а) державного житлового фонду, б) об'єктів, які не підлягають приватизації, в) щодо якого встановлено пільги; г) щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації, на суму 919274724,00 крб. (рядки 14.14.1,14.2,14.3,14.4 акту), вартість майна, що підлягає приватизації (розмір статутного фонду акціонерного товариства): рядок 13, рядок 14,15 акту в сумі 3292300125,00 крб. (рядок 16 акту).
При цьому загальна сума виробничих фондів виключених з акту оцінки по природоохоронним об'єктам та об'єктам рассолопостачання (спірного майна) в цінах 1995р. становить 7,433 млн. грн.
Акт оцінки складений відповідно постанови КМУ від 18.01.1995р. № 36 “Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації».
Аудиторською фірмою “Аудит Юг» на запит відповідача складено аудиторський звіт перевірки майна, яке знаходилося на балансі на дату приватизації та не увійшло до статутного фонду позивача (т.1 а. с. 87-150, т.2 а. с. 1-28).
З матеріалів справи вбачається, що приватизація підприємства позивача не визнана незаконною, зауважень щодо правильності здійснення приватизації не надходило, однак позивач і Мінпромполітики України (т.1 а.с. 38,39,41-44) листами неодноразово зверталися до Фонду державного майна України з клопотаннями про вирішення питання щодо передачі йому спірного майна, які залишилися без задоволення.
Тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при приватизації цілісного майнового комплексу Слов'янського виробничого об'єднання “Хімпром» частина майна на суму 919274724, 00 крб. (до складу якого входить спірне майно) була вилучена та, відповідно, не передана до статутного фонду позивача, а останній не довів належними та допустими доказами виникнення у нього права власності на спірне майно внаслідок приватизації.
Пунктом 5 Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" № 699/94 від 26.11.1994р. визначено, що розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства, яке створюється відповідно до цього Указу, визначається на підставі балансу відповідного об'єкта за останній звітний період та результатів останньої повної інвентаризації його майна.
Пунктами 10,11 вищеназваного Указу встановлено, що з моменту державної реєстрації ВАТ "Содовий завод" активи і пасиви об'єкта переходять до позивача, який є правонаступником відповідного об'єкту. Таким чином, в Указі йдеться про об'єкт приватизації в цілому, а не про підприємство, яке підлягає приватизації. Тому посилання позивача на те, що відповідно до п.10. Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" № 699/94 від 26.11.1994р. до нього, як правонаступника перейшли всі активи та пасиви підприємства правомірно не прийнято судом до уваги, а господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог про визнання права власності на спірне майно.
Статтею 16 ЦК України та ст.20 ГК України визначені способи захисту права.
Відповідно до приписів ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 213 Господарського кодексу України до складу ліквідаційної маси господарських товариств, утворених в процесі приватизації, не можуть включатись майнові активи, які не увійшли до їх статутних фондів у процесі приватизації.
Оскільки обраний позивачем спосіб захисту права -включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі та не увійшло до статутного фонду при перетворенні та встановлення певного порядку реалізації спірного майна -не передбачений законом, тому господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог щодо включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі і не увійшло до статутного фонду при перетворенні та розподіленні виручки від реалізації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “Содовий завод», у відповідності до приписів Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Посилання скаржника на те, що у п.3.2 “старого» статуту чітко вказано, що майно за підприємством закріплене на праві повного господарського відання, а в “новому» статуті п.п. 2.1, 4.1, 4.4 та 9.1 свідчать про повне розпорядження майном, як правонаступником не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно п.4.5 статуту ВАТ “Содовий завод» є власником майна, переданого йому засновником у власність загальна вартість якого становить 3292300125000 карбованців.
Порушення господарським судом вимог ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою встановлено в тому числі, що всі майнові активи, які належать на праві повного господарського відання включаються до складу ліквідаційної маси, з матеріалів справи не вбачається, оскільки ця норма регулює порядок визначення ліквідаційної маси для підприємств всіх форм власності, майнові активи яких належать їм як на праві власності так і повного господарського відання.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає матеріалам справи, вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Керуючись ч.1 п. 1 ст. 103, ст.104, ст. 105 ГПК України, судова колегія,
Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2008p. по справі № 32/48 пн залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Головуючий А.М. М'ясищев
Судді: І.В. Алєєва
Н.Л. Величко
Надруковано:
1. позивачу
2. відповідачу
3. третій особі
4. у справу
5. господарському суду
6. ДАГС